На головну

Площа Марійська, проспект Свободи

П`ятниця, 04 , 2008 року, № 94 (402)

Між площею Міцкевича та проспектом Свободи розташована площа Марійська, названа так 1862 року на честь того, що тут встановили фігуру Божої Матері.

Зараз це фактично невеличка частина площі, яка не має жодної адреси, назву відновили 2007 року. 1904-го, у зв’язку зі спорудженням пам’ятника Адамові Міцкевичу, на це місце перенесли стантую Богородиці. 1950 р. радянська влада демонтувала статую, а на її місці спорудили фонтан із міфологічними морськими потворами (відкриття відбулося 1 травня 1951 року). Скульптуру спершу зберігали в каплиці Боїмів, а згодом – у Бернардинському соборі (церква святого Андрія). 1997 року тут відновили копію давньої фігури Матері Божої.

Між площами Марійською та Торговою простягається проспект Свободи, названий так 1991 року. Непарна сторона проспекту від 1855 року називалася Кароля Людвіка нижча на честь намісника австрійського престолу ерцгерцога Кароля Людвіка (1833-1896), який від 1855-го протягом півтора року мешкав на цій вулиці; від 1871 р. – Кароля Людвіка; від 1919 р. мала назву Легіонів на честь польських військових формувань різних історичних періодів; у 1940-му та 1945-1959 рр. іменувалася 1 Травня на честь свята Міжнародної солідарності трудящих; 1941 року – Оперншррассе (Опери); у 1942-1944 рр. – Гітлеррінґ; у 1959-1991 роках – Леніна. Парна сторона проспекту від кінця XVIII століття називалася Нижні Вали, бо пролягала на місці колишніх міських укріплень, розібраних наприкінці XVIII століття; від 1855 року йменувалася Кароля Людвіка нижня; від 1971-го – Гетьманська (або Вали Гетьманські) на честь того, що тут навпроти теперішнього Національного музею від 1859 року стояв пам’ятник визволителю Львова від татар 1695 року гетьманові Станіславу Яблоновському; 1940-го та в 1945-1959 рр. вулиця мала назву 1 Травня на честь свята Міжнародної солідарності трудящих; 1941-го йменувалася Музеумштрассе (Музейна), бо тут був Художньо-промисловий музей; у 1942-1944 роках – Гітлеррінґ; у 1959-1991 рр. – Леніна.

У будинку №1/3 за польських часів містилося Кредитне товариство землевласників, Товариство польських купців, торгівельно-промисловий заклад оптики та механіки Леона Аппеля, кінотеатр “Палас” (від грудня 1939 року – імені Тараса Шевченка), приміщення якого на подвір’ї було зруйновано під час війни, більше його не відновлювали, фотоательє Sztuka, кондитерська Mascotte, перукарня та магазин парфумів Стоінського, ювелірна крамниця “Бійон”, магазини: зброї Дмитраха, квітів Старки, полотна та білизни Беєра, від повоєнних часів – крамниці “Воєнторг” і “Культтовари” (“Фототовари”), згодом – магазин спорттоварів, який проіснував донині й від часів української незалежності цифровий фотоцентр, магазин “Батарейка”, крамниці мобільного зв’язку “Евросеть” і ювелірних виробів “Перлина”. 1951 року в цьому будинку надбудували четвертий поверх, який повністю відповідав ампірному стилю будівлі. У будинку №5 за часів Польщі містився магазин галантереї Ціхульського, фабрика капелюхів Обервальдера, кав’ярня “Імперіал” Буркера, кінотеатр “Новини” Новінського (згодом “Ампір”, а від грудня 1939 року – імені Пушкіна), в часи СРСР це був кінотеатр “Спартак” і кінотеатр “Дніпро”, зараз на їх місці зведено торговельний центр “Плазма”, у 50-80-х роках минулого століття тут містилося ательє мод 1-го розряду “Черемшина”, від часів СРСР тут працює ремонт годинників, а від часів незалежності тут також міститься магазин джинсового одягу “Мотор”, банк “Ерсте” та гральні автомати.

У будинку №6/8, який спорудили 1964 року на місці знесених двох старих у стилі віденського класицизму, до війни містилася Спілка купецьких товариств, цукерня Бінецького, виготовлення артистичних реклам Слівінського, магазин стоматологічних машин та інструментів “Дентон” і перукарня Турковського, у повоєнні часи тут був гуртожиток учнів Львівського ремісничого училища №4, у 1950-1960-х працювала майстерня з ремонту годинників, за СРСР і в перші роки незалежності містилося популярне кафе “Червона Шапочка”, зараз тут фірмовий магазин мобільного зв’язку “Самсунг”, кафе “Острів суші”, мобільний салон Life і студія кованих виробів. У будинку №7 до 1939 року містилася крамниця модних товарів Кьоніґа, у 1950-1960-х тут працювали фотосалон тресту “Укрфото” та кравецьке ательє 1-го розряду для військовослужбовців, згодом – ательє 1-го розряду “Черемшина”, зараз тут магазин посуду Zepter, піцерія “Плюс” і салон весільного одягу. У будинку №9 за часів Польщі містилася оптика Зільберштайна, тепер (від часів СРСР) морозиво “Корона” й магазин мобільного зв’язку “ВухоКом”. У будинку №10 до війни було відділення Варшавського торговельного банку, за СРСР – продуктовий магазин “Маяк” і їдальня, нині тут кафе “У пані Стефи”. У будинку №11 за польських часів містився готель “Сіті” та магазин взуття “Саламандра”, за СРСР тут було кафе “Львів’янка”, тепер (від часів незалежності) – готель і ресторан “Гранд Готель”. У будинку №12 до 1939 року функціонувала “Віденська кав’ярня” Блоцького, в повоєнний час цю адресу мав “Особгастроном”, за СРСР тут було профтехучилище, від часу незалежності відновили “Віденську кав’ярню”. Адресу №12 (площа Святого Духа, №1) до війни мав також будинок Головного фінансового управління та Банк унії в Польщі. Цю будівлю, яка тягнулася від костелу єзуїтів до Національного музею, зруйнували під час війни та розібрали 1944 року.

Пам’ятник бравому воякові Швейку на проспекті Свободи (фото: lviv.ridne.net)

У будівлі №13 за польських часів містилися текстильний дім Файвеля, магазин взуття Аша та Хаймовича, торгівля папером і письмовим приладдям Бромільського й готель “Гранд” Цінкеса (від повоєнних часів “Львів”, у 60-80-х роках ХХ століття – “Верховина”, тепер “Гранд Готель”), за Радянського Союзу в цьому будинку також працював продуктовий магазин і крамниця “Тканини”. У будинку №15 до 1939 року функціонувала Галицька ощадна каса, від 1951-го – Музей етнографії та художнього промислу, також тут міститься Інститут народознавства та, від часів незалежності, кафе “Рондо”. У будинку №16, спорудженому 1952-го, від початків був Механічний технікум, згодом тут облаштували Палац піонерів і школярів імені 40-річчя ВЛКСМ Ленінського району, 27 січня 1959 року тут відкрили Міський палац піонерів, а від часів незалежності в будівлі розмістився Шевченківський центр. Адресу №16 має також ресторан “Вежа Крамарів”, зведений у 90-х роках минулого століття. Адресу №16/18 від часів незалежності має новозбудований ресторан “Княжий келих”. У будинку №17 за Польщі був Загальний акціонерний банк, за СРСР – Будбанк, від часів незалежності – “Промінвестбанк”. 1952 року спорудили будинок №18, де спершу був головний корпус Львівського будівельного технікуму, згодом (у другій половині 1950-х років) – Львівський раднаргосп, а нині міститься економічний факультет Львівського національного університету. За часів СРСР тут також працювала Центральна науково-технічна бібліотека Міністерства легкої промисловості УРСР і Будинок техніки.

У будинку №19/21 за польських часів були готель і ресторан “Брістоль” Зигмунда Цейнґута, магазин хутра “Бачес і Ґрюн”, меблева крамниця Франкоса, ювелірний магазин Рапса та перукарня Коффлера; від СРСР – готель і ресторан “Першотравневий”, майстерня з ремонту годинників, перукарня; у 1990-х – ресторан “Молочарня”; тепер – магазин косметики “Парадокс”, крамниця жіночої білизни “Бюстьє”, “Альфа-Банк” і гральні автомати. У будинку №20 до 1939 року містилися Музей художнього промислу та Народна галерея, від 1950 року – філія Центрального музею В. І. Леніна, від часів незалежності це Національний музей. У будинку №22 за Польщі функціонував магазин готового одягу Poland, у 1950-х роках – майстерня артілі “Художня вишивка” (від 1960-х – ательє 1-го розряду “Синтетика”) та кафе (від 1970-х – “Театральне”), нині тут кафе “Смак Плюс”, “ОТР-Банк” і салон тайського масажу. У будинку №23 за польських часів містилася аптека “Під Божою опікою”, від 1950-х роках тут працював фотосалон тресту “Укрфото”, згодом – фотосалон №5 і магазин “Взуття”, зараз тут магазин взуття Welfare, торговельний пасаж і крамниця мобільного зв’язку “Мобілочка”. У будинку №24 до війни містилася кондитерська Когана та склад хутра Фіша, в 1950-х роках – універмаг “Меблі-Килими”, від часів СРСР тут діє Міський штаб добровільних народних дружин (від часів незалежності – управління муніципальної дружини Львівської міськради) й “Ощадбанк”.

У будинку №25 за Польщі був готель “Монополь” Горовіца, фотоательє Ґраупа та доставка вантажів Розанеса, за часів СРСР – магазини “Продукти” та “Ковбаси”, тепер – крамниця біжутерії “Весна”, магазин “Світ напоїв”, весільний салон, більярд-сервіс та адвокатська компанія “Черкашин і партнери”. Адресу №26 від часів СРСР має Будинок актора, розміщений у західному крилі театру імені Марії Заньковецької. У будинку №27 до 1939 року працювали кав’ярня Шварта і Перльмуттера, магазини хутра Райсса та кантор обміну Вурма, у 1950-х роках тут був Клуб профтехшколи, від часів незалежності – магазин парфумів Brocard. Адресу №28 має Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, від 1956 до 2000 року театр носив ім’я Івана Франка, до 1939 року це був Великий міський театр. У будинку №29 за польських часів працював магазин “Косметика” Рожнятовського, ювелірна крамниця, магазин шовкових товарів Вайнмана, тканин Фаболінського та кантор обміну валют Ґрюнберґа; за СРСР тут були магазин “Риба” та ювелірний магазин “Сюрприз”; зараз – магазин годинників “Сюрприз” і продуктова крамниця “Воля”, яку переобладнують. У будинку №31 до 1939 року містився магазин взуття Равіґа та склад мінеральної води Вайнреба; в повоєнні часи тут була музична майстерня міськпромкомбінату з ремонту та настройки піаніно, роялів, баянів; у 1960-1980-х – комісійний магазин; від радянських часів тут працює магазин “Ґудзики”.

У будинку №33 за Польщі були кондитерська Рауха та фотоательє “Кармен”, у 1950-х роках – фотосалон тресту “Укрфото”, за СРСР – магазин “Трикотаж”, до 2006 року – фірмовий магазин кондитерської фабрики “Світоч” “Золотий Півник”, зараз тут магазин “Взуття”, медичний центр “Простір” і гральні автомати. У будинку №35 за польських часів містилося фотоательє “Мімоза” та перукарня Лєбволя, за СРСР (від 1947 року) – магазини “Військова книга”, “Тканини”, зараз тут крамниця парфумів Brocard, а також (від 2007 року) ресторан швидкої їжі “Макдональдс”. У будинку №37 за Польщі була кондитерська Баттіна та магазин музичний інструментів Боденштайна, у 1950-х роках – продаж реставрованих годинників, у 1960-1980-х – магазин “Галантерея” (нині має назву “Фазан”), від СРСР і донині – Центральні театральні каси та магазин “Ґудзики”, а від часів незалежності – туристичний центр “Прага-Інтер” і міжнародні перевезення SAS. У будинку №39 за Польщі працювали магазини: хутра Дістенфельда, сукна й шовкових товарів Феллера, “Шиби, рами і дзеркала” Зінґера; галантереї Цверлінґа та меблів Енґера; у 1950-х тут була база міжобласної контори “Головрадіозбут”, від Радянського Союзу тут працює крамниця “Криниченька” (соки-води), продуктовий магазин, міститься пункт охорони правопорядку, а також магазин-салон “Ярст-Техно”, ремонт взуття й мегаполіс-центр “Нерухомість”.

У будинку №41 до війни були магазини: шовкових товарів Геллберта, скла та порцеляни Мессера, текстильних товарів Polex, тканин Шаліта й меблів Майзельса; від 1950-х тут працював фотосалон артілі “Трудфото”, у 1960-1980-х роках – “Ательє добрих послуг”, прокатний пункт і музсалон, зараз тут крамниця“Оптика”, перукарня, магазин взуття, весільний салон, турфірма “Дана”, нарізка скла, магазин “Вікна-Двері” й підприємство коминярів “Добрий мастак”. У будинку №43 за СРСР був комісійний магазин і “Продукти”, зараз тут кафе-морозиво “Пінгвін”, від часів незалежності також магазин-кав’ярня “Напої-Солодощі”. У будинку №45 до 1939 року був готель “Нью-Йорк” Цейнґута, за часів СРСР це був готель “Дніпро”, також у радянські часи тут працював магазин художніх виробів “Вишиванка”, від лютого 2006 року тут міститься реконструйований готель і ресторан “Опера”. У будинку №47 від СРСР функціонував хлібний магазин, від 2000-х років – крамниця мобільного зв’язку, зараз це приміщення переобладнують. У будівлі №49 від 1950-х містився ремонт годинників, фотосалон артілі “Фотохудожник” і гастроном, зараз тут “Альфа-Банк”, магазини “Меломан”, мобільного зв’язку Life та “Альянс”, крамниця джинсів “Лі Купер”.

Навпроти будівлі Опери 1952 року спорудили пам’ятник Владіміру Лєніну, який за рішенням міської демократичної влади знесли 14 серпня 1990 року. На цьому місці довго була клумба, 2008 року тут спорудили фонтан. До 1980-х перед будівлею Опери була проїжджа частина проспекту, де розвертався транспорт. На місці пам’ятника Шевченкові, спорудженого 1992 року (робота скульпторів братів Сухорських), до 1950-го був пам’ятник польському королеві Яну III Собєському, тепер цей монумент у Ґданську. Ліворуч від фігури поета – Хвиля національного відродження: дванадцятиметрова символічна стела з фігурними рельєфами, споруджена 1995 року. Забудова проспекту Свободи: класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм.
Ілько Лемко

Наверх