На головну

Палестина після Арафата

П`ятниця, 12 Листопада, 2004 року, № 208 (532)

Арафат не залишив по собі впливового політичного спадкоємця, і про результати виборів президента ПА, які мають відбутися через 60 днів, можна говорити лише приблизно

Три посади Арафата – президента Палестинської Автономії, голови виконавчого комітету Організації визволення Палестини та лідера руху “Фатх” уже тимчасово поділено. Обов’язки президента впродовж не більш ніж 60 днів виконуватиме спікер Палестинських законодавчих зборів Рухі Фатух, який учора склав присягу. На посаду голови виконавчого комітету ОВП учора обрали Махмуда Аббаса, першого прем’єра ПА. Аббас відомий своєю поміркованістю, і саме на нього США та Ізраїль покладали свої надії щодо реалізації плану мирного врегулювання “Дороговказ”. Однак головою руху “Фатх”, провідною силою в ОВП, заснованою Арафатом ще наприкінці 1950 рр., став радикал Фарук Каддумі, який відкинув 1993 року підписані з Ізраїлем в Осло мирні угоди. У першому ж інтерв’ю він заявив, що готовий до мирних переговорів, однак, у разі їх провалу, перейде до збройної боротьби.

На найважливішу посаду – президента Палестинської Автономії – претендуватимуть, очевидно, згаданий уже Аббас та Ахмед Куреї, нинішній прем’єр. Обидва належать до “старої гвардії” Арафата та прожили з ним чимало буремних років під час еміграції в Лівані та Тунісі. Аббас, окрім того, разом з Арафатом стояв біля витоків “Фатху”.

До молодшого покоління, яке теж може “дати” одну-дві кандидатури, зараховують Мохаммеда Дахлана, Джибріля Раджуба та Марвана Баргуті. Двоє перших були керівниками палестинських спецслужб, Дахлан – у Секторі Газа, Раджуб – на Західному березі, однак потрапили в немилість Арафата. Дахлан ще кілька років тому був на другому місці за популярністю після Арафата та найактивніше захищав мирні угоди, підписані в Осло, однак із початком другої інтифади помітно радикалізувався та тепер відбуває покарання за тероризм – п’ять довічних термінів в ізраїльській в’язниці.

Зі смертю Арафата підіймають голови і радикальні ісламістські угруповання – “Хамас” та “Ісламський джихад”. Вони можуть висунути вимогу про відкриття їм доступу до влади.

Дмитро Борисов

Наверх