11 серпня Львів проведе в останню путь трьох своїх героїв.

У вівторок, 11 серпня, Львів вшануватиме пам'ять військовослужбовців Максима Федоренка, Богдана Фадєєва та Андрія Шумика, які загинули, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Інформацію про це надала пресслужба Львівської міської ради.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Максима Федоренка та Богдана Фадєєва буде поховано на Личаківському цвинтарі, у секторі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна), а Андрія Шумика -- на цвинтарі в Сокільниках.

Максим Федоренко (18 липня 2002 – 11 серпня 2024) був родом з селища Шевченко, розташованого в Донецькій області.

Я здобував освіту в Піщанській гімназії, яка має підрозділи "Початкова школа" і "Дошкільний підрозділ", що належить до Покровської міської ради Донецької області. Після цього я вирішив продовжити навчання в професійно-технічному училищі, розташованому в Покровському районі Донецької області.

Працював у сфері лісництва на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Максим був добрим, чуйним і щирим, веселим та оптимістичним, водночас серйозним, відповідальним і працьовитим. Він любив спорт, особливо захоплювався воркаутом та важкою атлетикою. У вільний час із задоволенням переглядав фільми, грав у мобільні ігри, любив риболовлю та полювання. Особливе задоволення йому приносило майстрування -- він любив працювати руками, створювати та ремонтувати різні речі.

У 2023 році він став на захист рідної землі від агресії російських загарбників. Воював за територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку, перебуваючи в складі 425-го окремого штурмового полку "Скеля" Сухопутних військ ЗСУ.

У Максима Федоренка залишилися брат та сестра.

Богдан Фадєєв (26 серпня 1980 – 2 серпня 2026) був мешканцем Львова.

Я проходив навчання в середній школі І-ІІІ ступенів №49 у Львові. Після цього отримав професійну освіту в державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище".

Підпадав під строкову військову службу.

Працював на приватному підприємстві "Фабрика авторського скла".

За словами близьких, Богдан вирізнявся великим серцем — він був неймовірно сильним, сміливим, справедливим і наполегливим. Завжди готовий прийти на допомогу, він вмів підтримати, дати мудру пораду і, навіть перебуваючи далеко від дому, залишався надійною опорою для своєї родини. Як батько, він був люблячим, мудрим і дбайливим, а для дружини — вірним партнером, на якого завжди можна було покластися. Його аналітичний розум поєднувався з захопленням живописом і створенням скляних скульптур. Найбільше цінував час, проведений у колі сім'ї, і щиро любив тварин.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю "Золотий Хрест" від Головнокомандувача Збройних Сил України.

У Богдана Фадєєва залишилися мати, дві доньки, сестра та родина.

Андрій Шумик (18.05.1974 -- 05.08.2026) Львів'янин.

Отримав середню освіту в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №31 у Львові. Після цього продовжив навчання в Державному університеті "Львівська політехніка", де здобув вищу освіту за спеціалізацією "Радіотехніка".

Закінчив військову кафедру.

У Львівській обласній державній телерадіокомпанії я починав свою кар'єру як відеоінженер, а згодом отримав підвищення до начальника зміни. Після цього я продовжив свою професійну діяльність у приватному секторі, де займав позиції інженера в сфері телекомунікацій та технічного фахівця в сервісному центрі.

Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, турботливою, відповідальною та люблячою людиною. Вирізнявся амбітністю, допитливим розумом і гарним почуттям гумору. Захоплювався радіотехнікою, любив інтелектуальні ігри та розв'язування логічних задач.

У 2024 році я став на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність і суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку в складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони, названої на честь митрополита Андрея Шептицького, а згодом продовжив службу в 106-й окремій бригаді територіальної оборони на Хмельниччині.

У Андрія Шумика є дружина, донька, брат зі своєю родиною та близькі.