На головну

Соціальна педагогіка в Україні: назустріч майбутньому

Вівторок, 15 , 2007 року, № 79 (149)

Напередодні Дня матері в Українському Католицькому Університеті за ініціативою кафедри педагогіки та її керівника Марії Швед відбулася міжнародна конференція “Місія соціального педагога в церкві та сучасному суспільстві”.

Невипадковою в нашому житті стала й акція, й місце, де вона проходила, й обраний для неї час.

Адже соціальна педагогіка в Україні – навіть не Попелюшка, якій бодай раз було дозволено поїхати на бал, а Спляча Королівна, котра ще очікує принца, який розбудить її. Хоча розбудити належало б уже давно: допомоги соціальних педагогів потребують не лише діти із вродженими особливими потребами, яких сотні тисяч, а й ті, кого скривдила масова еміграція матерів на заробітки за кордон, недостатня увага, брак просвітницько-виховних дитячих організацій, що мали б прийти на зміну ідеологізованим піонерським і комсомольським організаціям, негативний вплив ЗМІ з їхнім культом насильства та брутальності, ілюзія вседозволеності – все це негативно впливає на вразливу й нестабільну психіку дітей і підлітків. Наслідки диспропорції духовних цінностей у такому віці, на жаль, надто добре відомі.

Саме про ці проблеми з тривогою та болем говорили учені з багатьох регіонів України, Польщі, Чехії, Німеччини. Насамперед конференція окреслила нагальні потреби цієї молодої для нас науки й осмислила ті здобутки, які вже вдалося напрацювати. Найбільші досягнення, пов’язані з роботою кафедри педагогіки в УКУ, згадала доцент Марія Швед, філософські основи соціальної педагогіки розкрила професор із Тернопільського педагогічного університету Віра Поліщук, про її християнські засади та традиції в Україні говорили отці Тарас Борщевський та Андрій Гірняк, нові шляхи цієї науки в гуманістичному вимірі окреслили професор Любов Кияновська із Львівської музичної академії ім. М. Лисенка та доцент Галина Марченко з Горлівського педагогічного інституту. З неприхованим захопленням слухали присутні про успіхи соціальної педагогіки та ту значну підтримку, яку надає їй держава, в Польщі (професор Краківського університету Барбара Лучинська та доктор Ричарда Черняхівська з університету Лодзі) та Чехії (доктор теології Алоїз Крштан з університету в Чеських Будейовіцах). Своє бачення майбутнього соціальної науки представили й молоді вчені, й педагоги-практики.

Живою ілюстрацією до теоретичних міркувань стала вистава “І промовив Бог”, яку організував центр “Непротоптана стежина”, а підготували студенти з особливими потребами львівських “вишів” і волонтери центру. Оригінальний “чорний” театр, де дія відбувається в повній темряві, лише яскраво освітлені фігури-ляльки розкривають прихований сенс буття. Це сприймали як символ надії, що її зберігають ті, кому насамперед адресована соціальна педагогіка, попри всю байдужість і нерозуміння світу, який їх оточує.
Любов Кияновська

Наверх