На головну

Аби опинитися у смітті, взагалі нічого не треба робити

П`ятниця, 22 , 2006 року, № 4 (980)

Розмова з Марком Шпікулою, головою Комітету порятунку села Великі Грибовичі, депутатом Грибовицької сільської ради

Марко Шпікула (Архів Марка Шпікули)Про бачення ситуації мешканцями Грибовичів “Газеті” розповів голова Комітету порятунку села, депутат Грибовицької сільської ради Марко Шпікула.

– Пане Марко, в чому непрозорість конкурсу інвестиційних пропозицій?

– Інформацію про конкурс пропозицій щодо “Рекультивації Львівського сміттєзвалища села Великі Грибовичі та зменшення обсягу антропогенних викидів парникових газів згідно із Кіотським протоколом” було розміщено на сайті міської ради 28 серпня. Сам конкурс призначили на 4 вересня. Тобто за тиждень фірма, яка бажає взяти участь, мала підготувати пакет документів. Це – неможливо.

Окрім того, умови конкурсу “рубають” вітчизняного інвестора. Згідно з ними, фірма повинна мати чотирирічний досвід видобутку біогазу. В Україні його ще ніхто не видобуває, попри те, що розробки є. Так само й умови щодо рекультивації – в нашій державі немає жодного рекультивованого сміттєзвалища. Є полігони, розроблені відповідно до стандартів, частина з яких ще працює, а інші просто засипали землею. Фірма має існувати чотири роки. Виходить, що готують під конкретну фірму. До того ж, саме пропозиція підприємця з Австрії Крістіана Чернера, схоже, буде ймовірним переможцем. Він колись тим займався, хоча нині не має жодного смітника.

Є ще нюанс – Чернер возив голів Малехова, Великих Грибовичів, а також заступника мера Одуху до Австрії. Показував їм тамтешні технології. Чому не запросили когось із науковців? Чому не було проведено жодної громадської чи незалежної експертизи?

– Однак селищний голова Грибовичів стверджував, що ініціатива пана Чернера оптимальна.

– Він збрехав. До нас зверталися три фірми, які пропонували проекти. І всі троє – цілком реальні фірми, які працюють у цій сфері.

Крім того, всі говорять про одне й те ж, адже технологія рекультивації – стандартна. Технологія розробки полігонів – теж. Єдине питання – чи справді інвестори мають гроші, щоб утілити це в життя. Треба, аби проекти побачили люди, нехай інвестори покажуть свої технології, а науковці та спеціалісти нехай оцінять. Та й громада відіграє теж не останню роль.

– У кожному разі рекультивація займе декілька років. Як до цього ставляться місцеві мешканці?

– Частину території можна рекультивувати вже зараз. Сміттєзвалище складається з трьох полігонів, які йдуть каскадом. Уже поступово можна братися до роботи і рекультивувати верхню частину. На двох інших частинах сміттєзвалища нині практично неможливо це здійснити – кут насипу інколи сягає 90 градусів, і воно може обвалитися. Треба робити підпори, класти плівку тощо. За приблизними підрахункам треба 5 років, аби рекультивувати сміттєзвалище.

– Що може спричинити здійснення ваших погроз про блокування сміттєзвалища з боку міської ради? І, навпаки, за яких умов ви не вдаватиметеся до обіцяного?

– для того, щоб опинитися на День Львова у смітті, міській владі не треба взагалі нічого робити. Просто сидіти та чекати. А щоб цього не сталося, необхідно провести “круглий стіл”, запросити голів громадських організацій, науковців і фахівців. Там обов’язково повинні бути представники міста, зокрема пан Одуха як відповідальний за проведення конкурсу, а також голови екологічних комісій міста й області, інвестори. І під час цього “круглого столу” слід обговорити проекти та перевірити спроможність інвесторів.

– Чи отримали ви відгук на лист і чи контактували з міською владою раніше?

– Наразі жодної реакції немає – лише в середу його надіслали. Із паном Одухою поспілкуватися не вдалося. Ми вже проводили “круглий стіл”, на який його запрошували, проте ні він, ані будь-хто інший від міської влади не прийшов. Я так зрозумів, що вони вже нічого не хочуть робити, бо про все домовилися.
Розмовляв Богдан Юрочко

Как упаковать франшизу самому.

Наверх