Кучма полишає внутрішньополітичну арену? PDF Друк E-mail
31.01.2003 16:20

УЧОРА українського президента Кучму обрали головою Ради Співдружності Незалежних Держав (СНД). Про це повідомили російський президент Путін і Кучма після завершення неформальної зустрічі керівників СНД в українській столиці. СНД утворилася після розпаду Радянського Союзу. Серед її засновників була Україна, яка, проте, досі не ратифікувала статуту СНД. У Раді СНД головували російські президенти Єльцин і Путін. Проти призначення на цю посаду Кучми спершу виступала Білорусія, позаяк Україна не є офіційним членом СНД. І ось тепер Кучма заявив у Києві, що на саміті держав-учасниць СНД у січні у Ялті мають бути підготовані правові підстави для створення вільної торгової зони в рамках Співдружності.

Батьки-засновники задумали для СНД роль органу, який приймає на себе “економічні удари”, з тим, щоб створити можливість співробітництва економічно залежних одна від одної колишніх радянських республік. Ця ідея знайшла схвалення на Заході, оскільки там побоювалися економічної катастрофи в регіоні колишнього Радянського Союзу. Із цим до певної міри пов’язана концепція нового сусідства з ЄС, який розширюється на схід і південний схід. Україна мала б отримати особливий статус держави-сусіди, але питання про її членство, на думку голови Європейської комісії Романо Проді, не стоїть на порядку денному.

Політичне керівництво і парламент України, звичайно, всіляко добиваються членства в ЄС та НАТО. Вже кілька років країна пов’язана з ЄС угодою про партнерство. На перший погляд, обрання Кучми головою Ради СНД суперечить цим намірам, і його можна представити як поворот країни у східному напрямку. І все ж, напевне, мають рацію ті, хто припускає, що обрання українського президента головою Ради служить лише меті забезпечення за допомогою росіян плавного відходу Кучми з внутрішньополітичної сцени України. Позаяк Кучма виявився замішаним у скандали, навколо нього розгорілася внутрішньополітична суперечка, невигідна для країни, бо ця суперечка призводить до міжнародної ізоляції України. Країною циркулюють чутки, що дострокові президентські вибори можуть, вочевидь, відбутися вже цього року, і що Москва вже шукає відповідного кандидата. Тому в цьому випадку вибір Кучми головою Ради СНД не обов’язково варто розглядати як ознаку політичного повороту України в напрямку Сходу. Йдеться лише про те, щоб “вивести Кучму з гри”.

У будь-якому разі українські політики і частина ЗМІ, в тому числі державних, вітали у ці дні документ стратегічного характеру, представлений Польщею брюссельській комісії. У ньому Варшава вкотре виступає за те, щоб залишити для України відкритим шлях до ЄС. А втім, міністр іноземних справ Польщі Цімошевич, виступаючи нещодавно у парламенті, дав виразно зрозуміти, що Україна мусить зробити свій вступний внесок, тобто – провести реформи. Сказати щось більш певне про наміри Росії та України можна буде лише тоді, коли стане зрозуміло, хто стане наступником Кучми.

Міхаель ЛЮДВІҐ, Frankfurter Allgemeine Zeitung. – 2003. – 30.01

Переклав А.П., Львівська газета, 31 січня 2003 року, №94