На головну

Аналіз президентських виборів 2010 року

Вівторок, 05 , 2010 року, № 0 (1586)

17 січня Україна проведе свої п’яті президентські вибори із другим туром за три тижні, якщо кандидат-переможець не набере 50% голосів.

Ешелони

Із 18 кандидатів лише семеро мають підтримку. Лідирують Янукович і Тимошенко, кожен з яких має підтримку в межах 20-30%.

Друга група змагається за третє та четверте місця. Тут Віктор Ющенко, Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк, Володимир Литвин і Петро Симоненка.

Наступного президента України оберуть 7 лютого під час другого туру. Переможець залишить посаду партійного лідера.

Із занепадом кампанії Арсенія Яценюка його голоси на Західній Україні заберуть Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко. До осені Арсеній Петрович в опитуваннях навіть випереджав лідера “сердечних” на Галичині.

Кампанія Віктора Ющенка є жорстко антитимошенківською. Віктор Янукович офіційно пообіцяв віддати посаду прем’єра Ющенкові чи Яценюкові. Тігіпко у другому турі відкритий для пропозицій і з боку Тимошенко, і з боку Януковича.

Великий бізнес

Обидва основні кандидати мають підтримку з боку великого бізнесу. У “Регіонах” є значна кількість визнаних олігархів, які прагнуть недоторканності. Союзниками пані Тимошенко є власники Індустріального союзу Донбасу, які ніколи не прагнули місця в парламенті.

Регіоналізм

Про регіональну роздільність України найбільше йшлося під час минулих президентських виборів. Єдиним винятком були вибори 1999 року, коли Леонід Кучма здобув всенаціональну підтримку у змаганні проти лідера Комуністичної партії Симоненка. Виборці, особливо у другому турі, голосували негативно (тобто проти кандидата) під час виборів 1994-го - проти Леоніда Кравчука, 1999-го - проти Симоненка.

Вибори 2010 року повторюють цей паттерн: Ю. Тимошенко шукає можливість мобілізувати “помаранчевих” виборців проти В. Януковича, як 2004-го, але це може бути недостатньо успішним через загальнопоширене розчарування п’ятьма роками президентства В. Ющенка. Віктор Янукович також мобілізує виборців проти п’яти років “помаранчевого нездалого управління”.

Тимошенко

Вона – єдиний кандидат із всенаціональною підтримкою. Це видно з результатів виборів до парламенту у вересні 2007-го. Найактивніше її підтримують у нестійких регіонах центральної України та у стратегічно важливому Києві, і, безумовно, на Західній Україні. Президентські вибори можна виграти, додаючи до Центру Захід (як 2004 року, коли переміг В. Ющенко) чи Схід (як 1991-го та 1994 роках, коли, відповідно, перемогли Кравчук і Кучма).

Юлія Тимошенко завойовуватиме “помаранчевих” виборців у східно-південній Україні, як 2007 року. Її головна боротьба проходитиме в першому турі на Західній Україні, де змагатимуться п’ятеро кандидатів із колишнього “помаранчевого” табору.

“Леді Ю” переможе у другому турі, якщо успішно мобілізує “помаранчевих” виборців, яких є близько 55% - це на 10% більше, ніж “протипомаранчевих”. Для цього насамперед потрібно переконати “помаранчевих” виборців прийти проголосувати (зазвичай, явка виборців у другому турі є нижчою), і домогтися, щоб “помаранчеві” виборці, які віддали у першому турі свої голоси іншим кандидатам, у другому турі проголосували за неї.

Ключем до цього другого етапу мобілізації будуть виборці В. Ющенка та А. Яценюка. Обоє – Яценюк та Ющенко – радше за все зберігатимуть нейтралітет у другому турі (“вада обох кандидатів”), і таким чином опосередковано підтримуватимуть Януковича. Опитування свідчать, що значна кількість виборців в останні години перед виборами вирішать голосувати проти Віктора Януковича (тобто за Юлію Тимошенко).

“Ахіллесова п’ята” Юлії Володимирівни в тому, що вона хоче стати президентом, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра саме і момент, коли глобальна криза серйозно вразила українську економіку та фінансовий сектор. Колишні прем’єр-міністри Кучма (1994-го) та Ющенко (2004-го) були обрані президентами, але ніколи з крісла прем’єр-міністра. Кандидатура Ю. Тимошенко проявляється як дуже сильна завдяки її лідерським здібностям. Віктор Ющенко безуспішно намагався використати епідемію грипу, щоб скинути прем’єра, трансформувати її на кризу політичну.

Янукович
Базова підтримка Віктора Януковича не змінювалася з 2004 року, як це можна побачити за результатами виборів Партії регіонів 2006-го та 2007 роках. Твердинею Януковича/Партії регіонів залишається його рідний Донецьк, а менше – Крим і також південно-східна Україна поза цими областями. У Сумах, на Північно-Східній Україні, лідера регіоналів 25 листопада переслідували пікетники.

Януковичева “ахіллесова п’ята” має три дірки.
1. Регіоналізм. “Регіони” неспроможні прорватися до Центральної України; їхній кандидат на посаду мера Києва набрав менш ніж 5% у травні 2008 року. Це також помножилося на внутрішній розкол блоку “За Януковича!” у Криму та втрату підтримки кримських російських націоналістів. 2. Кримінальне минуле. Два ув’язнення В. Януковича обмежують його підтримку поза його рідним містом, зокрема жінками, а також представниками силових структур. 3. Мова. Віктор Федорович знову проводив кампанію задля гарантування російській мові статусу другої державної (як і 2004-го). І це попри те, що третина українців є українoмовною, а третина - двомовна, але мають емоційну прив’язаність до своєї “рідної мови” (української) навіть тоді, коли не користуються нею. Двомовних українців особливо багато в Центральній Україні, де В. Януковичу треба перемогти, щоб бути обраним. Юлія Тимошенко мобілізує проти нього виборців Західної України.

Висновки
Ю. Тимошенко є єдиним лідируючим кандидатом із всенаціональною підтримкою, але їй буде дуже складно перемогти в першому турі через чисельність “помаранчевих” кандидатів. В. Янукович має значно меншу конкуренцію в Південно-Східній Україні. Другий тур виборів протиставить Тимошенко і Януковича, але лише “Леді Ю” має резерв підтримки за рахунок голосів виборців кандидатів другого ешелону. Юлія Володимирівна переможе, якщо більшість “помаранчевих” виборців повністю мобілізуються у другому турі. Тарас Кузьо, професор університету м. Торонто, Канада

Наверх