На головну

Про сімейне насильство

Понеділок, 03 Грудня, 2007 року, № 219 (289)

Декілька днів минулого тижня присвячено темі попередження насильства в сім’ї. У ці, на жаль, невідомі широкому загалові дні, ми, напевно, мали б бути особливо пильними щодо сімейних конфліктів та акуратно оминати їх.

Привітати нас із днями “насильства” приїхали швейцарські експерти, які пообіцяли поділитися офіційними рекомендаціями щодо того, як попереджати це суспільне зло, й передати їх представникам України в Раді Європи.

Член парламенту Швейцарії, член Ради Європи Рут-Габі Вермонт-Мангольд сказав: “Передусім рекомендації стосуватимуться популяризації зазначеної теми, оскільки чимало потерпілих не визнають, що в них – типове насилля в сім’ї, відповідно, наступна рекомендація – створити кризові центри для жінок і дітей, які могли б отримати притулок на кілька днів. Також слід збільшити податок на алкоголь, оскільки більшість насиль коять у нетверезому стані (кошти йтимуть на програми попередження насилля в сім’ї). Остання рекомендація стосуватиметься поліції, створення відділу швидкого реагування: працівники після дзвінка потерпілої виїжджають на місце події, відразу відокремлюють кривдника, знімають побої”.

Дай, Боже, щастя панам зі Швейцарії! От так приїхали та порадили. Отже, тепер понабудовуємо кризових центрів і натренуємо спецпідрозділи. Ці підрозділи, щойно хтось у сім’ї розбушується, вриватимуться в помешкання, хапатимуть кривдника й тягнутимуть його в каталажку, а потерпілих поведуть у кризовий центр. І всім буде щастя.

Прекрасна країна Швейцарія. У ній усе так просто. Нам би швейцарські закони, та ще й швейцарцями заселити наші терени. Бо без таких двох умов поради вельмишановного пана зі швейцарського парламенту небагато означають.

Ми – не село, забите податками, в нас є Закон “Про попередження насильства в сім’ї”. Кучма 2001 року, очевидно, передбачаючи візит швейцарців, наполіг на його ухваленні.

У цьому законі є і про міліцію та соціальні установи, які повинні попереджати насилля в сім’ї, і про кризові центри... Але, як і всі наші закони, він захищає потерпілих доволі дивно. От, наприклад, є в цьому законі стаття 14, яка називається: “Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім’ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім’ї”.

Так от, у цій статті зазначено, що кошти на утримання жертв насилля у спеціалізованих установах стягують у судовому порядку з особи, яка вчинила насильницькі дії.

Тобто побив тато маму, накричав на дитину, маму вилікували, з дитиною поговорив психолог, а татові виставили рахунок. Як правило, неблагополучні сім’ї малозабезпечені. Отже, реабілітовані повертаються додому, а в холодильнику вітер свище, бо гроші на харчі добрі дяді та тьоті забрали собі за допомогу.

Неважко передбачити, що буде далі. Мама знову заробить в чоло й мовчатиме, бо не захоче, щоб її дитина була голодною.

Швейцарці могли б заперечити мені, заявивши, що запропонували спосіб, у який можна фінансувати установи, що мають допомагати потерпілим, – збільшення податку на алкоголь. Але чи знають швейцарці, що таке самогон? Чи здогадуються вони, що можна пити технічний спирт?

Навряд самогонники перераховуватимуть частину своїх заробітків у фонд потерпілих.

Наївно гадати, що зі зростанням цін на горілку українці менше питимуть і, відповідно, припинять знущатися з рідних. Просто ми почнемо пити більше різної саморобної гидоти, а скандал у хаті починатиметься словами: “От через таких, як ти, горілка подорожчала!”

Тут вам не Швейцарія. Рут-Габі Вермонт-Мангольд сам визнає, що більшість потерпілих не вважають, ніби стали жертвами насилля. Ну, дав Микола Марійці у вухо, а вона йому за це мотикою по хребту – нічого страшного. Як казав Карлсон, “дрібниці. Справа життєва”.

До речі, а чому вважають, нібито насилля може чинити тільки чоловік стосовно дитини чи жінки? Буває, що й жінка заганяє чоловіка під плінтус. Таких потерпілих теж треба рятувати!

Можна забудувати країну антикризовими центрами та розплодити служби захисту, призначити хоч усі дні місяця днями попередження насильства в сім’ї, але доки не зміниться наш менталітет і не зросте рівень культури, доки державні мужі не зрозуміють, що на власних громадянах не можна економити, а захищати потерпілих потрібно за державний кошт, кількість випадків насильства в українських сім’ях не зменшиться.

Звісно, швейцарці можуть поділитися з нами своїм досвідом, але це все одно, що розповідати пітекантропу про квантову механіку.

Навряд їхні методи будуть дієвими в країні, де жорстокість вважають нормою.
Влад Якушев

Наверх