Фарби PDF Друк E-mail
26.05.2003 20:30

Різноманіття фарб, які з’явилися на ринку за останні роки, має, як не дивно, і проблемний бік – проблему вибору. Скажімо, якою фарбою пофарбувати дачний будинок, якою – двері та віконні рами, яке покриття підійде для ванної кімнати? І це дуже важливо, оскільки неправильно вибрана фарба обійдеться вам дорожче. Як же вибрати фарбу правильно?

Якість фарби формують декілька складових. По-перше, це витрата на квадратний метр, від якої залежить ціна. Якщо фарбою з однієї банки можна пофарбувати 10 м, а з іншої – 15 м, то зрозуміло, що брати краще другу.
По-друге, велике значення має зовнішній вигляд пофарбованої поверхні і легкість нанесення фарби. Якщо сама фарба надзвичайна, але для її нанесення потрібні спеціальні знання, складне обладнання і тривала підготовка, то мало хто спокуситься пофарбувати щось такою фарбою самостійно. Враховуючи всі ці критерії, цілком можливо скласти собі уявлення про фірм-виробників.
Першооснови

За основою фарби поділяються на декілька видів. Нітроцелюлозні позначають буквами ПФ або ГФ, олійні фарби розчиняють оліфою і відрізняє їх погана атмосферостійкість та доволі низька якість. Водні фарби – ВД (водно-дисперсійні), АК (на акриловій основі) і КЧ (на каучуковій основі) схожі з алкідними, але більш екологічні. Це фарби високої якості, швидко сохнуть, але поверхня виробу, що пофарбований такою фарбою, може потріскати. Найбільш універсальними вважають сучасні фарби на акрилоуретановій основі.

Букви АУ означають алкідноуретанову основу фарби, яку використовують для паркетного лаку. Сохне вона повільніше, але її якість вища, ніж у нітроцелюлозної. Є фарби на бітумній основі (БТ), які забезпечують захист від корозії, але їх декоративність є низькою, ними можна фарбувати катери та підводні човни. Фарби, стійкі до хімічного середовища, мають індекс ХВ і ХС (перхлорвінілові). Ґрунтовку на фенольній (ФЛ) основі вважають кращою, ніж на алкідній, але вона недостатньо екологічна. Нарешті, фарби на епоксидній основі (ЕП) мають високі захисні властивості, але низьку атмосферостійкість.

Віднедавна на ринку з’явилася лесуююча фарба. На вигляд вона нічим не відрізняється від лаку – така ж прозора, так само глибоко проникає в структуру дерева, але при цьому утворює товсту захисну плівку, властиву тільки фарбам. Лесуююча фарба не тільки не боїться води, але й сама є прекрасною гідроізоляцією. Крім того, ця фарба настільки еластична, що не тріскає, а тільки тоншає з часом (вицвітає). Але для того, щоб це стало помітно, мало б минути не менше 8-10 років.

Малярний авангард

Одна з найбільших фірм – англійська компанія ICI Paints – пропонує фарби торгової марки Dulux. Англійці випускають фарби для зовнішніх і внутрішніх робіт, і більшість продуктів на основі розчинника мають у якості аналога водорозчинні фарби. Що стосується фарб для внутрішніх робіт, практично всі вони водяні. Існують фарби різного призначення, наприклад, для ванних кімнат і кухонь, з підвищеною стійкістю до вологи, для робіт по дереву, навіть унікальні системи, що створюють малюнок живого дерева, фарби для чорних і кольорових металів та інші. Система кольорування Colour Dimension дає змогу отримати будь-який необхідний відтінок фарби з майже п’яти тисяч кольорів. На банках усі відомості вказують у повному обсязі, тож покупець вирішує сам, яка фарба йому потрібна. Для фарб Dulux характерні висока покрівельна здатність (одним кілограмом можна покрити до 18 кв.м поверхні), довговічність і легкість нанесення як для професіоналів-малярів, так і для непрофесіоналів, хоч пензликом, хоч з допомогою пульверизатора.

Фарби фінської компанії Тikkurila на нашому ринку з’явилися ще за часів Хрущова. Для всіх покриттів фіни пропонують аналоги водних і органорозчинних фарб. Етикетка на банці містить корисну інформацію про попередню підготовку поверхні та методи первинного і ремонтного фарбування, а також про основу фарби та деякі інші компоненти. Фарби Тikkurila випускають для різних потреб: покриття дерев’яних та бетонних підлог, стін, які часто миють і т.д. Покрівельна здатність ненабагато поступається продукції ІСІ, але є теж доволі високою. Новинки – переважно модифікації класичних фарб, інтер’єрні фарби для меблів, віконних рам, колодних поверхонь. Популярна система кольорування MONICOLOUR дозволяє відтворити практично будь-який відтінок.

Італійські фарби OIKOS тільки з’явились у нас і ще не відомі широкому загалу. Однак мають прекрасні шанси і за рахунок якості, і за рахунок цікавого асортименту. До безперечних плюсів цих фарб належать їх екологічність (усі вони на водняній основі), відсутність запаху, мають відмінні захисні властивості (запобігають утворенню плісняви), не горять, не містять шкідливих компонентів, не вимагають використання токсичних розчинників. Деякі види продукції OIKOS не мають аналогів завдяки своєму поліхромному ефекту.
Маленькі спецефекти

Вибираючи фарбу для робіт як ззовні, так і всередині приміщення, варто керуватися не тільки практичними, але й естетичними міркуваннями. З точки зору естетики слід мати на увазі, що різний ступінь блиску дозволяє створювати різні візуальні ефекти. Розрізняють чотири ступені блиску покриттів: найвищу світловідбивну здатність мають глянцеві покриття, дещо меншу – напівглянцеві покриття, покриття, що створюють ефект яєчної шкаралупи, з атласним блиском або напівматові і, нарешті, матові. Покриття з різним ступенем блиску можна отримувати, використовуючи як латексні, так і олійні фарби.

Глянцеві покриття мають високу відбивальну здатність. Вони найбільш стійкі (в т.ч. й до появи плям) та надійні. Їх також легше мити, порівняно з іншими покриттями. Однак завдяки високій відбивній здатності глянцеві покриття виявляють вади фарбованої поверхні. Тому, якщо стіни мають пошкодження і нерівності, то доцільніше вибрати фарбу, яка забезпечувала б покриттю менший блиск. Вибираючи фарбу, потрібно враховувати, що латексні фарби мають певні переваги перед олійними: вони швидше сохнуть, покриття на їх основі стійкіші до пожовтіння та появи плісняви, що робить їх ідеальними для фарбування ванних кімнат і кухонь. З іншого боку, олійні покриття мають більшу твердість, стійкість до дії абразивів і навіть дещо кращий блиск.

Напівглянцеві покриття мають менший блиск, ніж глянцеві, але також стійкі до появи плям, їх легко мити, що робить їх придатними для фарбування, наприклад, приміщень, де бувають маленькі діти. Більшість спеціалістів вважають, що з усіх фарб для таких напівглянцевих покриттів найбільш якісними є фарби на основі 100%-го акрилового латексу.

Фарби для покриттів з ефектом яєчної шкаралупи, атласним або низьким блиском, незалежно від назви, не такі блискучі, як напівглянцеві, але більш блискучі, ніж матові. Ці покриття надають поверхні більше теплоти і глибини, ніж матові. Крім того, вони стійкіші до появи плям, ніж матові, але поступаються щодо цього глянцевим і напівглянцевим покриттям.

Матові фарби не відбивають світла і тому приховують вади поверхні краще, ніж усі інші. Отже, якщо ваші стіни не зовсім рівні, їх варто фарбувати матовою фарбою. Завдяки низькій відбивній здатності, ці матеріали часто застосовують для фарбування стель. Матові фарби незамінні для стін із сухої штукатурки, якщо поверхня стіни недостатньо добре відшліфована або якщо для поєднання блоків використовували пористий матеріал. У цьому випадку матова фарба зробить поверхню гладкішою та більш однорідною. Необхідно відзначити, що матові покриття мають пористу структуру, яка затримує бруд, отож чистити поверхню важче, ніж глянцеве та напівглянцеве покриття. Тому матові фарби доцільно використовувати для фарбування поверхонь, які не піддаватимуть сильному забрудненню.
Знай міру

Що ще потрібно знати, щоб правильно вибрати фарбу? Залишилося зовсім небагато. Варто чітко визначитися, через який час робитимете наступний ремонт. Якщо, до прикладу, 10 років, то вам не дуже потрібна фарба, яка простоїть 20 років. Та все ж, запас, звичайно, необхідний. Річ у тому, що під час чергового фарбування ви захищаєте вже нанесену фарбу, а якщо вона встигла зруйнуватися, тобто починає тріскати і відставати, ви зіткнетеся з доволі складною підготовкою поверхні. Вам доведеться відчищати потріскані місця і всю фарбу, що погано тримається. Після цього – вирівнювання поверхні та інші проблеми – різний глянець при фарбуванні старої фарби і нової поверхні і т.д. Це зайві витрачені гроші на матеріал і на роботу.

Наступне, що потрібно врахувати, – достатню для вашого конкретного випадку ступінь захисту. Наприклад, можна взяти епоксидну або поліуретанову фарбу для підлоги і пофарбувати стелю. Але ж ви не ходите по стелі і вам цього не треба!!! Отже, для цього швидше за все доречною буде фарба, стійка до сухого протирання, що, звичайно, є дешевшою. Разом з тим фарба, яку ви виберете, повинна бути стійкою до певних інших впливів та влаштовувати вас за покривальністю та стійкістю. Простіше кажучи, варто вибирати ту необхідну достатність, яка вас задовольняє, не переплатити за надмірну стійкість, але й не продешевити.

Олег Клюфас, Львівська газета - Домашня газета, Травень, 2003 № 23