На головну

Замарстинівська

Четвер, 15 , 2008 року, № 67 (375)

Одна з магістральних вулиць Львова Замарстинівська з’єднує початок вулиці Богдана Хмельницького з межею міста в напрямі Брюховичів. Одержала цю назву 1871 року на честь того, що в цій місцевості в XV столітті був фільварок німця Зоммерштайна Зоммерштайнгоф.

Назва з віками спольщилася, перетворившись на Замарстинів. У другій половині XVII століття вулиця називалася Муровані Мости. Частина вулиці від Хмельницького до Дашкевича до 1931 року мала назву Львівська. Наприкінці 1945-го її назвали Київською, але ця назва не прижилася, тож від 1946-го до 1990 року вона мала назву Калініна, на честь російського комуністичного діяча першої половини ХХ століття Міхаіла Калініна. У житловому будинку №1 за польських часів містилося ательє дамських капелюхів Папєра, перукарня Фіша та годинникарська майстерня Кранца, зараз тут магазин “Соки-консерви” та піцерія “ОМО”. У житловій будівлі №2 від часів СРСР міститься ремонт взуття. У житловому будинку №3 був магазин “Овочі”. У житловій будівлі №4 за Польщі була біжутерія Кюнстлера. У житловому будинку №5 до 1939 року містилася фабрика і склад паперових виробів Кріґера та годинникарська майстерня Самуеля Каца. Адресу №7 у будівлі колишньої тюрми зараз має дім насіння “Родос” і дрібногуртовий склад “Паркет”. Під №9 у будівлі колишньої в’язниці міститься правничий факультет Львівського державного університету внутрішній справ. Перед будівлею в часи незалежності спорудили меморіальний комплекс пам’яті жертв політичних репресій, закатованих у Замарстинівській тюрмі.

У житловому будинку №10 за польських часів містилася фабрика свічок, мила та паперових торбинок Гальперна, за часів СРСР тут був пункт прокату телевізорів і магазин “Дієтпродукти”, зараз тут салон побутової техніки “Електролюкс” і салон фільтрів для очищення води “Буль-Буль”. У будівлі №11 до війни містилися чоловіча та жіноча гімназії імені Собеського, від повоєнних часів це українська середня школа №87. У 50-х роках минулого століття тут також була неповна середня школа №19 із російською мовою викладання. У приміщенні школи від часів незалежності міститься аптека. У житловому будинку №11-а від повоєнних часів був жіночий зал перукарні, зараз тут аптека і приватний нотаріус. У житловому будинку №15 за польських часів торгували худобою Каппера, була цукерня Шумана. У житловому будинку №16 до 1939 року була біжутерія Фінкельштайна, зараз тут перукарня “Уляна”. У житловому будинку №17 за Польщі була перукарня Баллана, зараз – магазин “Продукти”. У житловому будинку №20 за польських часів містилася перукарня Ґрюнтуха, тепер тут відділ прийому мешканців відділу праці та соціального захисту населення. У житловому будинку №21 за Польщі містилося ательє дамських капелюхів Анни Штарк і магазин кухонного посуду Локера. У житловому будинку №23 до війни була перукарня Саландера. У житловому будинку №24 за польських часів виготовляли мастила Шрайбера. Адресу №25 мав продаж велосипедів Ляндберґа, за радянських часів, у 50-х роках минулого століття, тут був рибокоптильний цех, зараз тут розташовано кафе “Гриль”. У житловому будинку №26 до 1939 року була фабрика корків Друкера.

yadvashem.org У житловому будинку №27 за Польщі містився ресторан Бріфера. Адресу №30 за польських часів мав млин спілки “Млин” і виробництво круп Банка та Камера, від часів СРСР і досі тут розташоване поштове відділення. У житловому будинку №32 за радянських часів, у 1950-х роках, був магазин меблів і госптоварів. У житловому будинку №33 за польських часів була перукарня Кьоніґа. У житловому будинку №34 у 50-60 роках минулого століття був ремонт годинників, зараз тут міні-бар. Адресу №35 за польських часів мала фабрика газводи Пордоса. У житловому будинку №36 до війни був магазин спілки “Волокно”, за часів СРСР тут містилася хлібна крамниця, зараз це магазин “Еколан”. Також від радянських часів у цьому будинку працює відділення “Ощадбанку”. У будівлі №45 за польських часів містилася пекарня Вольтера, зараз тут фірма “Менеджер”, фірма поліграфічних послуг “Маркос”, а також гуртова та роздрібна торгівля й обслуговування швейних машин. У житловому будинку №49 за Польщі була перукарня Фінка, зараз тут крамниця та Державна станція захисту рослин. У будівлі №51 за польських часів було виробництво круп Друкера, нині її переобладнують. У житловому будинку №52 за радянських часів у 50-60 роках містилася перукарня.

Адресу №53 у 50-х роках минулого століття мав меблево-паркетний комбінат, у 1960-1980 рр. – цех м’яких меблів меблевої фірми “Карпати”. Зараз тут міститься ТзОВ “Фоба-Україна” з виробництва деревообробного інструменту та редакція “Львівської газети”. У житловому будинку №54 розташована аптека, яка в польські часи належала Квартнеру. В одноповерховій будівлі промислового призначення №56 за польських часів була кондитерська Крамарчука. У житловому будинку №58 до війни містилася картонна фабрика Герцоґа, зараз тут магазин “Продукти” і гральні автомати. Адресу №62 за польських часів мала пекарня Йодловського, тепер тут бар “М’ясо на всі смаки”. У житловому будинку №71 за радянських часів був відділ саночистки. Навпроти будинку №71-а – працююча водяна колонка. У двоповерховій будівлі №76 за радянських часів містилася лижна експериментальна фабрика виробничого об’єднання “Укрпромдинамо”, зараз тут інвестиційна компанія “Динамо-Інвест”, компанія з виробництва вікон і дверей “Грифон” і центр сервісу та ремонту електроінструментів. У житловому будинку №82 за радянських часів містився магазин “Продукти”, зараз тут крамниця “Автозапчастини”. Адресу №83 за часів СРСР у 1950-ті роки мав 8-й районний відділ міліції і меблева артіль “В єдності сила”, від 60-х років міститься поліклінічне відділення Львівського шкірно-венерологічного диспансера. У житловому будинку №84 від радянських часів працює дільничний пункт міліції. Адресу №85 за часів СРСР мав ресторан “Червона рута” та приймальний пункт хімчистки, зараз на цьому місці – Львівський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України “Львівтранспроект”.

Адресу № 104 у 50-х роках минулого століття мала майстерня ремонту взуття, нині цієї адреси не існує. У будинку №112 за польських часів містилася чоловіча та жіноча гімназії імені Словацького, у вісімдесятих роках минулого століття тут був Палац піонерів Шевченківського району, зараз це приміщення переобладнують. У житловому будинку №113 за радянських часів, у 1950-х роках, розташовувалося ательє індпошиву одягу. У житловому будинку №117 у 1950-1960 рр. була перукарня, тепер тут магазин побутової техніки та цифрове фото. У житловому будинку №120 за часів СРСР містилася ощадкаса, зараз – аптека. В одноповерховій будівлі №123 за радянських часів був магазин “Продукти”, нині її переобладнують. У будівлі №127 у 50-х роках минулого століття містилася 2-га міська пожежна команда, від часів СРСР працює Львівська фабрика швейних спортивних виробів і кафе “Прикарпатський затишок”. У приміщенні №128 від радянських часів – трамвайно-диспетчерський пункт, від часів незалежності – “Автокосметика”.

У будівлі №130 за часів СРСР містився кінотеатр імені Шевченка, який відкрили в липні 1949 року. Адресу №132 у 50-х роках минулого століття мали українська середня школа №78 і неповна російська середня школа №48, зараз на цьому місці в одноповерховій будівлі міститься магазин “Автопілот” і міні-бар. Адресу №134 за польських часів мав римсько-католицький храм і монастир святого Франциска з Асижу, збудовані у 1930-х. За часів СРСР у храмі влаштували фільмосховище, а приміщення монастиря передали в житловий фонд. Від 90-х років минулого століття тут храм святого Йосафата УГКЦ. Праворуч за храмом до вулиці Грабової розташований невеличкий парк, на місці якого до початку 1960-х був басейн. У одноповерховій будівлі 70-х років минулого століття №162 від радянських часів міститься магазин “Продукти”, останніми роками тут також обладнали гриль-бар “Стетт”. Адресу №167 від часів незалежності має екологічний коледж. У двоповерховій нежитловій будівлі №168 від 1950-х містився Сільськогосподарський технікум плодоовочівництва. Адресу №170 від радянських часів має Львівський інструментальний завод, тут також міститься магазин “Промінструмент”. У будівлі №219 від часів СРСР діє музична школа №3, до 1980-х тут був також будинок культури Шевченківського району. Адресу №225 за польських часів мав монастир святого Альфонса Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя (Отців Редемптористів), збудований у 1930-х. За радянської влади його майже повністю зруйновано, крім муру. Монастир відбудували наприкінці 1990 – на початку 2000 років, нині він продовжує свою діяльність. Адресу №233 має православна каплиця Покрови Пресвятої Богородиці при лікарні УМВСУ. Між вулицею Замарстинівською, проспектом Чорновола, Торфяною та Райніса простягається великий пустир, який у радянські часи та перші роки незалежності називали парком 700-річчя Львова. Забудова вулиці – класицизм сецесія, польський конструктивізм 1930-х і радянський 1960-1970 років.
Ілько Лемко

Наверх