На головну

Нявчині Розигри на Сивулі

Вівторок, 17 , 2008 року, № 85 (393)

Інакше його називають святом ненароджених дітей. Його походження вкрито пилом віків. Кажуть, цього дня в горах збираються на ігри загублені горе-матерями нехрещені мертвонароджені та ненароджені внаслідок викидню або аборту діти, душі яких блукають лісами й горами, проклинаючи своїх матерів.

Поїдемо до нявок на Сивулю (фото: Сабіна Рокай)

Вони ходять лісовими хащами й голосять. Таких нещасних гуцули називають “нявками”.

Спереду нявка виглядає, як звичайна дівчина: стрункий стан, розпущене довге волосся, малого зросту і з дитячою ступнею. Але якщо подивитися на нявку ззаду, то можна побачити відкриті нутрощі.

“Коли хтось, перебуваючи в лісі, почує крик, то повинен відірвати шмат своєї одежі та сказати тричі: “Хрещається раб (раба) Божий (а) такий-то”. При цьому треба назвати будь-яке ім’я, яке спаде на думку. Вважається, що так іще можна врятувати загублену душу. Але якщо впродовж семи років ніхто не охрестить нещасну, тоді ця душа перетворюється на нявку”, – розповідає Калина Лесюк, хранителька народних традицій, керівник фольклорно-етнографічного ансамблю з високогірного села Буковець Верховинського району.

У день Розигрів нявки так танцюють, витоптуючи землю, що на ній упродовж кількох років майже нічого не ростиме. Місцем найбільшого зібрання нявок прикарпатські гуцули вважають гору Сивулю. У день Розигрів туди не радять ходити.

А чоловікам-горянам у перший понеділок після Зелених свят не можна спати, бо як побачить якась нявка сплячого, то вмить нашле на нього страшний сон, від якого він пробудиться та й піде собі в гори. Та так виводить зчарованого лісова нечисть, що зі страху чоловік може й із розуму зійти та більше не хотіти бачити людей.

Якщо зведений нявками загине в лісі, то нечистий одразу візьме його душу. Але коли чоловік спам’ятається та зрозуміє, що він іде в ліс, то повинен зняти із себе сорочку та перевдягнути її навиворіт, тоді відразу знайде дорогу додому. Нявки не в змозі нашкодити і тому, хто має при собі цибулю, часник або валеріану. А ще нявки люблять чіплятися до одиноких туристів у горах – не один зайшлий накивав п’ятами з переляку, почувши в лісі тужливе завивання.

Жінки, в яких були викидні цього дня, за словами пані Калини, не роблять нічого по господарству. Колись вони молилися за своїх дітей, яких мимовільно (а хтось, може, й спеціально) втратили. Коли настає обід, то вже ніхто не береться ні за яку роботу. У давнину в цей час всі сідали на землю та кілька хвилин мовчали, вшановуючи в такий спосіб пам’ять про чисті душі дітей, перетворених волею злої долі в нечисть. Кажуть, що на того, хто працюватиме в обід на Розигри, нечиста сила нашле помсту, і йому буря винищить увесь урожай на городі.

Сьогодні навіть чимало горян не пам’ятають про древнє свято, але в кожній казці, легенді, традиції є частинка багатовікового досвіду життя народу, етносу. А під час святкування Розигрів важлива мораль. Адже цього дня кожна жінка, яка зі своєї волі чи з намови стратила дитину, задумується про свій гріх.
Сабіна Рокай

Наверх