На головну

Урятувати Україну зможуть лише нові політичні лідери

Середа, 02 , 2009 року, № 35 (527)

Попри те, що до дня виборів президента залишилося півроку, вже нині видно:

їх хочуть провести за звичним для України сценарієм – людям пропонують обирати не майбутній шлях розвитку держави, не найгіднішого кандидата, а кращого з гірших. Так, як це було 2004-го, 1999-го та, за великим рахунком, і 1994 року. Але хто дав право політичним кланам позбавляти народ справ­жнього вибору?! Чому олігархи поділили країну на дві частини і змушують українців жити за своїми спотвореними правилами в спотвореній системі координат?! Таку систему треба ламати.

Я з того покоління, яке захоплюється піснями Володимира Висоцького. Й особливо зворушує його “Охота на волков”:
“Не на равных играют с волками
Егеря. Но не дрогнет рука!
Оградив нам свободу флажками,
Бьют уверенно, наверняка!”

Убачаю в цьому певні паралелі з ни­нішньою Україною. Мисливці розмічують прапорцями територію, де перебувають вовки, і починають облаву. Вовк, відчуваючи людський запах, не може перестрибнути шматки червоної тканини і біжить у тому напрямку, де на нього вже чекають із рушницями. Фінал прог­нозований – виживають, як правило, лише ті, хто йде напролом, перестрибуючи через прапорці.

А тепер судіть самі: мисливці – це українські політики, які заради грошей, влади та власних амбіцій “полюють” на народ. Людей, немов однаковими червоними прапорцями, на виборах обклали “регіонами”, “бютами”… Кажуть – іншого вибору немає. І громадяни змушені, як вовки з пісні, бігати між прапорцями. Їм дали змогу обирати лише в тій системі координат, яка вигідна організаторам полювання!

Невже не зрозуміло, що в таких умовах єдиний шанс залишитися живим – перестрибнути мисливські загородження?! Не обирати між прапорцями, а прокладати новий шлях.

Нині демократію замінили її примарою. Окрім цього, останні події (зокрема, щодо створення коаліції між ПР і БЮТ) Засвідчили: ті здобутки демократії, які ми маємо після 2004 року, опинилися під загрозою.

Нинішні олігархічні клани не здатні працювати на майбутнє України. Вони створили систему, яка нагадує щось середнє між Латинською Америкою й Африкою. Подивіться на рекордний розрив у рівні доходів багатих і бідних українців: у Євросоюзі цей показник становить у середньому 1:5, в Росії – 1:23, а в Україні він сягає майже 1:40!

Питання соціальної справедливості – №1 для України. З одного боку, нам необхідно збільшити прожитковий мінімум і реально, а не декларативно, піднімати соціальні стандарти, а з іншого – зменшити апетити олігархів.

Насправді українці живуть у ціновій європейській зоні, а зарплату отримують за африканськими мірками. Як наслідок – тотальна бідність. Але з цим можна і потрібно боротися. Так, незважаючи на труднощі, 2008 року в системі Мінтрансзв’язку вдалося збільшити середню зарплатню в 1,4 разу, а для ДП “Укрпошта” – ще більше. В такий непростий час ми знайшли адекватні відповіді на виклики кризи, навели лад із державним майном, приділили багато уваги поліпшенню роботи державних монополій. Це елемент соціал-демократичного підходу до організації суспільного життя. Так потрібно діяти не тільки в окремій галузі, а й в інших сферах.

Але олігархи в цьому не зацікавлені. За існуючої системи влади не варто очікувати абсолютно ніяких змін. Відсутність будь-яких перспектив у більшості людей – це діагноз України на сьогодні. За нинішніх умов шанси дитини, батьки якої, наприклад, працюють на фермі, зайняти вище місце на соціальних щаблях – украй невисокі. А шанси досягти стабільного благополуччя – майже дорівнюють нулю.

Здійснити системні зміни в Україні можуть лише нові політичні лідери!Потрібні нові обличчя – не ті, котрі є “піар-розробками” політичних штабів, а по-справжньому нова політична еліта: молоді люди віком 30-40 років, незаплямовані й чесні політики з адекватним мисленням, для яких важливо не зайняти прибуткову посаду, а принести користь країні.

Україна має вийти з цієї абсурдної, спотвореної та штучно створеної системи координат!

Тому ми ініціювали створення Народно-патріотичного об’єднання “За демократію і справедливість”. Це сила, яку формують не “згори”, а навпаки – через самоорганізацію людей, об’єднаних спільними принципами. До того ж, як правильно зауважив свого часу Володимир Винниченко, національно-патріотична та соціальна ідеї для України є невід’ємними. Без поєднання со­ціальної справедливості та демо­кратії формування України як європейської держави неможливе.

Люди втомилися від політиків, для яких головним є результат на виборах, а не інтереси народу. Їм набридла бутафорська демократія! Громадяни хочуть впровадження в Україні справжніх європейських соціальних стандартів. Нинішні лідери не можуть цього забезпечити, вони довели державу до ката­строфічного стану. Тому повинні назавжди піти з політики!

Нині в суспільстві є чіткий і конкретний запит на появу народно-патріо­тичної, соціально-орієнтованої сили. Адже значна частина громадян (майже 40%) активно підтримує лівоцентристські ідеї: соціальної захищеності, безкоштовної освіти, доступної та якіс­ної медицини тощо. Люди не хочуть просто виживати, вони прагнуть пов­ноцінного, стабільного і забезпеченого життя!

Народно-патріотичне об’єднання “За демократію і справедливість” налаштовується на серйозну діяльність. Уже створено Центральний організа­ційний комітет, триває відповідна організаційна робота в регіонах. Ми – за об’єднання чесних, рішучих, принципових людей.

А щодо ставлення до нинішніх персоналій, то хочу зазначити – однаково не сприймаємо і владу в образі Тимошенко, й опозицію в образі Януковича. Загалом їх обох підтримує лише близько 35% українців. Ми орієнтуємося на інші 65%. Наша надія – люди, котрі думають, як ми, і розуміють, що вихід треба шукати в третій силі, у формуванні нового підходу. Також сподіваюся на співпрацю з тими організаціями, для яких інтереси держави – не порожній звук.

Наше завдання – допомогти українцям вийти з мисливської облави олігархів! Як у пісні Володимира Висоцького:
“Но, а я из повиновения вышел,
За флажки: жажда жизни сильней,
Только сзади я с радостью слышал
Изумленные крики людей.
Рвусь из сил, из всех сухожилий,
Но сегодня не так, как вчера.
Обложили меня, обложили,
Но остались ни с чем егеря!”
Ми формуватимемо організацію, яка спирається на інтереси більшості громадян України. Тому готові до пос­тійного діалогу.

Чекаємо на ваші дзвінки за тел.: (044) 288-80-80 та листи за адресою: м. Київ 01, а/с 95. Наша електронна пошта: NPO@ZDS.ORG.UA

Докладнішу інформацію про Народно-патріотичне об’єднання “За демократію і справедливість” можете отримати на нашому сайті WWW.ZDS.ORG.UA.
Йосип ВІНСЬКИЙ, голова Центрального оргкомітету Народно-патріотичного об’єднання “За демократію і справедливість”

Наверх