На головну

“Моїм пріоритетом залишається кар’єра”

Вівторок, 16 , 2005 року, № 145 (711)

Розмова з Ярославом Поповичем, велогонщиком

“Газета” вже повідомляла про те, що минулого тижня в Італії, поблизу Флоренції, одружився зі своєю подругою – італійкою Сінді – найкращий український велосипедист, який в останній багатоденці “Тур де Франс” отримав білу майку найперспективнішого молодого спортсмена, 25-річний Ярослав Попович.

Після офіційної церемонії розписки на Апеннінах Ярослав і Сінді відсвяткують ще одне весілля – на Львівщині, в містечку Дрогобич, де народився та виріс український велогонщик. Матір Ярослава пані Марія вже знайома зі своєю невісткою, яка торік у грудні гостювала в родини Поповичів у Дрогобичі. За словами Марії Петрівни, Сінді їй до вподоби. “Вона допомагала мені на кухні, цікавилася рецептами українських страв, – зазначила мати відомого велогонщика. – Дівчині дуже сподобалися наші пляцки, які вона називала тортом. Полюбляла тістечка. А головне – Сінді кохає мого Славика. А що ще потрібно мамі”. Спілкувалася Марія Петрівна з майбутньою невісткою за посередництвом сина, який перекладав з італійської українською і навпаки. Як каже Марія Попович, Сінді володіє англійською, французькою та італійською. Пані Марія в розмові з кореспондентом “Газети” зазначила, що візьметься за вивчення італійської, щоб у майбутньому спілкуватися з невісткою її рідною мовою. Щодо весілля у Дрогобичі Марія Петрівна сказала, що все залежатиме від Ярослава. “Мій син не любить помпезних святкувань. Я безробітна, грошей на пишне весілля не маю. Все вирішуватиме Ярослав. Як він захоче, так і буде”, – зауважила вона.

Про свою дружину та весілля в рідному місті Ярослав Попович розповів кореспондентові “Газети”.

– Після одруження ви зміните громадянство?

– У мене давно була змога змінити громадянство, але відмовився. Не хочу цього робити й тепер. Сінді має два паспорти – італійський і французький. Вона теж не змінюватиме громадянства.

– Сінді візьме ваше прізвище?

– Так, у неї буде прізвище Попович і через дефіс її дівоче.

– А коли й де ви познайомилися?

– Це трапилося 2001 року на острові Нова Каледонія, що в Тихому океані (поблизу Австралії). Туди їздив на змагання, після яких залишився відпочивати. Півтора року тому Сінді переїхала в Італію. Відтоді ми живемо разом.

– Чим займається ваша дружина?

– Вона працює продавцем у магазині взуття.

– Ярославе, невже ваших заробітків не вистачає, щоб забезпечувати наречену, а віднедавна дружину?

– Річ у тім, що я надто рідко буваю вдома. А залишатися наодинці дуже важко. Тож Сінді, щоб згаяти час, вирішила піти на роботу. Тим паче, вона працює лише після обіду, чотири години на день.

– Ваша кохана вже гостювала у Дрогобичі. Й ваша матір зізналася мені, що Сінді цікавилася та старанно занотовувала рецепти українських страв. Чи готує вона вам ці страви в Італії?

– Іноді допомагає мені. Частіше я готую український борщ або інші страви. Коли ми жили окремо, то я доволі часто вправлявся на кухні. Тепер уже рідше готую їжу власноруч.

– А яка улюблена страва вашої дружини?

– Ми не надто перебірливі в їжі, споживаємо все те, що смачно приготовлене. Сінді полюбляє рибні страви. Мабуть, її смаки продиктовано місцем проживання, адже вона тривалий час мешкала на острові в Тихому океані, де риба була основними харчами. Тож коли їдемо в ресторан, вона завжди замовляє страви з риби.

– Яке враження на Сінді справила Україна та ваше рідне місто?

– Загалом позитивне. Сінді готувалася до гіршого (сміється). У Дрогобичі, звісно, немає стільки цікавого, як у Києві. Тому я вирішив провести екскурсію столицею України. Показав багато київських церков, Києво-Печерську лавру. Їй дуже сподобалося.

– А у Львові теж проводили екскурсію?

– Попри те, що в Україні були не надто довго, Львів теж став об’єктом нашої уваги.

– А що найбільше сподобалося вашій дружині в місті Лева?

– Мені важко сказати, що Сінді припало до вподоби у Львові. Зараз спитаю в неї (у телефоній слухавці чути голос Ярослава, який італійською мовою щось запитує в дружини, мабуть, про враження від Львова). Сінді дуже сподобалася церква святих Ольги та Єлизавети, що неподалік Привокзальної.

– В Україну приїдете з дружиною?

– Так, у Дрогобич приїду разом із Сінді. Якщо буду без дружини, то мама не пустить додому (сміється).

– А коли плануєте святкувати весілля в рідному місті?

– Можливо, наприкінці жовтня. Але наразі не готовий сказати. Все залежатиме від графіка тренувань і від того, чи поїду в Америку на тренувальний збір.

– Влаштовуватимете пишний банкет?

– Ні, я не прихильник великих святкувань. Коли ми розписувалися в Італії, то всі думали, буцім улаштуємо грандіозне весілля. А ми запросили тільки 15 осіб і в тісному колі відсвяткували цю знаменну подію. Були батьки Сінді, двоє свідків і найближчі друзі. На весілля в Дрогобич приїдуть її батьки, буде моя родина та, можливо, навідається хтось з Італії.

– Запрошуватимете когось зі своїх партнерів по команді?

– Не думаю, що хтось приїде. Найкращий мій товариш у команді Володимир Білека стовідсотково буде в Дрогобичі. А інші хлопці, мабуть, не зможуть приїхати. Якби робив усе в Італії, то вони обов’язково навідалися б. А прилетіти в Україну доволі проблематично. Для них потрібно замовляти літак, а це потребує додаткових коштів.

– Розкажіть, будь ласка, про своїх тещу та тестя?

– Батько – італієць, а матір з Нової Каледонії. Батько є власником фірми, яка ремонтує теле- та радіоапаратуру. Крім того, на острові він виконує функції консула Італії. Втім ця посада лише на перший погляд здається дуже поважною. Варто лише комусь сказати, що тесть є консулом, усі починають інакше на мене дивитися. Насправді в Новій Каледонії налічують близько 300 італійців, і батько Сінті працює на півставки консула, оскільки в нього не надто багато роботи. Тож основним місцем його праці є ремонт теле- та радіоапаратури. Матір працює на складі, звідки розповсюджують медикаменти в усі аптеки острова.

– У будь-якого спортсмена настає час, коли потрібно обирати пріоритети – кар’єра чи сім’я. Що є важливішим для вас?

– Моїм пріоритетом залишається кар’єра. Думаю, що ще багато років він залишиться незмінним. Гадаю, якби одружився з дівчиною з України, їй було б важко мене зрозуміти. Тим паче, якби нічого не розуміла у велоспорті, було б непросто будувати з нею сім’ю. Адже я півроку в роз’їздах і стільки ж часу буваю вдома. Звичайним дівчатам важко пристосуватися до такого життя. А Сінді свого часу займалася тріатлоном. Тому вона мене чудово розуміє, коли виснажений приходжу додому після тренувань або якщо на місяць їду на тренувальний збір чи змагання.

– Сінді підтримує вас на змаганнях чи терпляче чекає вдома?

– Вона залишається чекати вдома. Мені не подобається брати свою дівчину на роботу. В Париж Сінді навідалася лише в останній день гонки “Тур де Франс”. Якщо змагання проходять неподалік, то може приїхати. Але вона не полюбляє афішувати це, й у таких випадках навіть мені важко її побачити, не кажучи про інших людей.

– Наостанку розкажіть про те, де виступатимете найближчим часом?

– 28 серпня змагатимуся на турнірі у Франції. З 12 до 18 вересня заплановано участь у “Джиро де Полонія”, а 24 вересня, стартує чемпіонат світу. На світовому форумі змагатимуся не у груповій гонці, а в роздільному старті.
Розмовляв Гліб Ваколюк

Наверх