На головну

Садовий отримав тверду трійку

Четвер, 07 , 2006 року, № 162 (969)

“Українці здебільшого голосують за авторитет кандидатів, а не за їхні програми. Люди дуже мало уваги приділяють передвиборним програмам політичних партій, блоків і кандидатів”, – вважає голова ЛОГО КВУ Роман Кошовий.

Роман Кошовий (ЗІК)Такі висновки пан Кошовий робить на підставі порівняльного аналізу передвиборних програм і реальних дій міських голів дев’яти міст обласного значення Львівщини. Докладно вони представлені в книзі “Вибори 2006. Обіцянки переможців”.

За словами Романа Кошового, багато кандидатів під час передвиборної агітації декларували речі, які неспроможні виконати через відсутність повноважень. У запалі один із кандидатів у міські голови обіцяв навіть змінити судову та пенсійну системи в Україні. Найцікавіше, що саме він і переміг. “Вражає насамперед те, – наголошує голова ЛОГО КВУ, – що справді не всі кандидати знали, що не мають достатніх прав для здійснення своїх обіцянок”.

Природно, що найбільший інтерес викликав аналіз передвиборної програми й обіцянок міського голови Львова Андрія Садового. Його програму експерти КВУ оцінили на трійку за п’ятибальною шкалою.

– Програма кандидата на посаду керівника міста Львова Андрія Садового не була найкращою і не отримала найбільших балів, – розповів пан Кошовий. – Наші експерти визначили її як “декларативну, без чітких положень”. Чому переміг на виборах? Недоліки програми компенсували більш чіткі заяви в пресі.

Найвищу оцінку за свою передвиборну програму серед дев’яти міських голів області отримав “батько” Червонограда – Ігор Чудійович. Найнижчу – міський голова Самбора Михайло Кіт.

Незважаючи на різні оцінки, програми всіх кандидатів на посади міських чільників не можна назвати надто оригінальними. Всі вони під час виборчої агітації “спекулювали” на двох головних темах: житлово-комунальне господарство та соціально-економічна сфера.

У Комітеті виборців прагнуть змінити підхід українців до виборів. Говорять, що не варто орієнтуватися лише на лідерів партій і потужно “розкручені” політичні бренди. Наголос політичної відповідальності необхідно перевести з брендів на програми й обіцянки, які дають політики напередодні виборів.
Ярослав Іваночко

Наверх