На головну

Кривчиці

Четвер, 12 , 2008 року, № 83 (391)

Вулицю Козика з Трактом Глинянським з’єднує вулиця Колумба, названа так 1946 року на честь першовідкривача Америки Христофора Колумба (1451-1506), від 1933 року називалася Вотивна. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років.

Біля Тракту Глинянського (фото: liveinternet.ru)Від горішньої частини вулиці Личаківської на схід до межі міста простягається вулиця Тракт Глинянський, названа так 1934 року, до того називалася Дорогою до Малих Кривчиць. Між будинками №№147 і 147-а розташована каплиця Андрія Первозванного УАПЦ, збудована у 2000-х роках. У п’ятиповерховому житловому будинку кінця 1970-х від радянських часів працює продовольчий магазин. Адресу №152 має Львівська овочева фабрика, яку відкрили у вересні 1966 року. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 30-х років минулого століття, одноповерхова барачна житлова забудова 1950-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 1960-1980-х і 2000-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 1970-х, 1990-х і 2000-х.

Початок вулиці Тракт Глинянський із Личаківською з’єднує вулиця Ромоданівська, названа так 1946 року. Від 1933-го мала назву Королівської Господи, в часи німецької окупації – Артіллеріенґассе.

Паралельно до вулиці Ромоданівської Тракт Глинянський із Личаківською з’єднує вулиця Голинського, названа так 1991 року на честь українського співака Михайла Голинського (1892-1973). Від 1933 року мала назву Бівакова, бо тут розміщувалися війська, які брали участь в українсько-польській війні 1918-1919 років.

Тракт Глинянський із вулицею Козацькою з’єднує Яричівська, названа так 1933 року. Із Табірною Тракт Глинянський з’єднує вулиця Козацька, названа так 1933 року. На фасаді одноповерхового будинку 1930-х років розміщено меморіальну таблицю, яка засвідчує, що тут у 1936-1963 рр. мешкала видатна українська громадська діячка і педагог Олена Степанів.

Паралельно до Козацької простягається вулиця Кошова, названа так 1933 року. Забудова вулиці – одно– і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова житлова забудова нового часу. Козацьку з вулицею Тракт Глинянський з’єднує невелика вулиця Табірна, названа так 1934 року.

Від Тракту Глинянського, №42 на південний схід відходить тупикова вулиця Дубова, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Лісна у складі селища Кривчиці.

Від вулиці Дубової відходить тупикова вулиця Лебедина, названа так 1962 року. Забудова – одноповерхова 1930-х років, нові одно- і двоповерхові будинки 2000-х років.

Від Дубової відходить півколом вулиця Навколишня, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Окружна у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х років, нові одно- і двоповерхові будинки 2000-х років.

Від вулиці Дубової відходить тупикова вулиця Січова, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Нова у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одно- і двоповерхова 1930-1960-х років, нова житлова забудова 2000-х років.

Вулицю Личаківську з Січовою з’єднує вулиця Полуднева, названа так 1962 року. Забудова – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, промислова забудова, ова житлова забудова 2000-х років.

Від вулиці Полудневої на захід відходить тупикова вулиця Базальтова, названа так 1958 року. Від 1930-х мала назву Міцкевича бічна у складі селища Гори. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, одно- і двоповерхові житлові забудови 2000-х років.

Паралельно до вулиці Базальтової простягається тупикова вулиця Гранітна, названа так 1958 року. Від 1930-х мала назву Міцкевича бічна у складі селища Гори. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х років, одно- і двоповерхові житлові забудови 2000-х років.

Від №64 Тракту Глинянського відходить тупикова вулиця Над’ярна, названа так 1962 року, від 30-х років минулого століття мала назву Піскова у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х років, нові двоповерхові забудови.

Вулицю Над’ярну з Трактом Глинянським з’єднує вулиця Курінна, названа так 1962 року. Будинки №№11 і 22 – дерев’яні. На вулиці є діюча водяна колонка. Від №102 Тракту Глинянського відходить тупикова вулиця Лодія, названа так 1993 року на честь українського філософа і просвітителя Петра Лодія (1764-1829), від 1930-х років мала назву Лисиницька у складі селища Кривчиці, у 1962-1993 роках називалася Бригадирська. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х і 1960-х років, нові забудови 2000-х років.

Від кінця вулиці Лодія відходить тупикова вулиця Залісна, названа так 1962 року, до того часу мала назву Яблунева у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерховий конструктивізм 1930-х і 1960-х років, нові забудови 2000-х років.

Вулицю Лодія з Трактом Глинянським з’єднує Наступальна, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Бойова у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова житлова 1930-х і 1960-х років, дачна садибна забудова.

Від Наступальної на схід відходить тупикова вулиця Генерала Кравса, названа так 1993 року на честь українського військового діяча, генерала Української Галицької Армії Антона Кравса (1871-1945), до цього часу мала назву Наступальна бічна. За Кривчицьким цвинтарем починається і виходить на вулицю Поетичну вулиця Бігова, названа так 1962 року. Будинок №9 дерев’яний. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х і 1960-х років, нові житлові будинки 2000-х років.

Вулицю Богданівську з Біговою з’єднує вулиця Поетична, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Франка у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х і 1960-х, нові житлові забудови 2000-х років.

Паралельно до вулиці Поетичної від Богданівської відходить тупикова вулиця Переможна, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Зелена у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х років, нові житлові забудови 2000-х років.

Паралельно до Переможної простягається тупикова вулиця Визвольна, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Глибока у складі селища Кривчиці. Паралельно до Визвольної пролягла вулиця Глиняна, названа так 1962 року. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х і 1960-х років, нові житлові забудови 2000-х років.

Від Глиняної відходить тупикова вулиця Малі Кривчиці, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Ясна у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х і 1960-х, нові житлові забудови 2000-х років.

Перпендикулярно до вулиці Малі Кривчиці Глиняну з Приязною з’єднує вулиця Лотоцького, названа так 1993 року на честь українського письменника, історика та педагога Антона Лотоцького (1881-1949). До 1962 року мала назву Садова у складі селища Кривчиці, у 1962-1993 роках називалася Аджарська. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х років, нові житлові забудови 2000-х років.

Перпендикулярно до вулиці Малі Кривчиці простягається тупикова вулиця Приязна, названа так 1962 року, до цього часу мала назву Весела у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х і 1960-х років, нові житлові будинки 2000-х років.

Паралельно до Приязної йде тупикова вулиця Вовка, названа так 1992 року на честь видатного українського етнографа, археолога і публіциста Федора Вовка (1847-1918), до цього часу мала назву Спадиста у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці – одноповерхова 1930-х і 1960-х років, нові житлові забудови 2000-х років.

Вулицю Богданівську з Тарасівською з’єднує вулиця Подолинського, названа так 1993 року на честь українського економіста та громадсько-політичного діяча Сергія Подолинського (1850-1891), від 1962 року мала назву Медична у складі селища Кривчиці.

Навпроти вулиці Переможної від Богданівської на захід відходить тупикова вулиця Іванова Гора, названа так 1993 року, від 1939-го мала назву Іван-Гора. Це фактично невеличкий хутір, який складається з трьох будинків 1930-х років у стилі конструктивізму та нового часу.

Вулицю Колумба з вулицею Вільде з’єднує вулиця Ніщинського, названа так 1946 року на честь українського композитора, публіциста та поета-перекладача Петра Ніщинського (1832-1896). Від 1929-го мала назву Копальна бічна, від 1933-го – Верхнє Корсо, від 1936-го – Нусбаум-Гіляровича на честь фундатора львівської зоологічної школи Юзефа Нусбаум-Гіляровича (1859-1917). Забудова вулиці – двоповерхова 1930-х років у стилі конструктивізму, двоповерхова барачна 1950-х років, триповерхова початку 1960-х років, нові житлові забудови 2000-х років.

Ніщинського з Копальною з’єднує вулиця Казахська, названа так 1963 року, від 1933-го мала назву Горішня. Забудова вулиці – двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 2000-х років.

Від вулиці Копальної відгалужується тупикова вулиця Вільде, названа так 1993 року на честь української письменниці Ірини Вільде (1907-1982). Від 1934-го називалася Птасьніка на честь польського історика, професора Львівського університету Яна Птасьніка (1876-1930), у 1946-1993 роках – Марата на честь французького революціонера. У будівлі №41 від радянських часів міститься відділ клінічної лікарні Львівської залізниці. Забудова вулиці – одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові житлові забудови 2000-х років.

Від кінця вулиці Вільде перпендикулярно відходить вулиця Шишманова, названа так 1992 року на честь болгарського історика та філолога українознавця Івана Шишманова (1862-1928), за радянських часів мала назву Щусєва на честь російського радянського архітектора Алєксєя Щусєва (1873-1949).

Вулицю Вільде з Ніщинського з’єднує вулиця Чумацька, названа так 1950 року, від 1924-го мала назву Спокійна, від 1932-го – Боберської на честь польської публіцистки та педагога Феліції Боберської (1825-1889). Адресу №2 має меморіальний будинок письменниці Ірини Вільде (1907-1982).

Вулицю Вільде з Чернецького з’єднує вулиця Ялтинська, названа так 1945 року. Забудова вулиці – двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 2000-х років.

Вулицю Ялтинську з Копальною з’єднує вулиця Коцка, названа так 1992 на честь українського студента Адама Коцка (1889-1910), якого вбили польські шовіністи. Від 1934-го мала назву Левицької, в часи німецької окупації – Віхсґассе, у 1963-1992-х – Василя Коцка на честь західноукраїнського комуніста, члена КПЗУ. Забудова вулиці – одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 2000-х років.

Вулицю Коцка з Ніщинського з’єднує вулиця Чарнецького, названа так 1993 року на честь українського церковного діяча, єпископа УГКЦ Миколая Чарнецького (1884-1959). Від 1934 року мала назву Радзішевського, у 1946-1993 роках – Пряма.
Ілько Лемко

Наверх