На головну

Як намагаються усунути неугодних

Середа, 28 Жовтня, 2009 року, № 0 (1576)

До президентських виборів залишилося півроку.

В державі починається гаряча пора для всіх політичних партій і особливо для Президента та його команди, яка намагається утримати кермо влади. А в цьому всі методи ефективні, тим паче, коли рейтинг упав нижче рекордної позначки. Для усунення неугодних політичних партій і окремих політичних опонентів, на думку влади, будь-які засоби згодяться. І вона ними не гидує. Яскравий приклад цього - нещодавня заборона Мін`юстом України діяльності партії “Родіна” і спроба арешту її лідера Ігоря Маркова.

Що повинна робити влада в час глобальної світової кризи, яка торкнулась і нашої країни. Насамперед запропонувати повноцінну економічну програму для виходу з патової ситуації. Що зроблено насправді? Замість повноцінної програми запропоновано півзаходи, а президентська команда на чолі з Віктором Ющенком почала боротися з урядом, парламентом та іншими політичними силами країни, часом навіть порушуючи закон. Замість того, щоб полегшити долю свого народу, ухвалювати конкретні рішення та діяти, Президент піклується більше про свою персону, про те, як утриматися при владі, намагається підняти свій рейтинг. При цьому використовують різні непопулярні, але, на думку президентської команди і самого гаранта, ефективні методи - аж до незаконних, порушуючи Конституцію і законодавство України.

Нагадаємо, Президент Віктор Ющенко прийшов до влади, спираючись не на формальні юридичні процедури, а на плечі народу, який уперше за всю пострадянську історію України голосно висловив свою політичну волю, небажання миритися зі свавіллям. На жаль, досягнувши свого, Віктор Андрійович і його команда доволі швидко забули, якими засобами домагалися перемоги. Лідерів Партії регіонів, яка опинилася тоді в опозиції, вже піддали репресіям – згадаймо арешт Бориса Колеснікова. Це був перший, але не останній випадок, коли гарант діяв за логікою “революційної доцільності”. Нині такі дії продовжують стосовно інших опозиційних партій і лідерів. Застосовано метод батога і пряника.

Так, нещодавно указом Президента та його команди незаконно заборонено діяльність партії “Родіна”. Про це заявили у Мін`юсті України. Відомство посилалося на свій особистий наказ від 2 вересня 2009 року, при цьому було порушено положення Закону України “Про політичні партії в Україні”. Такі ухвали за законодавством може виносити лише Верховний Суд. Міністерство юстиції звинуватило партію в порушенні кворуму під час проведення сьомого позачергового з`їзду політичної сили, який відбувся близько року тому. Саме тоді Ігоря Маркова обрали головою “Родіни”. Нині триває підготовка до нового з`їзду партії, який відбудеться найближчим часом. Але і цього властям здалося мало. Пана Маркова через тиждень оголосили в розшук за справою, яку багато хто називає сфабрикованою. При цьому також було порушено низку юридичних процедур, наприклад, Ігореві Маркову навіть не пред`явили офіційного звинувачення. Ще навесні партійний офіс захопив спецпідрозділ “Альфа”, діями якого командував особисто генерал СБУ Анатолій Матіос. На такі кроки не було ніякої санкції з боку суду чи прокуратури. Тоді лише втручання преси та сотень прибічників Ігоря Маркова та активістів партії “Родіна” змусило силовиків відпустити опозиційного політика і залишити захоплений офіс. Аналогічних репресій зазнають й інші лідери політичних сил. Нещодавно, побоюючись зростаючої популярності Ігоря Маркова та його партії, вирішили запроторити голову “Родіни” в СІЗО, але це їм не вдалося. Це не єдиний приклад того, як чинить Віктор Ющенко та його команда з опозицією і своїми опонентами на всіх рівнях.

Нагадаємо, 2007 року глава української держави видав наказ про розпуск парламенту, в якому сформувалася недружня до нього коаліція. Документ апелював до Конституції, в ньому Президент посилався на необхідність захистити національні інтереси. Але водночас порушував законодавство України, оскільки Конституція доволі жорстко описує випадки, в яких гарант має право розпустити ВР. До тодішньої ситуації жоден із них не міг бути застосованим.

Якщо 2005-го за Віктора Ющенка віддали свої голоси 51% українців, то вже до 2008-го його президентський рейтинг знизився до 3%. Це абсолютний рекорд падіння популярності за всю історію України. Та це й не дивно. Політика Віктора Андрійовича – кандидата в президенти в 2004-2005 роках разюче відрізняється від його політики в президентському кріслі. 2004 року кандидат В. Ющенко піднімав народ на боротьбу за громадянські права і свободи. 2005-го, обійнявши посаду президента, він започаткував рішучий наступ на ці самі права і свободи, принаймні щодо частини громадян країни. Політика Президента Ющенка веде до розколу країни. На керівні посади деколи призначають дилетантів, людей, які не знають реальних обставин у регіоні і які не бажають цього знати. В них одне завдання – служити не українському народові, а власній кишені і “власть імущим”. Державні органи, які покликані контролювати суспільний спокій і дотримання законності в Україні, перетворюються на апарат політичних репресій і розправ із неугодними. Особливо ці процеси загострюються напередодні президентських перегонів, виграти які Віктор Ющенко, вочевидь, немає шансів.

Партія “Родіна” на чолі з її лідером Ігорем Марковим, на відміну від Віктора Ющенка та його команди, намагається вирішувати реальні проблеми українців, допомагаючи їм на місцевому рівні й навіть на державному. Один із таких прикладів – ринок “Північний” в Одесі, де “Родіна” підтримала та допомогла підприємцям в їхній боротьбі зі свавіллям місцевої влади. Ігор Марков і партія “Родіна” пропонує конкретну й реальну програму виходу країни із кризи, що затягнулась. І це не просто програма на папері, а підкріплений економістами, юристами, законодавцями і політологами конкретний план дій, в якому враховано всі пропозиції народу. Ця політична сила готова до співпраці з усіма конструктивними силами в державі на благо України, рухаючись шляхом об`єднаної Європи і Співдружності Незалежних Держав.

Наверх