На головну

Портрет людини в чорному

Понеділок, 27 , 2006 року, № 56 (862)

“Привіт, я – Джонні Кеш!” Саме так починав кожен свій виступ легендарний американський співак, на жаль, маловідомий поза межами батьківщини.

Джун Картер і Джонні Кеш (Архів “Газети”) Картер і Кеш у виконанні Різ Візерспун та Хоакіна Фенікса (yahoo.movies)

Проте, радше за все, завдяки стрічці “Переступити межу” на нього чекає гучна світова слава.

Він співав тоді, що й Елвіс Преслі, створив власний музичний стиль, який поєднав рокабілі та кантрі, падав і піднімався, пив і споживав амфітаміни, кохав і ростив дітей...

Життя Джонні Кеша просто просилося на екран. Тим паче, що його можна було б екранізувати і як пафосну історію людини, що зробила сама себе, – в дусі Рона Говарда, і наркотичний трилер у дусі Гаса Ван Сента. Проте режисер стрічки Джеймс Менголд пішов практично безпрограшним шляхом: він зняв не байопік, а мелодраму, поклавши в основу стрічки історію кохання Джонні Кеша та співачки Джун Картер. Автор сентиментальних “Інтуїції” та “Кейт і Лео” цього разу, зберігаючи емоційність і романтичний наліт попередніх робіт, створив більш потужну картину, глибшу та драматичнішу.

Цього досягнуто не в останню чергу завдяки вдалому підбору виконавців на головні ролі. До речі, кандидатури Хоакіна Фенікса та Різ Візерспун встигли схвалити самі Джонні Кеш і Джун Картер (вони обоє померли 2003-го, Джун – у травні, а Джонні – у вересні). Фенікс і Візерспун демонструють потужну гру та непогані вокальні дані. Тим паче, що Хоакінові Феніксу доводиться імітувати неповторний низький тембр легендарного чоловіка в чорному. За зовнішньої несхожості акторові вдалося точно “схопити” образ свого героя, і не лише “схопити”, а й стати переконливим для глядача.

Однак те, що Фенікс – добрий актор, відомо давно. А от “білявка в законі” Різ Візерспун приємно здивувала своєю першою серйозною драматичною роллю. Вона чудово відображає почуття гумору – чесність і відданість своєї героїні.

Сценарій фільму базується на двох автобіографічних книгах “Чоловік у чорному” (Man іn Black) і “Кеш: Автобіографія” (Cash: The Autobіography), а також на численних інтерв’ю з подружжям.

Стрічка розповідає про життя Джонні, починаючи з бавовняних полів Арканзасу 1940-х років, де він втратив старшого брата, про складні стосунки Джонні з батьками, про службу в армії, перший невдалий шлюб, захоплення госпелом, перші концерти, перший успіх, турне з Елвісом Преслі, Джеррі Лі Льюїсом, Реєм Орбісоном, про алкоголь і наркотики, а завершується ця біографія легендарним виступом у в’язниці Фолсом 1968 року, під час якого записали живий альбом, та одруженням із Джун Картер, прихильності якої він домагався понад десять років. В оригіналі фільм називається “Йду по лінії” (Walk the Line), як і одна з його найвідоміших пісень.

Навряд чи стрічка стане культовою для музикантів, як це було з “Дорз” чи “Перехрестям”, проте вона, безперечно, займе гідне місце серед найвдаліших байопіків, про що свідчать і її численні нагороди.

Walk the Line мала чотири номінації на “Оскар” (“Найкраща чоловіча роль” для Хоакіна Фенікса, “Найкращі костюми”, “Найкращий монтаж”, “Найкращий звук”), а одну статуетку фільм таки отримав у номінації “Найкраща жіноча роль” для Різ Візерспун. Також картина завоювала три “Золоті глобуси” та незліченну кількість інших нагород. Бюджет стрічки – 29 мільйонів доларів.
Катерина Сліпченко

Наверх