"Без калини немає України": оповідання про незламного офіцера Юрія Закопця | UACRISIS.ORG

Юрій Закопець — військовий, котрий свідомо обрав захищати Україну, навіть ризикуючи власним життям. Він є музикантом, художником, добровольцем та офіцером, що став втіленням стійкості, мужності та любові до рідної землі. Його позивний "Калина" сьогодні нагадує нам про те, що бути українцем — це означає діяти, незважаючи на труднощі.

Юрій Михайлович Закопець з'явився на світ 19 квітня 1996 року в місті Львів. З самого дитинства він виявляв себе як різнобічна особистість: захоплювався музикою, освоїв гру на фортепіано та віолончелі, а також мав пристрасть до малювання, мріючи стати художником-реставратором. Його родина згадує, що він відрізнявся спокійним характером та тонким відчуттям справедливості — ці якості згодом виявилися важливими у його військовій кар'єрі.

Після закінчення школи він продовжив освіту у Львівському вищому художньому училищі, де отримав спеціальність майстра декоративно-прикладного мистецтва. Проте 2014 рік став для нього переломним моментом, змінивши все в його житті.

Коли в Києві почалася Революція Гідності, Юрій не залишився осторонь. Він їздив на Майдан, допомагав активістам, займався волонтерством. Саме тоді остаточно усвідомив: Україна потребує не лише слів, а й захисту.

Коли конфлікт на Донбасі розпочався, він вирішив добровільно вступити до батальйону "Донбас" Національної гвардії України. У той час йому виповнилося лише 18 років.

У "Донбасі" він миттєво заробив повагу серед товаришів не завдяки своїм званням, а завдяки своїй мужності та людяності. Юрій брав участь у боях за Артемівськ, Попасну та Іловайськ.

18 липня 2014 року, під час обстрілу в Попасній, він став на захист свого пораненого товариша, закривши його своїм тілом. У цьому бою загинуло кілька військових, але Юрій вижив і, незважаючи на травми, вирішив повернутися на фронт, відмовившись від госпіталізації. Цей випадок став першим у ряді його подвигів самопожертви.

Після виходу з Іловайського котла він долучився до батальйону "Свята Марія", з яким брав участь у боях біля Маріуполя, Сартани, Павлополя та Курахового. Пізніше підписав контракт і отримав посаду командира бойової машини піхоти в 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр".

У 2015 році під Пісками, коли позиції українських військових накривав потужний мінометний обстріл, Юрій врятував побратима з позивним "Гук". Побачивши, що той поранений, Закопець кинувся до нього, прикривши своїм тілом від вибуху міни. Побратим вижив -- сам Юрій отримав тяжкі поранення ніг, руки й щелепи.

Його вивели з-під обстрілу, проте навіть у лікарні він не міг позбутися бажання повернутися. Пізніше він ділився з рідними: "Якщо я не перебуваю на фронті, то хтось інший виконує мою місію".

За цей вчинок Юрій отримав орден "За мужність" ІІІ ступеня та медаль "Захиснику Вітчизни". Його подвиг став прикладом для всієї 93-ї бригади.

Після серйозних травм він не залишив лави армії, а, навпаки, прийняв рішення стати військовим професіоналом. У 2017 році він вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, розташованої у Львові.

Там його знали як людину, яка завжди допомагала іншим курсантам, не втомлювалася тренуватися попри наслідки травм і ніколи не користувалася статусом героя. Після випуску він повернувся до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, де став командиром механізованого взводу.

Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Юрій зустрів війну на сході. Його підрозділ обороняв Попасну -- одне з найгарячіших місць Луганщини.

У травні 2022 року, під час запеклих боїв, зв'язок із його підрозділом різко перервалася. Пізніше стало відомо, що Закопець був захоплений у полон бойовиками "ЛНР". Йому висунули обвинувачення у "викраденні людини" — це було сфабриковане звинувачення, спрямоване на дискредитацію українських солдатів.

Незважаючи на численні спроби тиску, Юрій відмовився робити будь-які публічні зізнання. Як розповідають колишні в'язні, він залишався врівноваженим, надавав підтримку іншим і постійно наголошував, що "Україна неодмінно здобуде перемогу".

Його псевдонім "Калина" тепер став символом не лише для військових, а й для волонтерів та сімей військовополонених.

Фраза "Без калини немає України" -- це не лише народне прислів'я, а й глибокий зміст життя самого Юрія.

Його оповідь відображає покоління українців, для яких війна перетворилася не на вибір, а на невід'ємну частину життя. Це історія молодого хлопця, який мріяв створювати фрески, але замість цього почав писати свою власну історію через вчинки.

Юрій Закопець — офіцер, доброволець та справжній герой. Його життєва історія свідчить про те, що справжня мужність не потребує великих слів. Вона виявляється у виборі: коли можна було залишитися в безпеці, але ти обираєш йти туди, де панують біль, страх і потреба.