40 маленьких річок Львова та "переміщені" вершини гір.

Холми Львова на краєвиді Гоґенберґа 1618 року

У давнину Львів найбільше заробляв на млинарстві і вирощуванні риби. У місті було близько 40 річок та потічків, численні стави. А пагорби часто називали за іменем землевласника ділянки, та й вони з часом зникли з міського ландшафту. Гори у Львові любили "переносити", ріки і стави висушили чи загнали в колектор. Полтва нині протікає під Львівською оперою та проспектом Чорновола, а площа Франка раніше була ставком.

Протягом століть назви львівських топонімів змінювалися значно частіше, ніж це відбувається зараз з перейменуванням вулиць. Докторка історичних наук та професорка кафедри історії Українського католицького університету Марʼяна Долинська вивчила цю еволюцію, досліджуючи архіви, давні карти та матеріали Музею міста. У своїй лекції вона розкрила особливості назв топонімів Львова в період з XIV до XVIII століття. Основні тези її дослідження були підсумовані редакцією ZAXID.NET.

Марʼяна Долинська підкреслює, що географічні обʼєкти повинні залишатися незмінними на певній території. Проте у Львові їх часто модифікували та змінювали.

"Виявилося, що наші пращури мали велике захоплення до розкопок в горах, видобуваючи з них пісок і камінь, а також змінюючи русла річок, споруджуючи греблі та заповнюючи водойми. Після цього вони знову відновлювали ці споруди, але вже в інших місцях. Все це постійно змінювалося, і таких незмінних елементів у нашій історії немає", - ділиться своїми думками історикиня.

На території вулиці Коперника розташований крутий схил, де в XIV-XV століттях можна було побачити безліч пагорбів. У середині XIX століття природний рельєф був вирівняний для будівництва цитаделі. Після цього краєзнавці почали досліджувати архіви в пошуках інформації про ці пагорби та їхні назви.

Цитадель була побудована на місці стародавніх пагорбів (Знімки історичного Львова)

"На хребті, що простягається над Полтвою, розташовувалася гора, відома як Шумилівська, а також ще дві інші. Одна з них знаходилася на місці форту, де перетинаються вулиці Коперника та Стефаника, а друга – на території, де збудували готель. Виявляється, що ця північно-західна гора мала безліч назв протягом свого існування. Історичні документи свідчать, що в XV столітті її називали "гора на Миклашовських ланах". У середині XV століття вона отримала ім'я Юргасова, а в XVI столітті з'явилася назва Камʼянка, пізніше – гора Шембека. І вже з кінця XVIII століття її стали називати горою Вроновського на честь польського діяча, чий палац знаходився неподалік", – зазначає дослідниця.

Така практика надавати назви об'єктам, як природним, так і створеним людиною, з імені їхніх власників існувала до останньої третини XVIII століття.

Ще одна гора Біла була приблизно в межах Стрийського парку на вигині дороги біля колишнього Монумента слави.

Гора Святого Яцка розташована поблизу 28-ї школи на вулиці Архипенка, яка з 1898 року носила ім'я святого Яцка. У стародавніх документах цей пагорб згадувався без конкретного найменування - просто як міська гора, що відображає її адміністративну приналежність. "Існує припущення, що раніше її могли називати Темрича, ймовірно, на честь одного з львівських патриціїв", - зазначає Марʼяна Долинська.

Гора Яцка та вулиця Генерала Тарнавського у 1950-х роках (фото Юліана Дороша, Центр міської історії)

Усі ми усвідомлюємо, що Стрільниця знаходиться на вулиці Лисенка. Проте на карті XVII століття Стрілецька гора (Strzelcza góra) вказана на куті міських укріплень. У XV-XVIII століттях Стрільниця, як місце для стрільби, та сама гора розташовувалися приблизно на перетині вулиць Кривоноса і Винниченка.

"Високий замок" не слід вважати назвою гори. Це радше описова характеристика замку, що виникла в XIX столітті, зазначає дослідниця.

У стародавні княжі епохи гора Будельниця розташовувалася над церквою Святого Миколая, а неподалік знаходилася гора Горай, яка в XVI столітті мала назву Кальварія. Це місце розташовувалося приблизно вище монастиря Онуфрія. Крім того, в околицях існували також гори Стефана і Лева.

Нижня тераса Високого замку, що прилягає до вулиці Кривоноса, на початку XX століття отримала назву гора Франца Йосифа. Ця тераса, на якій розташована телевежа, неодноразово змінювала свою назву. В окремих картах її можна зустріти під іменем Schlossberg (в перекладі з німецької - замкова гора). За припущеннями дослідниці, найдавніше вона була відома як Воєводина гора.

"Підзамче не підпорядковувалося міській раді, а підпадало під контроль королівської влади. Саме тому замок і територія, що знаходилася під управлінням королівських чиновників, могли дати назву цій горі. Важливо зазначити, що термін 'Підзамче' не завжди означає 'щось, що розташоване під замком'. Він зустрічається у багатьох містах, де були замки. Первісно ж цей термін означав юрисдикцію, що належить 'під замком', тобто територію, якою управляло королівське представництво, яке базувалося в замку", – роз'яснює Марʼяна Долинська.

На вершині, що носить назву Копець Люблінської унії, насправді немає жодної природної гори. Це штучно утворений насип, зведений у XIX столітті на честь 300-річчя об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в рамках Речі Посполитої.

Львів стоїть на Головному європейському вододілі. Краєзнавець Йосип Гронський нарахував у місті біля 40 потоків.

"Серед найприбутковіших галузей Львова значне місце займало млинарство, тоді як на другій позиції, ймовірно, знаходилося рибництво. Це може здаватися дивним сьогодні, але історія свідчить про таку реальність," - ділиться своїми знаннями історикиня.

На сучасній вулиці Вітовського існувала безліч різноманітних ставків. Проте їхнє розташування постійно змінювалося.

Пелчинський та інші водойми, що розташовані вздовж сучасної вулиці Вітовського, зображені на австрійській карті, датованій 1836 роком.

На карті XIX ст. в одному місці відзначений трикутний ставок із млином. Вже в середині ХІХ століття він майже зарослий і ніякого млина там не позначено. Порівнявши їх з сучасними картами, можна зʼясувати, що це теперішня площа Франка.

"Площа Франка, виявляється, була ставом. Бо хто зробив би таку дивну трикутну площу, яка дуже ускладнює розвʼязку і рух транспорту. Виходить, що всюди, де ми маємо такі складні перехрестя, де стикається якось так нерегулярно 4-6 вулиць, це все колишні стави. Це площа Лема, сквер на Снопківській - там було декілька ставів", - коментує Марʼяна Долинська.

Срібна річка починала свій шлях від місця, де нині розташована ТЕЦ-2, неподалік старого корпусу УКУ. Біля басейну "Динамо" вона впадала в річку Свинорію, яка витікала з вулиці Зеленої, приблизно в районі стадіону "Україна", проходячи повз лікарню святого Луки по вулиці Стуса. Біля Стрийського ринку Свинорія з'єднувалася з ще одним потоком, що витікав з Кульпаркова, поблизу озер, розташованих біля кінотеатру та видавництва "Вільна Україна". На карті 1770 року цей потік з Кульпаркова позначений як "Сорока", він протікав уздовж вулиць Сахарова і Вітовського. Ще один потік, що витікав з Погулянки, на карті 1686 року мав назву Серет, але також відомо, що його називали Пасіка. Цей потік течією проходив вулицями Левицького і на перетині вулиць Саксаганського, Білозора та проспекту Шевченка зливався з потоком Сорока, утворюючи річку Полтву.

Полтва і її притоки (карта з Вікіпедії)

У документах, що датуються до XVIII століття, термін "Полтва" використовувався для позначення території, що була освоєна поблизу певних міст та приватних земель. "Деякий час навіть Свинорія отримала назву Полтва, але згодом, коли було освоєно більшу площу, Полтовою почали називати ділянку, що простягалася від Кульпаркова", - розповідає історикиня.

Досліджуючи стародавні документи, науковець виявила, що до XVII століття існувала думка, що Полтва бере свій початок у Кульпаркові. Ця річка мала як природне русло, так і меліороване, яке проходило під проспектами Шевченка і Свободи. "Ці зміни були здійснені за часів князя Лева, а в більш пізніх документах цей водний шлях вже згадується як старе русло і просто Полтва," - зазначає Марʼяна Долинська.

Полтва, що протікає в серці Львова, та сучасний проспект Свободи в 1840 році (ілюстрація з Вікіпедії).

На ріках і струмках Львова, від вулиці Стуса до Липинського, розташовувалося чимало водяних млинів.

Сьогодні, як відомо, основна річка Львова, Полтва, тече під центральними проспектами Шевченка, Свободи та Чорновола в міському колекторі.