У Львові запахло степом PDF Друк E-mail
31.01.2003 04:15

Триває виставка Соломії Лободи “Степові пленери”


ТРАПИЛОСЯ це завдяки молодій львівській художниці Соломії Лободі, виставка живопису якої “Степові пленери” днями відкрилася у Львівській галереї мистецтв. У її невеликих за розмірами роботах зазвичай сконцентрована увага на тому, що у нинішньому життєвому ритмі відгомонить архаїкою днів минулих, але водночас засвідчує – час не стоїть на місці. Це якоюсь мірою ностальгія за гармонією давнього духовного світу і разом з тим ствердження – саме від окремої людини залежить, що залишить вона своїм нащадкам. У цьому випадку — милі серцю художниці краєвиди, де тихо плине між вербами улюблена Оріль, старі хати під солом’яною стріхою, частка багатого врожаю землі української, рідні обличчя...

Власне, потяг Соломії Лободи до степу невипадковий – вона народилася у Дніпропетровську. І хоча у свої вісім років переїхала з батьками до Львова, все ж щоліта мандрувала Великою Україною, де у літній робітні на березі притоки Дніпра, річці Орілі, малювала живописні твори.

Цікаво, що найближчі люди художниці – теж митці. Її дідусь – Віктор Лобода – талановитий художник-самоук, який, як сказано про нього у добротному каталозі до цієї виставки, “своєю творчістю зумів пронести світло і свято мистецтва через усі лихоліття, що випали на його долю”. Батьки – Володимир та Людмила Лободи – теж відомі митці в царині живопису, графіки та скульптури.

Варте уваги, що авторка виставки, маючи за плечима навчання в Українській академії друкарства (1993-1998), водночас пробує себе і як творець ілюстрацій до книжок. У її творчій теці – авторська книжка “Лічилки” (Київ, видавництво “Просвіта”), ілюстрації до “Орільських листів” Тадея Карабовича, проект видання Василя Короліва-Старого “Нечиста сила”, авторство та співавторство низки мистецьких видань. Тобто до власного 30-ліття, яке Соломія Лобода святкуватиме в серпні цього року, вона підійде з вагомим творчим доробком. І все ж її живопис є визначнішим. Може, через те, що є логічним продовженням Лободівських сімейних традицій. І, може, саме тому стосовно доньки, і не тільки неї, у своїй віршованій передмові до каталогу батько художниці Володимир Лобода напише:

“Митець проживає своє життя і не винен, що дісталося йому фізично історичне звалище. Він своїми творами величає Божий день і світло духовне його, як і пращур його митець... У прадень...”

Ярина Коваль, Львівська газета 31 січня 2003 року, №94