“Піховшек залишиться, доки передачі з його участю будуть цікавими і потрібними” PDF Друк E-mail
31.01.2003 11:27

Розмова з Ольгою Герасим’юк, головним продюсером телеканалу “1+1”

Нові часи після зміни влади в Україні зумовили й нові виклики, які торкнулися, зокрема, й найбільших ЗМІ в державі. Серед них – телеканал “1+1”.

Наразі “плюси” змінили керівництво: головним продюсером нещодавно стала Ольга Герасим’юк, яку більшість глядачів запам’ятали з програм “Без табу”, “Хочу і буду” й “Іду на ви”. “Газета” попросила пані Герасим’юк розповісти про свої плани на новій посаді.


– Як ви вважаєте, що або хто посприяв вашому призначенню на нову посаду?


– Трохи дивне запитання, оскільки я не докладала до цього жодних зусиль під час роботи на телеканалі. Пропозицію висловив голова ради директорів Олександр Роднянський, після чого відбулося засідання ради й ухвалили відповідне рішення. Якісь внутрішні мотивації, очевидно, відомо лише тим, хто його ухвалював. Не знаю, чи взагалі такі мотивації були, але ті, які мені висловили, пояснюючи пропозицію, були такими. Компанія вирішила запропонувати цю посаду з огляду на те, що вирішили проводити нову стратегію розвитку каналу, а саме використовувати ресурс кадрового потенціалу, до якого існує довіра. Ось, напевно, й уся мотивація.

– Ви відразу вирішили для себе, що таку пропозицію варто прийняти? Адже вже мали усталений графік, власні проекти…

– З проектами нічого не станеться, я й надалі вестиму їх. Звичайно, якщо практика покаже, що це не буде можливим, то доведеться приймати відповідні рішення. “Хочу і буду”, “Без табу” й “Іду на ви” мають високий рейтинг, тому не маю права йти з цих проектів. Хоча, з іншого боку, покладені на мене обов’язки суперечать одні одним. Тепер складно буде дискутувати з колегами, які ведуть інші передачі, адже як керівник маю вимагати від них високих рейтингів, а водночас зацікавлена у високих рейтингах власних проектів. Якось виходитимемо з такої ситуації. Звичайно, комплекс тих робіт, які виконувала, і які доведеться виконувати тепер, суттєво відрізняється. Для мене це шанс зробити щось ще, досягнути чогось у професійній кар’єрі. Звісно, думала над пропозицією, зважуючи певні моменти, але це тривало недовго. Я завжди була патріотом компанії, і якщо керівники вважають, що буду корисною на цій посаді, то чому б не взятися.

– Ви маєте намір продовжувати лінію попередника чи вже є плани суттєвих змін у стратегії й тактиці роботи телеканалу?

– Я робитиму все, щоб надати нове дихання бренду “1+1”. Головне – це відкритість до нових ідей і проектів. Плануємо оприлюднити звернення до людей, які мають цікаві ідеї, й на основі конкурсу зможемо відібрати найкращі й утілити їх у тих чи інших проектах. Шукатимемо нові обличчя, журналістів. Але це не означає, що звільнимо професіоналів, які вже давно працюють у нас.

Старі програми та кадри змінюватимемо лише з огляду на показники рейтинговості та популярності. Для того, щоб розпочати щось зовсім нове на телеканалі, потрібно бодай кілька місяців часу. Я беру на себе відповідальність за серйозний сектор – реалізацію концепції каналу, яку пропонує голова ради. Продюсер відповідатиме за новинний формат, дискусійні клуби, дизайн тощо. В моїх інтересах, і це правильно, робити так, щоб кадровий склад підпорядковувався чіткому механізму.

– Дехто з експертів і чимало глядачів вважають, що на телеканалі замало спортивних передач, трансляцій тощо. Чи є в планах збільшити присутність спорту на “1+1”? Трансляції поєдинків найвідоміших боксерів будуть і надалі?

– Не можу відразу змістовно відповісти на такі питання. Я ще не знаю, що там задумали працівники відділу спорту та які в них ідеї. Новий головний режисер каналу Андрій Несторенко (до речі, родом зі Львова) є фанатом футболу, можливо, він якось вплине на присутність спорту. Якщо будуть добрі спортивні проекти, то цілком можливо, що вони знайдуть у нас місце. Робитимемо тендер на такі проекти.

– Нещодавно в “ТСН” запросили для консультацій фахівців британських BBC та ITB. Що саме входитиме в їхні обов’язки?

– Це консультанти, які дадуть певні рекомендації, очевидно, стосовно дотримання всіх правил демократичних суспільств щодо висвітлення подій тощо. Вони спостерігатимуть за нашою роботою і, сподіваємося, порадять щось корисне для побудови новинної служби таким чином, щоб вона була не ідеологічною зброєю, а телевізійною інформаційною передачею.

– У виборчий період у багатьох ЗМІ в Україні, зокрема й на “1+1”, існувала проблема зі свободою слова. Як можна убезпечити телеканал від цього в майбутньому?

– Саме для того тепер і робимо все можливе на телеканалі. Наші власники зацікавлені в дотриманні законів, які регламентують діяльність журналістів. Вони не дозволять собі сприймати якийсь тиск. Ті ж консультанти, напевно, допоможуть у цьому. Навіть коли мали проблеми з цензурою, були люди, які могли уникати її. Для цього потрібно знати журналістську науку: як подавати новини, як аналізувати, щоб завжди можна було висловлюватися об’єктивно. Люди мого покоління виросли в ті часи, коли існувала лише одна, комуністична думка, й усе одно ми вміли розмовляти… В нас нині дуже слабка журналістська школа, запровадити якісь правила не складно, але завжди є можливість для спротиву.

– Продовження співпраці В’ячеслава Піховшека з каналом після революції в багатьох викликало здивування, а подекуди й обурення. Ваш співведучий по “Іду на ви” залишатиметься на “1+1”? Які функції, крім ведучого, він реально виконує?

– Він виконує лише функцію ведучого. Інших у нього немає. А скільки залишатиметься? Доки передачі з його участю будуть цікавими та потрібними. Я знаю, що факт його присутності на телеканалі багатьох обурює, але наразі ніхто не висунув йому жодного звинувачення на серйозному рівні. В нас у студії свого часу був міністр внутрішніх справ, який спокійно відповідав на запитання – і мої, й Піховшека. Люстрації в нас не відбулося, тому я розумію, що на емоційному рівні – це одне, а в житті – інше. Крім того, він презентує погляд багатьох людей з іншого боку. А взагалі його участь у передачі такого формату дає змогу загострювати дискусію та подавати розклад сил таким, яким він реально є в суспільстві. Це цілком телевізійний прийом. Люди обурюються, але дивляться і слухають тих, хто думає інакше, ніж вони.

Розмовляв Гліб Ваколюк, Львівська газета, Вівторок, 30 , 2005 року, № 153 (719)