На головну

Кривчицька колонія – Старе Знесіння

Четвер, 19 , 2008 року, № 86 (394)

Вулицю Ніщинського з Богданівською з’єднує вулиця Кривчицька Дорога, названа так 1933 року.

Адресу №1 має дев’ятиповерховий житловий будинок кінця 1970-х років, на першому поверсі якого від радянських часів міститься продовольчий магазин.

Адресу №2-а має дев’ятиповерховий житловий будинок, зведений 2007 року. Під №3 – триповерхова будівля 60-х років минулого століття, в якій розташована середня школа №70. Під №8 від часів СРСР містяться лазня та пральня самообслуговування. Будинок №44 – дерев’яний. В одноповерховому павільйоні початку 1970-х від радянських часів – продовольчий магазин і перукарня. Адресу №113 має храм святого Іллі УГКЦ. Протягом усього періоду радянського панування церква функціонувала. Археологічні розкопки 1995 року показали, що ще у княжі часи тут височіла мурована вежа-фортеця у вигляді ротонди, фундаменти її стін служать основою нинішнього храму, першу згадку про який датовано 1698 роком.

Кривчицьку Дорогу з вулицею Втіха з’єднує вулиця Низова, названа так 1950 року. Від 1933-го вона мала назву За Фігурою. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 30-х років минулого століття, нові забудови 2000-х.

Паралельно до початку вулиці Низової пролягає тупикова вулиця Грушева, названа так 1950 року. Від 1933 р. називалася За Буком, у 1938-1950 рр. – Грабського на честь польського політика, історика й економіста Владислава Грабського (1874-1938). Забудова вулиці: одно-, дво- і триповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 2000-х.

Паралельно до вулиці Грушевої від Ніщинського відходить тупикова вулиця Міжгірна, названа так 1950 року. Від 1933-го називалася На Вертепах, у 1938-1050 рр. – Жебурського.

Вулицю Низову з Кривчицькою Дорогою з’єднує вулиця На Сторожі, названа так 1946 року. Від 1933-го називалася На Чатах. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 2000-х.

Вулицю На Сторожі зі Зрубовою з’єднує вулиця Втіха, названа так 1933 року. В часи німецької окупації називалася Житецкийґассе на честь українського мовознавця Павла Житецького (1836-1911). Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, нові забудови 2000-х років.

Від вулиці Березової через Кривчицьку дорогу відходить тупикова вулиця Прогулкова, названа так 1933 року. У часи німецької окупації називалася Костомарівґассе на честь українського й російського історика Миколи Костомарова (1817-1885). Забудова: одно- та двоповерховий конструктивізм 30-х років минулого століття, нові житлові забудови.

Прогулкову з вулицею На Копані з’єднує вулиця Корпанюків, названа так 1993 року на честь українських майстрів різьблення по дереву й інкрустації з Івано-Франківщини, братів Семена та Юрія Корпанюків. До того мала назву Прогулкова бічна.

Вулицю Втіха з Прогулковою з’єднує вулиця На Копані, названа так 1993 року, до того називалася Втіха бічна. Будинок №3 – дерев’яний. Забудова вулиці: одно- та двоповерхова 1930-х років, нові житлові забудови 1990-2000 рр.

Вулицю Втіха з Глинянським Трактом з’єднує вулиця Над Джерелом, названа так 1933 року. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові забудови 2000-х.

Від вулиці Над Джерелом відходить тупикова вулиця Зрубова, названа так 1950 року. Від 1933-го мала назву Корчунок. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, нові будови 2000-х.

Від №33 Кривчицької Дороги відходить тупикова вулиця Березова, названа так 1933 року. Тут справді ростуть три великі берези, вочевидь, посаджені в 1930-х роках. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, забудови 1960-х років і нового часу.

Від Прогулкової паралельно до вулиці Березової відходить тупикова вулиця Розкіш, названа так 1933 року. Будинок №10-а – дерев’яний. Від №75 Кривчицької Дороги відходить тупикова вулиця Духновича, названа так 1991 року на честь видатного закарпатського громадсько-політичного й освітньо-культурного діяча Олександра Духновича (1803-1865), від 1962 року мала назву Атеїстів. Забудова: одноповерхова у стилі конструктивізму 30-х і 60-х років минулого століття.

Вулицю Глинянський Тракт із Пластовою з’єднує вулиця Богданівська, названа так 1962 року. До того мала назву Богдана Хмельницького у складі селища Кривчиці. Адресу №1 має храм Різдва Пресвятої Богородиці УАПЦ. На початку 1930-х років на цьому місці збудували римсько-католицький костел, який протягом усього радянського часу використовували як склад. Храмом із темно-червоної цегли з трьома пряслами, видовженим пресвітерієм і стрункою вежею на фронтоні львів’яни милувалися до середини 1990-х, коли будівлю до невпізнання перебудували, затинькували та завершили православними банями. Адресу №44 від часів СРСР має станція обслуговування автомобілів, тепер сервісний центр “Діамант”.

Від перетину Богданівської з вулицею Кривчицька Дорога відходить тупикова вулиця Тарасівська, названа так 1962 року. До того мала назву Шевченка у складі селища Кривчиці. Будинки №№1, 14, 38, 45 – дерев’яні.

Від Тарасівської на південь відходить вулиця Самокиша, названа так 1993 року на честь українського художника Миколи Самокиша (1860-1944). Від 1962 р. називалася Тарасівська бічна, до того мала назву Шевченка бічна у складі селища Кривчиці. Будинок №7 – дерев’яний. Забудова: одноповерхова садибна.

Від Тарасівської на північ відходить тупикова вулиця Горліса-Горського, названа так 1993 року на честь українського письменника, учасника національного руху Юрія Горліса-Горського (1898-1946); від 1962-го мала назву Тепловозна, до того – Залізнична у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці: одноповерхова садибна.

Від перетину вулиці Богданівської зі Старознесенською на північ пролягає тупикова вулиця Бескидська, названа так 1993 року. Частина вулиці до колії від 1963 року називалася Учбова, в післявоєнні часи – Шкільна, а за Польщі у 1930-х роках – Полтв’яна. Частина вулиці за колією від 1962 року мала назву Золочівська, за часів Польщі – Польна. Забудова вулиці: одноповерхова садибна, у стилі конструктивізму 1930-х, нові забудови 2000-х років.

Від вулиці Бескидської на схід відходить тупикова вулиця Снігурівська, названа так 1962 року. Забудова: одноповерхова садибна, у стилі конструктивізму 1930-х років, нові забудови 2000-х.

Від перетину вулиць Бескидської та Гайдучка на схід відходить тупикова вулиця Краснянська, названа так 1962 року, доти називалася Ланова у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 1930-х, 1960-х і 2000-х років.

Бескидську з Богданівською з’єднує вулиця Гайдучка, названа так 1993 року на честь діяча українського гімнастичного товариства “Сокіл” у Львові в міжвоєнний період Степана Гайдучка. Від 1979-го називалася Дубаса. У чотириповерховій будівлі 1960-х років міститься Львівська фабрика свічок. Забудова вулиці: промислова радянського періоду.

Від Богданівської нижче від перетину з вулицею Старознесенською відходить невелика тупикова вулиця Монгольська, названа так 1962 року. До того мала назву Комсомольська бічна у складі селища Кривчиці. Забудова вулиці: одноповерхова садибна.

Богданівську з вулицею Почаївською з’єднує вулиця Старознесенська, названа так у 20-х роках минулого століття. За радянських часів різні частини вулиці називалися Комсомольська, Лінійна, Коротка у складі селища Кривчиці, у 1956-1990 рр. – Миронюка. Адресу №23 має храм Вознесіння Господнього УГКЦ. За часів радянського панування церква залишалася діючою. На території парафії встановили перший у Львові Пам’ятний хрест, присвячений Дню незалежності України. Адресу №24 за радянських часів мав склозавод №2.

Від початку вулиці Старознесненської відгалужується тупикова вулиця Марунька, названа так 1962 року за назвою річки, що протікає неподалік. Адресу №1 від часів СРСР має Личаківське районне відділення ДАІ. Забудова вулиці: одноповерхова у стилі конструктивізму, одноповерхова садибна, нові двоповерхові забудови 2000-х років.

Богданівську з вулицею Польовою вздовж колії з’єднує вулиця Бродівська, названа так 1993 року. До того від 1930-х років мала назву Польова бічна I. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 30-х років минулого століття.

Від Польової на схід уздовж колії відходить тупикова вулиця Золочівська, названа так 1993 року. До цього часу від 1930-х років мала назву Польова бічна II. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 30-х років минулого століття.

Від Старознесенської в районі перетину з вулицею Польовою відгалужується тупикова вулиця Буська, названа так 1992 року. Від 1962-го називалася Миронюка бічна. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 30-х років минулого століття, нові забудови 1990-2000 рр.

Від Старознесенської вздовж колії відгалужується вулиця Балкова, названа так 1950 року, від 1933-го мала назву Дворська. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х років, промислова забудова.

Початок Старознесенської з вулицею Кордуби з’єднує вулиця Почаївська, названа так 1993 року. Від 1931 р. вона мала назву Святого Якуба, від 1950-го – Склозаводська. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 30-х років минулого століття.

Вулицю Опришківську з Почаївською з’єднує вулиця Кордуби, названа так 1992 року на честь українського історика та письменника Мирона Кордуби (1876-1948). Від 1958 р. називалася Майора Бугрова на честь радянського вояка. Адресу №2 від часів СРСР має лікеро-горілчаний завод.

Від перетину вулиць Кордуби та Почаївської до Старознесенської пролягає вулиця Заклинських, названа так 1993 року на честь братів Богдана (1886-1946) та Ростислава (1887-1974) Заклинських – українських публіцистів, письменників і громадських діячів. У 1931-1963 роках мала назву Цвинтарна, бо розташована неподалік Старознесенського цвинтаря, у 1963-1993 рр. – Пустельникова. Адресу №18 має монастир Згромадження Сестер Святого Священномученика Йосафата, який будують багато років.

Від вулиці Заклинських на північ відгалужується невелика тупикова вулиця Бачинського, названа так 1992 р. на честь видатного українського ідеолога націоналізму, політика та громадського діяча Юліана Бачинського (1870-1940), від 1933 року мала назву Цвинтарна бічна, у 1934-1950 рр. – Шварца, у 1950-1963 роках – знову Цвинтарна бічна, у 1963-1992 рр. – Пустельникова бічна.

Парк “Знесіння” (фото: liveinternet.ru)

Від Заклинських до Довбуша простягається вулиця Липківського, названа так 1993 року на честь видатного українського церковного діяча, митрополита Василя Липківського (1864-1938). Від 1916 року називалася Знесіння, від 1931-го у складі селища Знесіння мала назву Яблоновського на честь видатного польського полководця XVII століття Станіслава Яблоновського, від 1933-го – Гелянки, від 1950 р. – Мусоргського на честь знаменитого російського композитора Модеста Мусоргського (1839-1881). Будинок №44 – дерев’яний.

Від вулиці Липківського відходить невелика тупикова вулиця Качали, названа так 1993 року на честь галицького громадсько-політичного діяча Степана Качали (1815-1888). Від 1934-го називалася Ґєримських на честь польських художників Максиміліана (1846-1874) й Алєксандра (1850-1901) Ґєримських, від 1946 року – Чебишева на честь російського математика та механіка Пафнутія Чебишева (1821-1894).
Ілько Лемко

Наверх