На головну

Політично-сексуальний скандал у Польщі

Вівторок, 12 Грудня, 2006 року, № 57 (57)

Опозиція погоджується голосувати за бюджет. Головна сила коаліції погоджується на розпуск парламенту навесні.

Це пропозиція схеми політичних домовленостей у найвищому законодавчому органі держави. Щоправда, не України, а нашого сусіда – Польщі. Й виникла вона через гучний скандал у польському Сеймі. Найвпливовіше видання країни “Ґазета виборча” опублікувало журналістське розслідування “Праця за секс” у “Самообороні”. Подія, яка спершу здавалася бажанням газети створити політичну сенсацію, поступово почала переростати в чинник політичного життя Польщі. Після першої публікації з’явилися нові свідчення, ба більше – “політичні діти”. У членів парламенту беруть слину та кров на експертизу ДНК. Із “Самооборони” почали виходити власники депутатських мандатів. Ну, й нарешті, виникли розмови про розпуск Сейму. Якщо врахувати, що все починалося від повідомлення про “неробочі”, або, навпаки, занадто “робочі” стосунки між депутатом Сейму та директоркою депутатського бюро “Самооборони”, то результат вражає.

Вочевидь, на процес медійного розслідування накладаються й політичні обставини. А вони в Польщі такі, що переможець останніх виборів, партія “Закон і справедливість”, для утворення урядової коаліції мусила піти на спілку із “Самообороною” та Лігою польських родин. Володіючи “золотою акцією”, “Самооборона” впливає на політику Польщі значно більше, ніж це могло б випливати з відсотка голосів, які віддали за неї. А водночас є вирішальною ланкою коаліції. Тому те, що опозиційні політики використовують привід для удару в цю ланку, є цілком логічним та обґрунтованим.

Почалося все з напіванонімного інтерв’ю Анети Кравчик “Ґазеті виборчій” (тоді вона фігурувала як “Анета К.”, але в тексті інтерв’ю повідомляли, що йдеться про директора депутатського бюро, одного з найближчих співпрацівників лідера “Самооборони”, депутата Лодзького сеймику – аналога нашої обласної ради. Пані Кравчик стверджувала, що вона отримала посаду директора бюро за ніч, проведену з Анджеєм Лєппером – віце-прем’єром і лідером “Самооборони”, розповіла про обставини, які спонукали її зайнятися політичною проституцією в прямому сенсі цього слова. Брак роботи, двоє дітей – ось причина, каже Анета, чому 2001 року, підробляючи в Томашові Мазовецькому, вона погодилася сісти в автомобіль Лєппера та головної особи теперішнього скандалу – депутата Сейму Станіслава Лижвіньського. Щоправда, згадує, що тодішня директорка депутатського бюро в цьому містечку відмовилася від недвозначної пропозиції народних обранців, а невдовзі взагалі знайшла собі іншу роботу. А от Анету через два дні працевлаштували її заступницею, а після її звільнення – керівником бюро.

Це був час, коли “Самооборона” тріумфально входила у велику польську політику: 2001 року партія мала фракцію з 50 депутатів Сейму, її популярність у робітничих районах була надзвичайною. Наступного року Анета опинилася на першому місці в списку кандидатів від “Самооборони” до Лодзького сеймику й, отримавши підтримку 15 тисяч виборців, стала депутатом місцевого законодавчого органу. Проте робити суто політичну кар’єру для молодої жінки виявилося занадто важко – на нещодавніх наступних місцевих виборах, попри друге місце у списку “Самооборони”, вона програла їх. Тим часом місце керівника бюро зайняла молодша працівниця – і Анета опинилася в тій же ситуації, що й 2001 року. Ці обставини спонукали її розповісти “Ґазеті” про порядки в “Самообороні”.

Варто визнати, що політичні супротивники “Самооборони”, плануючи цю операцію внутрішньопольської інформаційної війни, розрахували її як ешелоновану, водночас “Самооборона” виявилась абсолютно не готовою до інформаційних самооборонних дій. Реакції осіб, проти яких був спрямований головний політичний удар, легко передбачали. Анджей Лєппер, можливо, й хитріший від своїх політичних опонентів у тактиці, але необхідного стратегічного бачення не має – підтвердженням є втрата свого часу посади віце-маршалка Сейму після комбінації з політичним скандалом, яку розіграли його опоненти. От і цього разу супротивники почекали, поки Лєппер і Лижвіньський заперечать усе, що тільки можна заперечити, – і тоді почалася друга фаза інформаційної операції.

Виявилося, що Анета Кравчик має 3,5-річну дитину, як вона стверджує, від Лижвіньського. Звичайно, це наразі на рівні свідчень екс-директорки депутатського бюро, але прокуратура вже розпорядилася зробити аналіз ДНК. Відповідні проби взяли й у дитини, й у матері, й у ймовірного батька-депутата. Справа не закінчилася на рівні звичайної скандальної публікації в газеті – за неї взялася прокуратура на підставі звернення постраждалої від сексуальних домагань пані Анети, і щодня з цього приводу до правоохоронців звертається якась нова жінка – як не з Ґданська, то з Любліна. А в центрі скандалу, в Лодзі, прокуратура допитала працівниць бюро “Самооборони” Маґдалену Єнджейчак і Гонорату Лесяк. Перша з них після кількагодинного допиту в прокуратурі сказала журналістам, що дала зізнання у справі грошей, наркотиків і спроби зґвалтування. До речі, пані Маґдалена колись працювала в бюро того ж Лижвіньського, а нині є офіційною працівницею бюро сенатора Богдана Лісецького. Розширення географії робить скандал дуже небезпечним для “Самооборони”: громадська думка змінюється, не чекаючи на висновки судів, до яких погрожував звернутися з позовом на журналістів Анджей Лєппер.

Слід зазначити, що для значної частини електорату “Самооборони” католицькі цінності є важливим елементом суспільного життя. І для цих людей одкровення Анети Кравчик – справжній шок. Якщо на першому етапі, коли діячі “Самооборони” стверджували, що все це політичний наклеп і помста за вибори, віра втримувала виборців від відкинення кумирів, то після появи інформації про дитину, аналізи ДНК і політичних секс-працівниць із Ґданська та Любліна ці виборці почали публічно висловлювати своє обурення народним обранцям від “Самооборони”. Особливо після телевізійного інтерв’ю Анети Кравчик, у якому вона пояснила, що передчасне народження цієї дитини викликано спробами депутата примусити її відмовитися від дитини й тим, що його помічник-ветеринар давав Анеті окситоцин – препарат, який спричиняє викидень (ветеринарна освіта зумовила той нюанс, що в такий спосіб викидень стимулюють у тварин). Анета була тоді вже на шостому місяці вагітності...

Деякі депутати відреагували на зміну думки своїх виборців виходом із лав партії. Наприклад, депутат Сейму Альфред Буднер і його донька, сенатор Марґарита Буднер. На запитання журналістів про причини такого кроку Альфред Буднер відповів: “Бо люди при зустрічі плюють мені під ноги. А мене обирали до парламенту для того, щоб служив цим людям, а не Лєпперові та його свиті”. Тим часом на польських інтернет-форумах опрацьовують стійкі й образні словосполучення, яким невдовзі належить увійти до побутового лексикону поляків. Команда Лєппера погано розуміє місце інтернету в інформаційній війні. Але коли, скажімо, вираз “бордель Самооборона” перейде з форумів на кухні поляків, говорити про політичні перспективи цієї партії буде дуже важко. Можливо, тоді й зрозуміють.

Звичайно, скандал тільки починається. Тиждень – це лише початкова фаза для такої масштабної інформаційної операції. Рикошетом скандал повинен вдарити по політичних союзниках “Самооборони”, і тому “Закон і справедливість” уже тепер намагається робити кроки, щоб відмежуватися від скандалу. І навпаки, вчинити дії, які не дали б упасти популярності основної політичної сили урядової коаліції. За декілька днів погоджено з опозиційною Громадянською Платформою поправки до постанови про обмеження депутатської недоторканності, чого не вдавалося зробити від часу виборів. Але якщо опозиція мріє про розпуск парламенту, то це, як кажуть у Польщі, “маженя сцєнтей ґлови” – мрії відрубаної голови. Ключ до розпуску парламенту в руках “ЗіС”, і вони розпустять його тоді, коли їм це буде вигідно, а не тоді, коли про це гучно волатиме опозиція. Що ж до результатів інформвійни проти “Самооборони”, то, найімовірніше, на партії Лєппера ця інформспецоперація і закінчиться. В президентській партії люди відрізняються від популістів Лєппера академічним і добре вишколеним політичним підходом до партійної боротьби. Ніяких відрухових реакцій, прорахунок кожної дії на кілька кроків наперед. Урешті, їх теж можна зрозуміти – досі вони залежали від “золотої акції” Лєппера, тепер уже й Лєппер чимось залежний від їхньої доброї волі. Тож схоже, що президентська партія також виграє на скандалі. Лише Анджей Лєппер – enfante terrible польської політики – програє. Попри добру міну у звертанні до віце-прем’єра, ніхто з польських політиків не шкодуватиме його – занадто багато він натворив собі ворогів, іще відтоді, коли на тачках вивозив директорів підприємств і шахт із їхніх кабінетів.

А Польща залишиться Польщею. Оце б нам в Україні таку внутрішню стійкість до політичних землетрусів...

Ярослав Сватко – публіцист, мешкає у Львові

P.S. Останні повідомлення свідчать, що аналіз ДНК Лижвіньського не підтвердив його батьківства. Чи це руйнує план інформаційної війни? Аж ніяк! Адвокат Анети Кравчик уже заявила, що були й інші експлуататори її підзахисної. У списку прокуратури – вісім жінок, які дали підтверджувальні показання у справі політично-сексуальної експлуатації. Цілком імовірно, що прокурор ухвалить рішення про аналіз ДНК самого Лєппера. У п’ятницю “Дзєннік” опублікував анонімне інтерв’ю певного політика про те, що діячки “Самооборони” працевлаштовували молодих хлопців на таких самих засадах, що й Лєппер Анету Кравчик. Забава лише починається. У цій війні маневри часто дають більший ефект, аніж власне війна.

Ярослав Сватко

Наверх