Розкрадачі карпатських могил PDF Друк E-mail
31.01.2003 11:32

“Комради, оголошую набір на копання по Західній Україні! Львівська область!

Подавайте свої заявки, будемо думати, якщо розібратися із строками та датами, можна непогано запланувати. До ваших послуг – Перша і Друга світові, революція, можна й по татарах пройтися, якщо когось цікавить. Словом, пишіть у цей форум”. “Хто бажає покопати в Карпатах? Зголошуйтеся в приват, організую квитки. Аборигени нормальні, але остерігайтеся “червоних”.

Оголошення такого змісту можна без труднощів знайти в інтернеті, а отже, й долучитися до нелегальних “археологічних” експедицій для пошуку артефактів воєнного періоду.

На численних форумах обговорюють знахідки, діляться фотографіями та враженнями від так званого “копу”.

 

З лопатою по історію

Виявляється, шанувальників “покопати” в Україні є чимало, й не лише серед наших співвітчизників. На російських форумах теж трапляються згадки та розповіді про самовільні розкопки на теренах Львівщини. Як стверджують учасники руху “чорних археологів”, Західна Україна досі зберігає предмети світових воєн, і якщо в чорноземі на рівнинах метал згниває за порівняно короткий термін, то в піску та камінні гористої місцевості можна без труднощів за допомогою металошукачів знайти тіла загиблих вояків, а отже, зброю й особисті речі, які можна згодом продати колекціонерам.

Ласі на історичну поживу громадяни – доволі поінформовані. Крім інформації, яку вдасться витягти з місцевих мешканців, вони користуються історичними розвідками, штабними картами, а також, як не дивно, даними Міністерства надзвичайних ситуацій, адже в новинах рятувальників часто трапляються повідомлення про знахідки боєприпасів із фотографіями. “Чорні археологи” вивчають їх, обговорюють в інтернеті, а згодом вирушають на місця знахідки. “Якщо подивитися їхню фотогалерею, то можна побачити, де копати”, – зазначає один з учасників форуму.

Блюзнірство заради грошей

Рятувальники стверджують, що про факти користування їхньою інформацією у злочинних цілях їм відомо, проте нічим зарадити не можуть.

– Цього не уникнути, – наголосив “Газеті” Павло Василенко, керівник прес-центу
ГУ МНСУ у Львівській області. – Наш обов’язок – інформувати населення про такі знахідки. Однак зазвичай знаходимо боєприпаси на місцях бойових дій, тож “черняки” користуються цим. Окрім того, як правило, цікавлять саме боєприпаси, в разі необережного поводження з якими нерідко трапляються нещасні випадки.

Після ближчого ознайомлення з проблемою пан Василенко став членом Товариства пам’яті жертв війни “Пошук” – організації, яка легально спеціалізується на відшукуванні та перепохованні тіл загиблих вояків. За його словами, те, що роблять “чорні археологи”, – блюзнірство.

– Це жах, коли на поверхні лежать посічені по два-три сантиметри кістки, а поряд – ями, з яких ті рештки викопали. Буває, крім кісток, не залишається нічого, навіть ґудзиків – викрадають усе, – розповідає він. – Коли я вперше таке побачив, то не повірив, що люди можуть так цинічно перекопувати кістки своїх предків і залишати понівечені останки не похованими.

“Червоні” проти “чорних”

Як розповідають так звані “червоні” археологи, члени офіційних організацій з усіма необхідними дозволами, “чорні” працюють несистемно, а отже, дізнатися про їхні діяння вдається постфактум, зазвичай за розкиданими по лісах кістками та ямами. І якщо легальні археологи мусять зібрати низку документів, аби провести розкопки, а потім іще й прозвітувати за свою діяльність, їхні опоненти діють простіше, а відтак і швидше. “Найпопулярнішим” місцем діянь злодіїв є так званий Бродівський котел, де в часи Другої світової війни загинула величезна кількість вояків-українців.

Не гребують “чорні” й зазіханням на святе. Крім пошуку в лісах не похованих жертв війни, часто об’єктом їхньої уваги стають військові цвинтарі. Викрадені й з імпровізованих могил, і з упорядкованих цвинтарів речі можна вільно придбати на львівському “кічку”.

“Зі стану речей, які там продають, можна зрозуміти, що вони довго пролежали в землі, а якщо це натільні речі, то очевидно, що їх відібрали у трупа”, – говорить Павло Василенко.

– Найгірше те, що вони випитують у місцевого населення місця загибелі солдат, – розповів заступник голови Товариства пошуку жертв війни “Пам’ять” Любомир Горбач. – Тож люди мають бути обережними, не надавати такої інформації невідомим особам.

Під прикриттям?

Однак, стверджують представники “Пам’яті”, не лише самозванці нелегально розкопують місця боїв. За даними пана Горбача, з порушеннями діють і представники знаної у Львові історико-культурологічної організації “Меморіал” ім. В. Стуса. Він стверджує, що декілька років тому в селі Лопатин Радехівського району вони розкопали тіло вояка й не поховали. Згодом школярі знайшли череп, понівечили його та декілька днів носили у школі. В наслідуванні методів “чорних археологів” він звинувачує голову пошуково-ексгумаційного відділу Степана Олексюка.

– У тих краях колись поліг мій дід, і все можливо, що спаплюжили саме його останки, – наголосив він. – Ми зверталися у прокуратуру і, зрештою, домоглися розслідування. Виявилося, що було проведено низку ексгумацій без дозволів. Пан Олексюк їздить селами, виголошує промови, розпитує мешканців, витягуючи з них інформацію, а потім без погоджень розкопує захоронення. На Сколівщині півроку тому він виявив тіло, яке оголосив сотником УПА, хоча при ньому не було жодних розпізнавальних знаків, лише натільний хрестик. Причому впродовж останніх півроку “Меморіал” не мав жодних дозволів на ексгумацію. Я не маю нічого проти “Меморіалу”, однак схоже на те, що іменем цієї організації просто прикриваються.

Любомир Горбач стверджує, що стосовно цих фактів готовий звертатися до суду, щоб притягнути пана Олексюка до відповідальності. Натомість Степан Олексюк визнав факт у Лопатині, проте відкинув усі закиди у зловживанні службовим становищем. Він теж наголошує, що буде позиватися, адже товариство “Пам’ять” своїми звинуваченнями заважає роботі.

– Це просто недоброзичливе ставлення, намагання переконати, що вони – більші патріоти, – наголосив він. – Ексгумацію тіла сотника УПА в селі Либогора Сколівського району здійснювали більш ніж півроку тому, в мене є всі необхідні дозволи з прокуратури та санепідемстанції. Слід зауважити, що його могилу впродовж тривалого часу доглядали члени родини, які, власне, й повідомили мене про неї. Вони ж були свідками ексгумації. Тіло перепоховали, а ті, кого не був при цьому, тепер звинувачують нас.

Несподіване світло на конфлікт пролив голова “Меморіалу” Євген Гринів. Він стверджує, що стосовно поховання у Лопатині порушення таки були, а про сотника УПА він дізнався лише декілька днів тому.

– У Лопатині проводили пошукові роботи, під час яких виявили останки, – розповів він. – Цим опікувався Степан Олексюк, який за відсутності фінансування та дозволів просто накрив тіло та присипав землею, не перепоховавши. Він вчинив неграмотно, адже до отримання документів на право ексгумації мав або законсервувати тіло в землі, або ж передати його санепідемстанції. Ми розглядали це на правлінні, впродовж півроку його не допускали до проведення ексгумаційних робіт.

Щодо перепоховання решток сотника УПА, то про це до останнього часу “Меморіалу” не було відомо нічого. За словами пана Гриніва, жодного дозволу не було, повноважень на такі роботи не надавали. “Він пояснив нам, що це було перепоховання на прохання родини, а отже, необхідно дозволи тільки санстанції, прокуратури та місцевої влади. Пан Олексюк стверджує, що всі ці документи в нього є, однак ми їх іще не бачили. Через тиждень документи мають бути пред’явлені, інакше ми муситимемо переглянути доцільність його перебування на посаді заввідділу пошуку й ексгумації”, – наголосив пан Гринів.

Богдан Юрочко