На головну

Між Пекарською і Левицького

П`ятниця, 15 , 2007 року, № 101 (1352)

На північ від Левицького йде вулиця Кльоновича, названа так 1895 року на честь львівського польського поета Себастьяна Кльоновича (1545-1602), за часів німецької окупації вона називалася Ульріх фон Ґуттенґассе, за радянських часів, із 1950 року – Шолохова – на честь російського радянського письменника Міхаіла Шолохова (1905-1984), 1992-го відновили назву Кльоновича.

Колишня жіноча семінарія імені Асника (тепер – Педагогічний коледж). Фото: Ольга Прімович-ГрабарВулиця має забудову в стилі віденського класицизму, лише п’ятиповерховий житловий будинок №9-а звели наприкінці 1960-х. У житловому будинку №14 за польських часів була чистка жалюзі Кельча і Рота.

Івана Франка з Кльоновича з’єднує вулиця Богомольця, названа так 1950 року на честь українського патофізіолога академіка Олександра Богомольця (1881-1946). З 1906-го вона йменувалася Асника, за німецької окупації – Перґенґассе, з 1944 до 1950-го – знову Асника. Вулиця має здебільшого елітарну сецесійну забудову. Під №1 за Польщі містився почесний віце-консулат Великої Британії, зараз тут комп’ютерна фірма “Квазар мікро” і фірма “Фаберлік”. У будинку №2 в часи української незалежності відкрили Почесне консульство Канади. Під №4 за польських часів була фабрика кахлю Коженьовського, нині це житловий будинок. Під №6 2006 року відкрили Інститут дослідження країн Східної Європи. У будинку №9 за Польщі була фабрика шоколаду Гофлінґера та палітурний цех Жоньчиковського, тепер тут Львівська обласна організація Народно-демократичної партії, Личаківська районна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), ВАТ “Облпаливо” і Львівський державний інститут проектування комунального будівництва.

Левицького з Кльоновича сполучає вулиця Гулака-Артемовського, названа так 1946 року на честь видатного українського композитора та співака Семена Гулака-Артемовського (1813-1873). Із 1895-го вона мала назву Мілковського. Вулиця забудована здебільшого в стилі віденського класицизму. В житловому будинку №11 за Польщі було пошиття білизни Діаманда.

Левицького з Туган-Барановського з’єднує вулиця Кониського, іменована так 1991 року на честь українського письменника, публіциста і педагога Олександра Кониського (1836-1900). З 1849-го вона мала назву Пекарська нижча, з 1868-го – До Сакраменток, бо виходила до монастиря сакраменток (нині – церква Пресвятої Трійці), з 1871-го – Охронек, за часів німецької окупації – Камервеґ, а з 1945 до 1991-го – Дем’яна Бєдного (1883-1945) на честь російського радянського поета. Забудова вулиці різноманітна, здебільшого віденський класицизм і конструктивізм. Під №1 у 1950-х був Будинок культури глухонімих, нині житловий. Під №4 у 1950-х була середня школа №16 із російською мовою навчання, в 1970-1980-х – вечірня школа робітничої молоді №9, нині – середня школа №24 імені Марії Конопніцької з польською мовою навчання. В житловому будинку №6 за Польщі були хімічна фабрика “Гален” і ательє дамських капелюхів Анни Бунд. Під №8 за Польщі був заклад Нотр Дам і приватна гімназія №14, у 1950-х – середня школа №21 з російською мовою навчання, середня школа робітничої молоді №9 з українською мовою навчання та юнацька спортивна школа №2, тепер тут середня школа №21.

Пекарську з Тершаковців з’єднує вулиця Туган-Барановського, названа так 1992 року на честь видатного українського економіста Михайла Туган-Барановського (1865-1919). Із 1825-го вона називалася Сакраменток, бо виходила до однойменного монастиря, в 1944-1992-х – Чкалова на честь радянського льотчика 1930-х. Забудова вулиці доволі різноманітна: віденський класицизм, сецесія, особнякова, забудова 1960-1970-х років. У будинку №2 в 1950-х був гуртожиток №2 Зооветеринарного інституту, нині тут житловий будинок, і сюди ж виходять вікна кафе “Паляниця”, розташованого на куті з Пекарською. В будинку №5 за польських часів був магазин “Санітарія”, зараз тут букмекерська контора “Ягуар”, салон мобільного зв’язку “Київстар” та аудиторська фірма “Кошель та партнери”. В будинку №7 за польських часів була жіноча семінарія імені Асника, в 1950-х – початкова середня школа №29 з українською мовою навчання, від 1950-х років також міститься педагогічне училище, яке за часів незалежності стало Педагогічним коледжем. На фасаді будинку – пам’ятна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1910-1913-х роках працював український письменник Осип Маковей. У будинку №8 у 1950-х роках був військкомат Сталінського району, потім – Обласний штаб студентських будівельних загонів, нині тут житловий будинок. Житловий шестиповерховий будинок №9-а звели 1964 року. Під №10 міститься Комерційна академія, за радянських часів це був Торгово-економічний інститут, а за Польщі тут була Академія закордонної торгівлі. На фасаді будинку – меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1939-1941 роках викладав український хімік і громадський діяч Петро Франко. Адресу Чкалова, №11 у 1950-х мало приміщення колишньої церкви та монастиря сакраменток на теперішній вулиці Тершаковців, №11, і тут завершувалася північна сторона вулиці Чкалова, в цих приміщеннях тоді був клуб Зооветеринарного інституту. У будинку №16 за польських часів була приватна гімназія №11, а за радянських – панчішно-шкарпеткова фабрика об’єднання “Промінь”, 2005 року спорудили триповерхову офісну будівлю. Під №30 міститься ексклюзивний пошив і ремонт чоловічого і жіночого одягу. В будинку №32 за Польщі була приватна гімназія №10, нині житловий будинок. До кінця 1950-х північну частину вулиці за будинком №7 і особняком №9 не забудовували, там був сад, який тягнувся до монастиря сакраменток.

Кониського з Тершаковців сполучає вулиця Академіка Павлова, названа так 1944 року на честь видатного російського та радянського фізіолога Івана Павлова (1849-1936), з 1907-го вона мала назву Домагалічів на честь львівської патриціанської родини XVI століття. Забудова вулиці в стилі сецесії та конструктивізму. На фасаді будинку №8 – меморіальна дошка, яка сповіщає, що тут мешкали художники Марта і Роман Сельські.
Ілько Лемко

Наверх