На головну

Партію Ющенка може спіткати плачевна доля

Четвер, 22 , 2008 року, № 71 (379)

Цікавий момент – в українській політиці дуже часто другом є політичний ворог. Принаймні серед так званих “друзів” позитив видно не завжди. Стосунки в межах коаліції наочно це демонструють.

Андрій Клос (архів “Газети”)

Але останнім часом виникла ще одна тенденція до конфлікту – взаємини між Президентом Віктором Ющенком і так званою “пропрезидентською” фракцією НУ-НС.

Частина фракції, зокрема “Народна самооборона”, відкрито виступає проти рішень глави держави, та й навіть нашоукраїнці не завжди підтримують його. Про те, якими є стосунки між цими політичними суб’єктами, в чому причина їх зміни та про перспективи спільного майбутнього – в розмові з Віктором Небоженком, політологом, керівником центру “Український барометр”, Юрієм Чигирином, політологом, головою Фонду політичних стратегій, Володимиром В’язівським, народним депутатом фракції НУ-НС, та Олесем Донієм, політологом, членом фракції НУ-НС.

– Як можна охарактеризувати теперішні стосунки між Президентом і фракцією НУ-НС?

Віктор Небоженко: Це складно, бо спершу вся фракція була зорієнтована на Президента, згодом частина переорієнтувалася на БЮТ, а відтоді, як Юля втрачає силу й уже не може керувати Кабміном і Верховною Радою, вони знову починають повертати в бік Президента. Тож складно сказати, які в них зараз стосунки. Я ще розумію, чого хоче БЮТ – вони підтримують свого прем’єр-міністра, а от чого хочуть “Наша Україна” та “Народна самооборона”, нелегко визначити.

Юрій Чигирин: По-моєму, це якийсь глухий кут. Це мали би бути стосунки людей, які не лише повністю визнають беззаперечний авторитет свого натхненника та творця, а ще й шанують його як Президента. І тут починаються різні ходи, поради, причому висловлюють це все публічно. Це щонайменше негарно. Було б дуже дивно, якби, скажімо, лідери Китаю на гребені економічного просування робили закиди Мао Цзедуну... Мені здається, що тут українські політичні лідери виглядають не в найкращому світлі.

Володимир В’язівський: Це стосунки лідера “Нашої України”, який одночасно є Президентом держави, та фракції, яка максимально підтримує його.

Олесь Доній: Глава держави кілька разів зустрічався з фракцією та говорив перед нею. Це стосунки з фракцією. То були дуже непогані лекції, їх було вже три чи чотири впродовж цієї каденції. Щодо фракції – це все. Можна говорити про інший рівень стосунків Ющенка з партією, де він є почесним головою. Або з керівництвом фракції чи з деякими депутатами. Тобто можна говорити про його вплив на, скажімо, Яценюка, який є членом фракції та головою Верховної Ради, про його стосунки з Кириленком. Але оскільки це не публічна сфера, можемо лише здогадуватися, який це рівень стосунків. Це персональні взаємини, які впливають радше на життя фракції, а не всього парламенту. Адже, якщо президентське оточення не зацікавлене в діяльності парламенту, то Яценюк це демонструє й може підігрувати блокуванню. Однак іще раз кажу – це не стосунки з фракцією. Тому що це мали би бути взаємини з єдиним організмом, який складається з 72 осіб. Цих стосунків насправді дуже мало.

– Багато хто зауважує певне охолодження у стосунках фракції НУ-НС і Президентом. У чому його причина? Чи не може це бути певним тяжінням частини депутатів до сильнішого лідера – Юлії Тимошенко?

В. Н.: Мені здається, частина нашоукраїнців уже повертається в лоно Президента. Вони бачать, що він сильний, що на нього потрібно зважати. Вони звикли завжди бути під “парасолькою” Ющенка, вони й народилися як проект кандидата в президенти Віктора Ющенка й загалом не зуміли бути самостійними.

Ю. Ч.: Знаєте, щурі завжди першими покидають корабель. Вони є причиною того, що дерев’яне судно тоне, а після цього активно покидають його. Але гадаю, роблять це зарано, адже корабель не йде на дно, задекларованої програми досі не виконано, там є над чим працювати. Тому я думаю, що наш політичний істеблішмент укотре показує, що їх можна прирівняти до однієї тварини – до щура. Вони просто зарано вирішили, що в Ющенка немає шансів і перекинулися на Юлію Тимошенко. Вони розглядають Юлію Володимирівну як локомотив, який витягне їх і далі. Наскільки це перспективно, покаже час. Однак мені здається, що це надзвичайно прагматично, хоча й неморально.

В. В.: Я сказав би, що не частина фракції, а певні особи у фракції своєрідно ставляться до Президента. Але в мене немає підстав вважати, що ці люди мають особисті симпатії до твердого лідера, тобто Ю. Тимошенко. Бо справді, дискусії, які відбуваються у фракції НУ-НС, доволі критичні до всіх учинків, чи то Кабінету Міністрів, чи секретаріату Президента. А причиною охолодження у ставленні до глави держави часто є особисті нюанси: хтось обіймав поважну посаду, а тепер не обіймає, хтось раніше був у тісніших стосунках із Віктором Ющенком, а тепер – ні, інші, можливо, міркують про той варіант, про який ви кажете – рейтинг Юлії Володимирівни доволі високий.

О. Д.: Я не думаю, що є охолодження. Я, наприклад, від самого початку завжди поправляв журналістів і політиків, які стверджували, ніби НУ-НС – це пропрезидентська фракція. Фракція насправді складається з дев’яти партій, і лише одна з них є навіть не пропрезидентською, а президентською, яку формально очолює глава держави. Решта партій мають різні стосунки з Президентом. Якщо говорити про “Народну самооборону”, то вона починалась як протестний рух, і не тільки проти “біло-блакитних” еліт, а значною мірою і проти “помаранчевих”. Не всі в “Народній самообороні” були за поєднання в одному блоці з “Нашою Україною”. Зокрема, я говорив до останнього, що “Народній самообороні” доцільно йти окремо. Тому в мене ніякого охолодження до Віктора Ющенка немає. Моє ставлення залишається таким, яким було рік чи два тому.

– Чи бачить НУ-НС своє майбутнє з Ющенком, і яким воно може бути?

В. Н.: Вони однаково залишаться з Ющенком. А щодо результатів, то я вже ні в чому не впевнений, правду кажучи.

Ю. Ч.: Вибори до Київради й на посаду мера столиці чітко показують, чи є єдність у партії “Наша Україна” та чи є спільне майбутнє в демократів. Демократи розколюють своїх виборців і не можуть домовитися, вони не можуть об’єднати зусилля вже зараз. Адже сьогодні триває дискусія не про те, хто що зробить для міста чи хто що зробить для майбутнього. Вони продовжують ту балаканину, яка всім набридла й на яку ніхто вже не звертає уваги. Навіть політологи не дивляться телевізор, не слухають радіо й не читають газет! Так от, такими своїми вчинками вони можуть поховати не тільки партію – вони можуть поховати демократію.

В. В.: Майбутнє фракції, безперечно, з Президентом. А щодо партії, то, якщо ми зреалізуємо те, під чим підписалися лідери всіх дев’яти політичних сил, то однозначно будемо з Президентом.

О. Д.: Тут може йтися про партію “Наша Україна”. Цілком очевидно, що це Ющенківська партія, він – її лідер, і без нього цю партію може спіткати плачевна доля. Зараз це провладна політична сила, і значна частина людей, яким би не було їхнє ідеологічне спрямування, є конформістами – вони завжди орієнтуються на владу. Тому поки він буде лідером і поки в нього буде влада, ця партія, безперечно, існуватиме.

Підготувала Ірина Гамрищак

Наверх