Не лише жінки подають на аліменти PDF Друк E-mail
Автор: Вікторія ЛИШИК   
27.04.2014 20:14

У Стебнику позбавили батьків­ських прав одразу двох жінок, які, як стверджують їхні чоловіки й опікунська рада, більшість свого життя провели в п’яних дебошах, “підігріті” алкогольними та цигарковими випарами. Як не сумно, одна з них була матір’ю трьох дітей.

 

За даними Дрогобицького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції, сім’ї визнано неблагонадійними. Адже горе-матері абсолютно не опікувалися бідолашними дітками й неодноразово мали проблеми із законом. Батьки ж недоглянутих дітей подали на своїх дружин відповідні документи щодо оформлення аліментів. Тільки-от чи жінки будуть спроможні їх сплачувати?

СТАТИСТИКА ДОВОДИТЬ СУМНОЗВІСНІ ФАКТИ

На сьогодні на обліку Дрогобицького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції перебувають 154 мешканці Дрогобича та Стебника,
40 з яких – стебничани. Згідно зі статистикою КВІ, 10% їх “підо­пічних” скоїли незначні злочини невеликої тяжкості, 70 – середньої тяжкості та 15 – тяжкі злочини. Осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, відразу після суду скеровують у місця позбавлення волі. У 90% їм загрожує довічне ув’язнення.

Більшість злочинів в Україні, як стверджує начальник Дрогобицького міжрайонного відділу КВІ Роман Чапля, скоює молодь віком до 35 років. Тільки в Дрогобицькому районі 60% злочинів (у тому числі особливо тяжких) скоїли молоді люди віком 26-34 років.

У тому, що Україна просто кишить злочинними угрупованнями, в яких залучено майже 90% молоді, винувата передусім недолуга система державного правлін­ня. Не пасуть задніх і батьки, які подають своїм чадам “гідний” приклад для наслідування. Та найбільш згубно діє на молодь вуличне життя: бійки, розбірки на кшталт хто “крутіший”, які руйнують суспільство, паралізуючи його криміногенними структурами. Ця атмосфера так захоплює підлітків, що вони перестають поважати батьків, педагогів, закон, суспільство, ігноруючи морально-етичні вартості. Їхнім кумиром стає кримінальний авторитет. І це найгірше.

“Кожен, хто хоч раз скуштував смак злочину, вже ніколи його не забуде”, – переконані правоохоронці. А головною метою його скоєння є жага до наживи. “Молоді люди хочуть мати все й одразу, а заробляти гроші чесним шляхом для них – гаяння часу. Більшість із них говорить про це відверто, не думаючи про наслідки. Вони живуть лише одним днем. І це мене вражає най­більше!” – зазначає Р. Чапля.

Як бачимо, сумнозвісна статистика щодня створює все більшу загрозу для суспільства. А можновладцям на це начхати. Вони звинувачують у бездіяльності правоохоронні органи. Правоохоронці ж безсилі боротися зі злочинністю, яка переважає їх не тільки чисельністю, а й новітньою технікою, в тому числі й на “колесах”, матеріальними статками тощо.

Бездіяльність міліції

Ну яких, скажімо, радикальних заходів може вжити Стебницька міліція проти злочинності, пише crimeplanet.info, якщо у штаті лише 10 осіб (разом із працівниками карного розшуку)? А їм доводиться обслуговувати майже 20-тисячне місто! Хіба це не парадокс! Неймовірно, але факт: коли стебницький міліціонер змушений виїжджати на місце скоєння злочину службовою машиною марки “Жигулі”, а в цей час бандит, відверто нехтуючи законом, сміючись, утікає на “крутому” джипі! Щоправда, останнім часом бори­славські та дрогобицькі правоохоронці полюбляють відпрацьовувати безглузді рейди. Так, для “галочки”. Пригадую випадок у Бориславі, коли на моїх очах посеред вулиці чоловік мало не до смерті бив свою дружину. Згодом, коли бідолашна, спливаючи кров’ю, лежала під деревом, амбал у наколках вихопив із коляски немовля (мабуть, свого сина) й поклав на проїжджу частину з криком: “Нехай краще подихає, паскудо! Але тобі не дістанеться!”.

У людей кров застигла в жилах! Особливо коли білий “бус” загальмував перед малям буквально за метр! Дитина, яка досі аж захлиналася від плачу, вже не мала сили кричати!..

Я безперервно телефонувала в міліцію. І знаєте, що мені відповіли? Не турбуйте нас, ми відпрацьовуємо рейди! Нехай самі розбираються.

Була вражена такою недолугіс­тю, нахабством і безвідповідальністю горе-міліціонерів. У сварку, яку бориславська міліція назвала побутовою, втрутилися перехожі. І, на щастя, вчасно. Пересичені проявом такої “любові” перехожі надовго відбили нелюду охоту піднімати руку на жінку.

А міліція на виклики так і не приїхала. Де вже їм до тих викликів, коли треба “відпрацьовувати рейди”. А про те, що могла загинути ні в чому не винна дитина, їм немає діла... Хіба цього не достатньо, аби не довіряти правоохоронцям?

Та найприкріше, що владним структурам, які здебільшого “дахують” злочинців, потураючи їм у всьому, з вікон кабінетів нічого не видно.

Опубліковано: Четвер, 09 , 2010 року, № 36 (581)