На головну

Відновлювальна енергетика в Польщі та ЄС

Четвер, 27 , 2006 року, № 75 (882)

Відновлювальна енергетика в більшості держав ЄС не розвивалася б і донині, якби 2001 року не встановили єдиних правил і цілей щодо збільшення виробництва електроенергії з відновлювальних джерел.

Країни-члени Союзу зобов’язалися до 2010 року збільшити споживання електроенергії, отриманої таким шляхом, до 22% її загального споживання. Внесок у досягнення цієї мети роблять і нові країни-члени, які вступили до ЄС 2004 р., зокрема й Польща.

2001 року міністри країн-членів ЄС схвалили директиву про стимулювання виробництва електроенергії з відновлювальних джерел енергії на внутрішній ринок електроенергії Євросоюзу. Вона поставила завдання збільшити частку електроенергії, виробленої таким шляхом, до 22,1% в загальному споживанні електроенергії у ЄС до 2010 р. У додатку до директиви встановлено цілі для кожної з держав-членів на період до 2010 р., які враховують традиційний рівень споживання у країні електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, а також потенціал для його нарощення. Однак загалом по ЄС 2010 року споживання електроенергії з відновлювальних джерел має становити щонайменше зазначені 22% загального споживання.

Найбільше електроенергії з відновлювальних джерел у ЄС споживають і споживатимуть Австрія та Швеція – 70% та 49% загального споживання 1997 р., та не менш ніж 78% та 60% у 2010 р. Цим вони завдячують своїй розвиненій гідроенергетиці. Доволі високі показники мають Португалія, Іспанія й Італія, завдяки тій же гідроенергетиці. У Польщі ж 1999 р. споживання електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, становило лише 1,6% загального споживання. При цьому держава взяла на себе зобов’язання збільшити частку споживання такої електроенергії до 7,5% вже 2010-го. Натомість Стратегія розвитку відновлювальної енергетики, затверджена Сеймом 2001 року, ставить ще амбітнішу мету – до 2020 р. частка споживання електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, має сягнути 14%.

Оскільки перспективи розвитку великої гідроенергетики в Польщі незначні, немає шансів на широке та повсюдне використання енергії сонця й геотермальної енергії, ставку зробили на виробництво електроенергії з біомаси. 2010 року, згідно з польською Стратегією розвитку відновлювальної енергетики, 94,1% усієї електроенергії з відновлювальних джерел у державі вироблятимуть із біомаси. На енергію вітру припадатиме 2,6%. На інші зазначені три відновлювальні джерела енергії – трохи більш ніж відсоток на кожне. Польські експерти вважають, що завдяки біомасі як відновлювальному джерелу енергії, до якого вони зараховують відходи та продукти сільського та лісового господарства, врожаї енергетичних рослин, а також біогаз, отриманий різними шляхами, у країні можна збільшити електрогенеруючі потужності на 800 МВт, з них майже 700 МВт працюватимуть на спалюванні відходів сільського та лісового господарств – дереві, соломі тощо.

Польське право, ухвалене з урахуванням необхідності виконати зобов’язання, взяті перед ЄС, зобов’язує всіх виробників електроенергії, а також посередників, з кожним роком продавати кінцевим споживачам більшу частку електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел. Наприклад, цьогоріч кожна електростанція Польщі має продати електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, не менш ніж 3,6% її загального продажу. 2010 року цей показник зросте до 9%. Електрогенеруючі потужності, які працюють на відновлювальних джерелах енергії, отримують відповідні сертифікати. Варто додати, що теплові електростанції в Польщі можуть отримувати сертифікати на електроенергію з відновлювальних джерел, навіть якщо на них працюють гібридні установки зі спалювання традиційних видів палива (вугілля) разом з біомасою (крім відходів лісової промисловості). При цьому обсяг “чистої” електроенергії обраховують за спеціальною формулою, а частка біомаси з кожним роком має зростати.

У підсумку система сприяння розвитку відновлювальної енергетики, яка діє в Польщі, призводить до торгівлі свідоцтвами про походження енергії (сертифікатами), оскільки електростанції чи енергорозподільні компанії, які не дотримуються мінімального рівня продажу електроенергії з відновлювальних джерел, змушені або купувати свідоцтва, які довели б “чисте” походження необхідної частки проданої ними електроенергії, або ж сплачувати щороку компенсаційні внески до Національного фонду охорони довкілля та водного господарства в сумі 240 злотих (близько 60 євро) за кожен недобраний до необхідного показника 1 МВт-г. Контроль за дотриманням продавцями електроенергії цих положень у Польщі покладено на національного регулятора енергетики. Щороку до 31 березня продавці електроенергії пред’являють йому свої сертифікати та дані про операції за рік або відомості про сплачені компенсаційні внески. З торгівлі сертифікатами, зокрема, має користь й електростанція у Стальовій Волі. Виробляючи електроенергії з відновлювальних джерел більше, ніж того вимагає чинне право, вона продає свій надлишок у формі сертифікатів електростанціям, які працюють суто на вугіллі.

Схема торгівлі свідоцтвами про походження енергії у різних формах працює в Польщі, Великобританії, Італії, Бельгії та Швеції. В ЄС є ще декілька схем підтримки розвитку відновлювальної енергетики. Одна з найвідоміших – схема “зеленого тарифу”, яка передбачає встановлення для виробників електроенергії з відновлювальних джерел ціни на неї, вищої від середньої ринкової, яку мають платити споживачі. Ціна, вища за ринкову, повинна привабити інвесторів у цю галузь енергетики. Така схема успішно працює в Іспанії, Данії та Німеччині. Крім того, раніше у Франції й Ірландії оголошували тендери на закупівлю електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, а тепер і в них відбувся частковий перехід до “зелених тарифів”. Більшість країн застосовують також податкові пільги до виробників такої енергії.
Дмитро Борисов

Наверх