На головну

Курорт на місці екокатастрофи

Вівторок, 15 , 2008 року, № 100 (408)

Екологічні проблеми Калуша, найбільшого промислового містечка на Прикарпатті, можуть политися золотим дощем у міську скарбницю.

Такий висновок зробили окремі науковці й екологи, які хочуть перетворити Домбровський кар’єр, де протягом багатьох років видобували калійну руду для потреб хіміко-металургійних підприємств, на зону відпочинку.

Зараз ситуація просто катастрофічна. Найбільше турбує людей хвостосховище №2, що схоже на велетенську чашу із 40-метровими краями. Рівень засоленості тут перевищує норму в десятки разів. Унаслідок сильних дощів ропа може вилитися за межі дамби та потрапити в річку Сівку, а звідти – в Лімницю та Дністер. Калушани безрезультатно б’ють на сполох, загроза засолення питної води з кожним днем зростає. Зрештою, можливо, воно вже й існує. Тільки звиклі до тотальної “хімізації” життя мешканці Калуша не помічають того.

Натомість багато людей знайшло вигоду в солоній воді. Виявилося, що вона є лікувальною. Тож сюди поспішає чимало прикарпатців і жителів сусідніх областей, щоб підлікувати ропою суглоби. Місцеві екологи переконують, що воду з Домбровського кар’єру треба відправити на аналіз до Одеського інституту курортології. У разі позитивних висновків спеціалістів у Калуші може з’явитися бальнеологічний курорт.

Директор Державного НДІ галургії калушанин Іван Костів каже, що відходи калійного виробництва, в яких є солі калію та магнію, позитивно впливають на людський організм. Зрештою, колись калуський калійний завод уже виготовляв бальнеологічні препарати, зокрема морську сіль, яка не гірша за солі Мертвого моря й закарпатські аналоги.

Затопити Домбровський кар’єр розсолами та пустити в нього річку Сівку, внаслідок чого мало б утворитися озеро із солоним дном, яке могло б стати лікувальним, свого часу вже пропонували працівники калуського ВАТ “Інститут гірничо-хімічної промисловості”. Як приклад науковці наводили досвід польських колег. За словами директора інституту Івана Зозулі, польська соляна шахта Велічка давно функціонує як туристичний і бальнеологічний комплекс і приносить прибутки. То чому б не зробити щось подібне в Калуші?

Щоправда, чимало людей вважає таку справу нереальною й екологічно небезпечною для міста, адже через утворення солоного озера можуть виникнути суттєві проблеми. Так, кар’єр доволі глибокий, і під час підняття рівня води соляні розчини можуть потрапити під землю, засолити питну воду, в якій розвиватимуться мікроводорості. Тоді епідемія алергічних захворювань неминуча. ґрунтові засолені води можуть спричинити й руйнування будинків.

Згодом треба поміркувати, куди подіти 32 мільйони кубометрів нерозробленої калійної руди. Заступник міського голови Василь Петрів каже, що спочатку їх таки потрібно вибрати. Проблеми може спричинити й створення інфраструктури, адже будівництво санаторіїв передбачає зелену зону. Але калуські ґрунти настільки засолені, що молоді дерева тут, напевно, не приживуться. Тож додатково треба буде чистити ґрунти, а це занадто дорого.

Професор геології Едуард Кузьменко з Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу вбачає вихід у поступовому викачуванні та випаровуванні води й утримання внаслідок цього процесу солі. Але такий проект, знову ж таки, недешевий. Пан Костів пропонує виділити окрему невелику ділянку, де можна буде застосовувати лікувальні властивості розсолів. Тепер слово за місцевою владою та жителями Калуша.

Сабіна Рокай

Наверх