На головну

Я протестую проти того, що гроші перемагають інтелект

Четвер, 22 , 2008 року, № 71 (379)

Розмова з Андрієм “Кузьмою” Кузьменком, лідером гурту “Скрябін”

pravda.com.uaОригінальний і непередбачуваний, яскравий, а віднедавна ще й гламурний Кузьма завжди відкритий і прямий, як двері. Він – найуспішніший шоу-мен українського телебачення, який розповідає, що його кар’єpа почалася з народження. Попри це, головною людиною на телебаченні він вважає... сторожа.

На День Львова на площі біля Монумента слави “Скрябін” майже до півночі штурмував місто своїми піснями. А напередодні, 2 травня, гурт виступав на “Таврійських іграх”. Подолавши 1100 кілометрів менш ніж за 10 годин, Кузьма співав свої запальні та драйвові хіти, час від часу засипаючи львівську публіку компліментами. Урешті-решт, він став перед нею навколішки. Саме зі згадки про красномовний жест розпочалося наше спілкування.

– На концерті ви стали навколішки перед львівською публікою та просто засипали її компліментами. Чим так полонили ваше серце львів’яни?

– Львів – це майже моє місто. Тим паче, львів’яни – то нормальний народ. Ви класні, хоча наче не від світу цього.

– Ви щойно з Каховки. Поділіться свіжими враженнями.

– Дуже класно, що “Таврійські ігри” повернули на “батьківщину”. Це дало змогу багатьом гуртам чи не вперше виступити на великій сцені. Особливо похвально, що на цьогорічні “Таврійські ігри” запросили лише українські гурти та виконавців. Хоча, знаю, багатьом це не дуже сподобалося.

– Які недоліки “Таврійських ігор” найбільше впадали у вічі?

– Особисто я завжди незадоволений технічною стороною фестивалю: то звук, то освітлення, то ще якась фіґня вилізе. Мені не сподобався принцип, за яким ділили виконавців для великої та малої сцени. Адже тих, які виступали на малій, практично не почули. Я робив би це зовсім по-іншому.

– У Каховці та під час Дня міста гурт виступав у жіночому вбранні. Чия це ідея? І чи всі відразу погодилися?

– Ідея моя. Спочатку трохи понили, але я примусив.

– Ви зникли з ефірів українських каналів, зокрема з “Інтера” та “1+1”. Невже роль телеведучого набридла?

– Мене немає на “Інтері” та “1+1”, тому що я не маю перед ними жодних зобов’язань. Сезон “Шансу” та “Шейканемо” завершився, а інших контрактів, які зобов’язували б мене надалі працювати на цих каналах, немає. Зараз працюю телеведучим на музичному каналі “М1”. Маю власну передачу – “Дай покататися”. Суть програми: я беру авто в якоїсь відомої особи, натомість вона мусить виконати певні завдання. Ми примушуємо зірок шоу-бізу робити такі речі, які вони за жодних обставин не робили б. Наприклад, в останній передачі примусили Бебешка стати продавцем у секс-шопі. Вийшло прикольно.

– Тобто вам подобається працювати на “М1”?

– Початки були гірші. Ми змінюватимемо рубрики програми постійно, щоб і вас, і нас нічого не встигло задовбати.

– Чи вже звикли працювати в ранковому ефірі?

– Звикли мої сусіди, що я щоранку “прогріваю” машину під їхніми вікнами.

– Якщо ви тепер на “М1” (а це все-таки представник мас-медіа, хоч і музичний), опишіть своє ставлення до журналістики в Україні.

– Більшість журналістів, яких вигнали із серйозних аналітичних видань, стають “музичними” писаками . Але “М1” – це виняток, тут не приймають тих, кого звідкись вигнали.

– А яка робота пріоритетна – на “М1” чи в групі?

– На “М1” – не робота, тут я продовжую прокидатися. “Скрябін” – також не робота, це справа для душі. А займаюся я нафтою (сміється).

– Якими телевізійними проектами потішите невдовзі?

– Виношую план, як “наїхати” на дирекцію та зробити хоча б нічну програму про альтернативну та просто хорошу музику.

– Чимало людей питає, де можна придбатити ваші старi записи...

– У Лондоні в українській крамниці. А якщо серйозно, то вже перевидаємо – влітку будуть.

– Гурт “Скрябін” має ексклюзивний і неповторний досвід того, як можуть вплинути на імідж музикантів їхні політичні експерименти. Які втрати та надбання пов’язані у вас з участю в політичній рекламі?

– Дійшов висновку, що більше ніколи не братиму участі в політичних турах. Вважаю, що то спекуляція впливом музиканта на слухачів. А втрати прямопропорційні кількості г..., вилитого на голову.

– А що ж робити, коли весь медіахолдинг України – в руках політиків, і часто навіть не українських?

– На українському ТБ і радіо всю мережу викупили тимчасові подруги бізнесменів. Вони формують смак молоді. Я протестую проти того, що гроші перемагають інтелект. У нас багато хороших груп, намагався декому допомогти, але не вдається, бо мені кажуть, що в ефірі на це немає місця. Більша частина молоді не чула про Андруховича, Жадана. На розкладках – лише російські детективи.

– Ви плануєте продовжувати літературну творчість?

– Побачу, якщо далі так буде, то нема на то ради – треба знову щось написати.

– Зараз ваш, так би мовити, основний музичний проект – “Поющие труси”. На якій стадії реалізації він перебуває?

– Робота над пародією дуже складна, адже професійно спародіювати якусь річ означає зробити її кращою за оригінал. У нашому “шоу-бізі” багато тих, хто вважає себе “гламуром”. Це безліч візажистів, стилістів, і лише одиниці з них чогось вартують. Мене “дістало”, що в нас стільки “порожніх” людей, які нічого не можуть змінити. Вони лише “кидають” мішуру.

– На завершення дещо ліричне прохання. Прокоментуйте свої слова: “Любити – значить іноді вміти не бути разом”.

– Не бути разом – то своєрідне випробування: чи ти справді любиш ту Людину. Якщо ви не разом і ти не можеш без неї жити – отже, ти попав, чоловіче!..

Розмовляла Оксана Жила

Наверх