На головну

Спілберґ розгнівав росіян

Четвер, 22 , 2008 року, № 71 (379)

Спілберґ розгнівав росіян

– Я не вважаю себе зіркою. Моя професія має назву “кіноактор”, – так суворо відповів Гаррісон Форд на запитання, як почувається в ролі зірки в Каннах. Те, що його професія – кіноактор, як і те, що він опанував її блискуче, Форд довів, знову одягнувши старий пошарпаний капелюх і взявши в руки батіг. Четверта частина Індіани Джонса – “Індіана Джонс та королівство кришталевого черепа”, – яка нині вийшла на львівські екрани, в неділю зібрала на Круазетт шалені натовпи.

Цього разу Індіана Джонс шукає кришталевий череп, який належить майя, а протистоять йому не нацисти, як у попередніх частинах, а росіяни. Кейт Бланшетт, росіянка, агент КДБ і втілення зла, своїм божевільним виглядом (чорна перука, зірочка, як у жовтеняти, та шабля на боці) може позмагатися з минулорічною перукою Хав’єра Бардема в картині братів Коенів “Старим тут не місце”. Шкода, що в Каннах немає спеціальної нагороди за найгіршу зачіску. Росіяни виглядають не менш гротескно та комічно, ніж німці в попередніх частинах. Наприклад, у важкі для себе хвилини вони витанцьовують “калінку-малінку”, а Бланшетт суворо вимовляє (без перекладу жодною з європейських мов): “До звиданія, доктор Жонс”.

Гаррісон Форд, Кейт Бланшетт і Стівен Спілберґ у Каннах (фото: Катерина Сліпченко)

Усе б нічого, але ці забави Спілберґа спричинили обурення російської преси. Бланшетт навіть попросила пробачення, а режисер із хитрою посмішкою сказав: “Це ж лише кіно!”

Злодійство та піратство перетворили Лукаса та Спілберґа на хворих на параною: всю візуальну інформацію про фільм передають агенти лише особисто в руки журналістам.

Щодо власне кіно, то й режисер Стівен Спілберґ, і продюсер Джордж Лукас, і актор (а не зірка, як він вважає) Гаррісон Форд намагалися максимально відтворити атмосферу старих фільмів про Індіану Джонса, навіть навмисне уникаючи сучасних спецефектів. До речі, Форд багато трюків виконував сам, попри численні протести режисера. Як і двадцять років тому. Хоча він наполягає: “Я маю показувати емоції. Мій герой – розумна людина, яка завжди знаходить вихід із ситуації”.

Спілберґ зізнався, що чекав дев’ятнадцять років, щоб зняти продовження, з декількох причин: “Я знімав інші фільми, мав інші плани. Зрештою, мої діти вже виросли. Проте якось подзвонив Гаррісон Форд і запропонував зробити продовження. Я подумав, що це чудова ідея”.

А завершується вся ця масштабна кіноказка... Словом, завершується так, що шанувальники епопеї не пошкодують. Як не пошкодували ті, хто прорвався у фестивальний палац на прем’єру. Хоча немало було й таких, які стверджували: такому кіно все-таки не місце в Каннах.

А от стосовно ще однієї великої події цих каннських днів, то про доцільність її проведення на Круазетт міг сперечатися хіба що повний невіглас. У театрі Люм’єр відзначали сторічний ювілей португальського режисера Моноеля де Олівейри, найстаршого режисера у світі та єдиного серед живих, хто працював іще в німому кіно. Під час урочистої церемонії знаменитий французький актор Мішель Пікколі вручив режисерові “Золоту пальмову гілку”.

– Я щасливий отримати найбільшу нагороду у світі кіно – “Золоту пальмову гілку”, – сказав у відповідь 100-річний португалець. – Нарешті. Утім дуже не люблю змагань, і тому дожити до ста років стало для мене найкращим засобом її здобути.

На урочистій церемонії були присутні режисери Шон Пенн, Валтер Саллес, Альфонсо Куарон, Рашиб Бушареб і Клінт Іствуд. А ще знаменитого кінематографіста вітали міністр культури Франції Крістін Альбанель (зал зустрів її дружнім свистом, і ведучому церемонії директорові фестивалю Тьєрі Фремо довелося просити публіку бути коректнішою), президент європейської комісії Жозе Барросо, дружина режисера Ізабель, онук Рікардо Тьєпа та багато інших, офіційних і не офіційних осіб.

Окрім нагородження та промов, також показали фільм Жіля Жакоба, президента Каннського кінофестивалю, “Один день із життя Маноеля де Олівейри” та перший, іще німий фільм “Робота на ріці Дуро”, що його Олівейра поставив 1931 року.

А тим часом фестивальний конкурс триває. Надзвичайно цікава картина філіппінця Брійнте Мендози “Сервіс” розколола фестивальну публіку навпіл. Дехто – в захопленні, а дехто називає стрічку найгіршою на фестивалі. Але фільм нікого не залишив байдужим. Просто життєву історію родини, яка живе з того, що утримує кінотеатр, де показують порнофільми, знято реалістично, щоб не сказати натуралістично. Правду життя у всій її непривабливій оголеності показано ніби відсторонено. Фільм настільки незвичний для європейської кінематографічної традиції, що викликав якщо не скандал, то принаймні обурення частини аудиторії.

А загалом цього року традиційно скандальні Канни тримаються якось дуже спокійно. Оголосив перемир’я ненависним папараці навіть Бред Пітт, який відпочиває на Лазуровому узбережжі разом із дітьми, поки його дружина презентує фільми на червоній доріжці. Актор вирішив подивитися Антіб і заблукав. Дорогу йому підказали надокучливі фотографи, і Бредові вдалося видушити із себе “дякую”.

Навіть відомий хуліган Майк Тайсон дивує стриманістю та якоюсь розгубленістю. До речі, знаменитого боксера так і не пустили на вечірку. Через те, що він узяв із собою замало... охорони. Протокол тут передбачає поведінку на всі випадки життя. А от про те, що роблять у кінематографічних Каннах спортсмени Тайсон і Марадона – в наступному числі “Газети”.

Катерина Сліпченко, Канни

Наверх