На головну

Ми не кращі й не гірші, ми – інші

Понеділок, 18 , 2008 року, № 119 (427)

“Не дивись, що в мене брудна джинса, а в кишенях забагато на вік дірок, я ще вірю в те, що справжня краса визначається за тим, як ти любиш рок…”, – погодьтесь, ідейно. Ці рядки – лише маленька частинка творчості не менш ідейних харизматичних хлопців львівського рок-гурту “Опіум”.

Колектив – учасник бага­тьох фестивалів, концертів, святкових заходів, тож завойовує публіку якісною, доброю музикою, а головне – щирими, наповненими змі­с­­том, емоціями та філософією, піснями. Цьогоріч восени світ побачить дебютний альбом гурту. Він матиме назву “Молися на мене”, складатиметься з десяти пі­сень. Як запевняють музиканти, кожен знайде в ньому щось для себе. А поки що хлоп­ці заклопотані останніми приготуваннями, тож про сучасні проблеми рок-музикантів, життя й філософію в нашій розмові з учасниками гурту.

Про героїв

– Хлопці, ви дуже різні й це відразу помітно. Як уда­ється знаходити спільну мову?

С.Ш.: Ми дійсно різні, навіть дуже, проте це лише великий плюс, адже кожен із нас вносить у творчість щось нове, несподіване. Паралельно з музикою ми відкриваємо одне одного, часто навіть дивуємо, але в цьому весь позитив.

– Ваша музика помітно вирізняється на тлі львів­­ського року. У чому “родзинка”?

А.М.: Насправді секретів у нас немає. Ми щиро любимо те, чим займаємось і отримуємо від цього задоволення.

С.І.: Ми – фанати своєї справи, тому наша музика йде від серця, й так само дуже хотілося б, щоб вона долинала до сердець інших людей. А що в нас є таке, чого немає в інших? Ми не кращі й не гірші, ми – інші.

Про рок

– Рок-музика нині дуже популярна серед молоді. Чи можна говорити про моду на такий стиль виконання?

С.І.: Поняття моди дуже суперечливе. Якщо ти слухаєш рок, бо так роблять твої друзі, то це банальне прагнення бути схожим. Музика – це стан душі, емоції, настрій, це частинка тебе, якими не можна нехтувати. Це насамперед обдурювання себе. Тому не думаю, що ця “мода” аж настільки яскраво виражена, бо питання полягає не в кількості, а в якості.

Р.К.: Так, рок-колективів нині й справді багато, проте вони губляться серед інших. Тут також виникає питання формату – не всі хороші рок-гурти мають можливість “крутитися” в ротаціях чи виступати на концертах через стильові чи інші особливості.

– Ви згадали про одну з од­віч­них проблем виконавців – ротацію. З якими ще труднощами зіштовхуєтеся?

А.М.: Наразі найактуаль­нішими є фінансово-матеріальні проблеми, тобто неспроможність задовольнити бодай елементарні потреби музиканта: музичні інструменти, різноманітні аксесуари та витратні матеріали до них. Ці речі важко придбати за кошти, які отримують виконавці за якісну роботу, тільки тому, що вони в андеґраунді.

С.І.: Бракує концертів. Також виникають проблеми щодо професіоналізму людей (але не музикантів!), які працюють у музичній сфері. Ну й, звісно ж, питання формату, ротацій і реклами, як уже згадував Роман.

Про високе

– Усе це речі технічні, а чого бракує музикантам, зо­крема вам?

Ю.Б.:Вдячності від публіки.

С.Ш.:Натхнення.

Р.К.: Вільного часу. Через буденні справи й шалений життєвий ритм усе менше часу залишається на улюблену справу.

С.І.: Розуміння.

А.М.:Можливості реалізації. Різного роду нюанси час­то не дають змоги цього зробити (під нюансами варто розуміти згадані проблеми музикантів. Такий коментар нагадав уривок пісні “Опіуму”: “Не зважай, що треба довго іти, а в обличчя нам летять глина і пісок, озирнись – навколо сотні мостів, а по них вперто йдуть ті, що люблять рок”, – “Газета”).

– Ваша лірика несе в собі велике смислове наповнення. Який “меседж” ви хочете передати слухачеві?

С.І.: Ідею життя. Усі пісні – пережите, перевірене. Хотіли б поділитися цим з іншими, щоб музика, яку ми творимо, допомогла людям відкрити щось нове або давно загублене, щоб вони зрозуміли для себе щось важливе. Це й буде для нас най­більшою винагородою.

– Свого часу великий вождь радянського народу сказав: “Релігія – опіум для народу”. А що сьогодні є для нього опіумом?

С.І.: Любов! (усміхається ).

І наостанок цитую: “Так важливо не втопитись у речах, і тоді нам неодмінно з тобою Бог допоможе донести на плечах тих, хто впаде, але не забуде рок”.

Розмовляла Анастасія Перфецька

Наверх