На головну

Хроніка пікіруючого Одеського припортового

Вівторок, 30 Жовтня, 2007 року, № 195 (265)

21 квітня Фонд держмайна України скасував проведення призначеного Кабінетом Міністрів на 6 травня аукціону із продажу 99,52% акцій Одеського припортового заводу.

Навколо Одеського припортового заводу розгорнулася справжня політико-приватизаційна війна.

Про це особисто повідомила голова ФДМУ України Валентина Семенюк-Самсоненко під час зустрічі з потенційними покупцями цього підприємства, наголосивши, що вони наразі можуть зосередитися на придбанні інших промислових об’єктів, які держава виставляє на продаж.

Одеський припортовий завод нині нагадує зону бойових приватизаційних війн. Супротивники по лінії фронту такі: з одного боку Президент та Фонд держмайна, спікер Верховної Ради, з іншого – уряд і його глава. У резервах – Конституційний Суд України, секретаріат Президента, юридичні служби Кабміну. В “обозах” – потенційні покупці майже 100-відсоткового пакета акцій цього стратегічного для держави підприємства. Це – останнє з найбільших українських підприємств, яке роздержавлять практично повністю.

Хронологія розвитку подій навколо приватизації Одеського припортового заводу напрочуд динамічна й за темпами перебігу випереджає аналогічну історію з майбутнім роздержавленням ще одного промислового “гранда” – ВАТ “Укртелеком”.

1 лютого 2008 року Кабінет Міністрів затвердив постанову щодо приватизації Одеського припортового заводу, а через десять днів визначив стартову ціну цього підприємства – 3 млрд. грн. У проміжку між цими днями Кабінет Міністрів затвердив постанову про звільнення Валентини Семенюк-Самсоненко та її трьох заступників. 6 лютого глава держави зупинив це розпорядження і згодом передав його на юридичну експертизу щодо правомірності до Конституційного Суду.

20 лютого Фонд держмайна (наразі у статус-кво) затвердив умови проведення торгів і оголосив про їх проведення додатково визначеної дати після ознайомлення всіх зацікавлених сторін з умовами продажу підприємства. У квітні Кабінет Міністрів визначив остаточну дату проведення торгів – 6 травня 2008 року. 15 квітня Президент скасував це рішення своїм указом, і вже 21 квітня Фонд держмайна ухвалив остаточне рішення скасувати призначені на 6 травня торги із приватизації Одеського припортового заводу. Причому, зібравши для оголошення про цей вердикт усіх зацікавлених у придбанні осіб, яких зміг віднайти ФДМУ на цей день. А їх було чимало. Принаймні тих, хто був готовий 6 травня поборотися за це підприємство, яке апріорі є вигідним і з погляду його розташування (біля портів), і величезних потужностей та аміакопроводу, який пролягає з території Росії аж до ємностей Одеського припортового.

До участі у травневих торгах, що тепер під величезним сумнівом, зголосилися 20 компаній, із яких одна – “Азотсервис” (Росія) – вже встигла переказати Фонду держмайна конкурсну гарантію, що є обов’язковою передумовою для участі в аукціоні. Голова ФДМУ запевнила компанію “Азотсервис”, мовляв, ці кошти повернуть у повному обсязі. З-поміж інших претендентів – українські “ДніпроАзот” (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область), “Стирол” (Горлівка, Донецька область), “Рівнеазот” (Рівненська область), російські “Еврохим” і “Сибур-холдинг”, а також норвезька Yara International ASA.

Тим часом на інтернет-сайтах з’явилися повідомлення, що Конституційний Суд ухвалив рішення про юридичну правомірність урядової постанови щодо звільнення з посади голови ФДМУ України і трьох її заступників. Але, мовляв, поки що цієї інформації не оприлюднюють, бо необхідно завершити епопею з приватизацією Одеського припортового заводу вже 6 травня.
Аркадій Чорний

Наверх