На головну

Львів є? Є! Чьотко!

Понеділок, 23 , 2006 року, № 11 (818)

“Тернопіль є?” – “Є!” – “А Львів є?” – “Є!” – “А Івано-Франківськ є?” – “Є!” – “Чернівці є?” – “Є!” – “А Луцьк є?” – “Є!” – “Чьотко! Починаєм!”

Сергій “Кузя” Кузьмінський. Із такого діалогу із залом почали свій перший за останні 10 років виступ легендарні “Брати Гадюкіни”. Концерт відбувся в київському Палаці спорту минулої п’ятниці. “Гади” зібрали понад 10 тисяч глядачів – витиснули максимум із того, що може вмістити в себе Палац спорту. Навіть 26-градусний мороз не міг стати на заваді бажанню побачити “як колись” “Гадюкіних” – “в живу”.

“Розігріти” публіку перед виступом “метрів” вийшли хлопці з Івано-Франківського гурту “Перкалаба”. “Брати братів наших старших” так неодноразово із неприкритою гордістю називали себе “карпатські чорти”, гарцюючи під власні фолькові обробки Стінга чи Інгрід. Лідер “Братів Гадюкіних” Сергій Кузьмінський на запитання фанатів, чому саме “Перкалаба” виступатиме з ними, відповів коротко та влучно: “Бо в них завжди хороша “трава”!”

Щодо жартів, то вони вдавалися Кузьмінському традиційно добре. Перед виступом, поки музиканти налаштовували інструменти після буйних попередників, Кузя взявся примотиговувавати до мікрофона хустину, коментуючи це так: “Почекайте, я зараз її тут причеплю, як Вакарчук, по-модному”. І так по-модному вони й почали співати:

Було не любити – а я полюбив.
Було не хотіти – а я дуже хтів.
Було не робити тілесних гріхів.
Я маю надію, ти ся вернеш домів.

Уже від перших акордів зал завівся, наче увімкнутий у розетку. І так несамовито ревів аж до самого завершення концерту. Майже в повному обсязі було виконано альбом “Було не любити” з хітами, які підспівували навіть ті, хто лише раз чи два чув ці пісні. “117-та стаття”, “Файне місто Тернопіль”, “Жовті стрічки”, “Карпати” програли футбол”, “На долині туман шейк” – усі ці речі й творили аншлаг концерту-повернення.

Дві пісні – “Роксоляна” та “Жовті стрічки” – виконав Павло Крахмальов. І якщо раніше під “мєдлякі” запалювали запальнички, то тепер дуже осучаснено та яскраво цю функцію виконували мобільні телефони. До речі, щодо складу “Братів Гадюкіних”, то на сцені було 11 осіб – серед них мідна група та сесійний гітарист із “Джанкой Бразерс”, а решта – “старі”. На бек-вокалах – ті самі співачки.

Під час інтернет-конференції Кузя зізнався, що запис концерту вийде на DVD, а також не виключив проведення нових концертів. Щодо концертів у Львові, то Сергій Кузьмінський зауважив, що це залежатиме суто від організаторів.

“Еротика еротикув, а хочеться наркотику”, – сказав Кузя і почав співати “Наркомани на городі”. Попри все, впродовж концерту прозвучали не всі “хіти”. Глядачі так і не почули “Ми – хлопці з Бандерштату”, “Весілля”, “Рок-н-рол”.

Ціни на квитки були дуже ліберальними – від 20 до 50 гривень, до того ж найдешевші та найдорожчі розібрали чи не в перші дні продажу. Здебільшого публіка заповнила всю танцювальну частину біля сцени і так розтягнулася аж на все спортивне поле палацу.

Відчуття свята, яке завжди з Тобою, після концерту не залишилося. Навпаки, в голові все вертілися слова Ліни Костенко: “Несказане лишилось несказанним”. Було мило, душевно, драйвово, але так і не сплетено тонкої нитки “Гадюкіни” – глядач. Бракувало якоїсь чуттєвості.

Хоча, можливо, це просто трохи сумна ностальгія, яку насамкінець відчув і сам Кузя-Кузьмінський, який заспівав:

Чуваки, всьо чотко!
Чуваки, гей, дана-дана,
Чуваки, всьо чотко!
Чуваки, гей, дана-дана,
Чуваки, всьо чотко!
Чуваки, гей, джига-джига,
Чуваки, всьо чотко!
Чуваки, гей, бугі-мугі, є...

Ольга Яценко, Київ
Фото: pk.kiev.ua

Наверх