"Чи дійсно без можливості обміну?" Чому військовий Костянтин Князєв потрапив під ярлик дезертира, навіть перебуваючи в полоні?

Костянтин Князєв розглядається як дезертир, який потрапив у полон. Знімок: приватний архів.

Є прислів'я, що говорить про те, що "Перш ніж судити солдата, походи день у його берцях". Історія життя та попадання в полон бійця 53 бригади ЗСУ Костянтина Князєва незвичайна та неоднозначна. На момент взяття в полон російськими військами він перебував у Маріуполі, хоча мав нести службу в районі Волновахи. Чому так сталося і чи вважають зараз Князєва дезертиром в Україні "Новинам Донбасу" розповіла Тетяна, яка проживає в Москві його мати.

Костянтин з'явився на світ 24 липня 1998 року в угорській столиці Будапешті. Оскільки його батьки були зайняті в транспортній компанії, життя хлопчика було сповнене подорожей і руху.

Костянтин Князєв розглядається як дезертир, який потрапив у полон. Знімок: приватний архів.

Батько Константина вирушив до Москви, де залишився працювати. Згодом його батьки розлучилися, і цей процес виявився надзвичайно складним і болісним для всіх. Перший час Костянтин жив разом із матір'ю в Лимані (тоді ще Червоний Лиман), а згодом переїхали до Маріуполя в Донецькій області. У першому класі хлопець навчався в Москві, відвідував приватну гімназію, але для вступу до 8-го класу вирішив повернутися в Україну.

"З вини прописки виникли труднощі з тим, щоб Костю зарахували до школи. Його не хотіли приймати. Також виникли проблеми з однокласниками, адже всі вони були спортивними хлопцями. Всі знали, що Костя родом з Москви і має певний шарм. Він виділявся інтелектом і вихованістю, був дуже ввічливим. Не палив, не вживав алкоголь, і в його компанії не було друзів," - розповідає його мати Тетяна.

Кості завжди добре давалися мови. Він вивчив англійську за допомогою репетитора і почав вивчати китайську. Грав на гітарі та захоплювався великим тенісом. Писав вірші та серйозно вивчав праці античних філософів.

Під час навчання в маріупольській школі Костянтин зустрів свою майбутню дружину Наталію. Між ними спалахнуло кохання з першого погляду. Коли батьки Наташі вирішили, що вона повинна вступити до ліцею "Ерудит", у Донецьку вже почалися проросійські акції протесту. Незважаючи на це, Костя не вагаючись поїхав за нею.

Костянтин Князєв розглядається як дезертир, який потрапив у полон. Знімок: приватний архів.

"Ми не думали, що це все це неподобство у Донецьку затягнеться надовго. Костя після школи вступив на економічний факультет, але нас поставили перед вибором: "Або йди з універу -- або отримуй паспорт "ДНР". Для нас це було неприйнятно. Тому ми все покинули, Костя поїхав до Москви і працював у транспортній компанії у батька", -- розповідає Тетяна.

Однак Костянтин Князєв уявляв своє майбутнє лише в Україні. Тому він прийняв рішення переїхати до Одеси, щоб здобути освіту в юридичній сфері та стати прокурором. Проте спочатку йому потрібно було виконати військовий обов'язок, і він вирішив піти на службу. Присягу Костянтин складав у Львові, а далі проходив службу в штабі в Дніпропетровську. Щоб бути ближче до своєї коханої, з якою на той момент у них були складні стосунки і вони не жили разом, Костя перевівся до 53-ї бригади, що знаходилася у Волновасі.

Мати Кості, Тетяна, в той час залишалася в Москві, намагаючись створити умови для гідної старості своїм літнім батькам та дядькові з обмеженими можливостями.

Відносини Констатина з Наталкою налагодилися. Навіть те, що вона народила дитину від попереднього невдалого шлюбу, не стало перешкодою для нього.

Костянтин Князєв розглядається як дезертир, який потрапив у полон. Знімок: приватний архів.

"22 лютого 2022 року... Це справді особлива дата, яка трапляється лише раз на століття. Костя приїхав до Маріуполя, щоб укласти шлюб з Наталкою. Він отримав дозвіл на поїздку без документів. Наступного дня вони святкували весілля в колі близьких друзів. Того ж вечора Костя повернувся до своєї частини у Волновасі," -- ділиться Тетяна.

Ранком 24 лютого 2022 року Костя зателефонував своїй матері і повідомив, що розпочалась справжня війна в масштабах, яких ще не було. Російські війська завдали удару по позиціях 53-ї бригади. Тетяна, яка в той час перебувала в Москві, спочатку не змогла повірити словам сина, адже уряд Росії лише оголосив про якусь незрозумілу "спеціальну військову операцію".

"Мамо, тут десант висаджується, а літаки бомбардують нас. Нас вбивають," -- такі слова сказав мені Костя. Ви навіть не уявляєте, майже вся його група загинула. Костя став свідком того, як його товаришів узяли в полон, а потім розстріляли біля стіни. Це суттєво вплинуло на ситуацію. Я зателефонувала йому близько дев'ятої ранку 24 лютого і попросила їхати до Маріуполя, щоб виручити свою сім'ю та дитину Наташі. Було оголошено, що чеченці йдуть до Маріуполя. Я наполягала на тому, щоб він вирушав туди. Можливо, я також несю частину відповідальності," -- ділиться Тетяна.

Вона також намагалася дістатися до Маріуполя, попри активні бойові дії, проте російські військові не дозволили їй увійти до заблокованого міста.

Костянтин пробрався до Маріуполя і весь час перебував зі своєю дружиною. З знеструмленого міста своєї матері він зумів додзвонитися лише двічі.

Костя займався підтримкою своєї родини, яка проживала в Кальміуському районі. Він відновлював будинок після обстрілів, шукаючи ліки, їжу та воду для дитини та хворих родичів. Виконуючи обов'язки глави сім'ї, він хотів кілька разів залишити оточене місто або приєднатися до поліції. Проте доля звела його з Наташею, і він мріяв, що зможе залишити її лише на території України. Під час спроби перетнути блокпост біля супермаркету "Метро" його затримали. Цю історію розповідає Тетяна.

Вивчивши татуювання та документи, окупанти дізналися, що Костянтин є військовослужбовцем, і взяли його в полон. Наталю ж відвезли спочатку до Донецька, а згодом до Росії. Щоб розшукати свого чоловіка, вона вирішила повернутися до окупованої Макіївки та орендувала там квартиру.

Костянтин Князєв розглядається як дезертир, який потрапив у полон. Знімок: приватний архів.

"Перший дзвінок від Кості надійшов лише в червні, тобто через майже півроку. Він повідомив, що знаходиться в Донецькому СІЗО, і попросив привезти йому передачу. Наталя негайно вирушила туди, але на пропускному пункті їй відповіли, що такого ув'язненого в установі немає. Це була неправда", -- розповідає Тетяна.

За словами Тетяни, спочатку її сина утримували в будівлі прокуратури Донецька, потім перевели до ізолятора тимчасового тримання, а згодом – до СІЗО в Донецьку. З часом вона дізналася про його етапування до колонії в Горлівці на окупованій території, після чого його відправили до Кіровська, а звідти – до Росії, до СІЗО в Новосибірську, у селище Ліневе. Цю інформацію їй надали лише українські волонтери. Крім того, співробітники ФСБ також виходили на зв'язок з Наталією, вимагаючи гроші під приводом покупки одягу та продуктів для Кості, але насправді жодні передачі не відбувалися, а листи не доставлялися.

Одного разу вони взяли 120 тисяч рублів і, як стверджують, відправилися на зустріч до колонії в Горлівці з Наташею та її донькою Анжелікою. Костки вже не було на місці, а співробітники ФСБ повідомили, що він відмовився з'явитися до них", -- розповідає Тетяна.

У свою чергу Тетяна постійно писала листи, щоб отримати офіційну інформацію про місцезнаходження та статус сина. Від так званого "омбудсмена" угруповання "ДНР" надходили відповіді, що про цю особу їм зовсім нічого не відомо, а офіційні органи РФ просто ігнорували запити Тетяни. Періодично їй дзвонили шахраї чи невідомі люди, які брехали телефоном, що Костя вступив у російський добробат. Нічому цьому Тетяна не вірила та продовжувала свою боротьбу.

Українська сторона вважає Костянтина Князєва дезертиром, оскільки він самовільно покинув свою частину. У зв'язку з цим, його виключили зі списків, і військова частина не проявляє жодної ініціативи щодо його обміну.

"Костя вражений тим, чому його не обирають для обміну. Він зняв відео, в якому висловлює своє обурення щодо мене, звинувачуючи в бездіяльності. Особливо ускладнює ситуацію те, що я перебуваю в Росії, що ускладнює зв’язок з Україною. Я хвилююся, що він може залишитися там без можливості обміну, і врешті-решт його можуть заарештувати, якщо його повернуть в Україну", -- зітхає Тетяна.

Вона зазначила, що Костю в Росії обвинувачують за кількома статтями одночасно, зокрема у шпигунстві, терористичній діяльності та незаконному зберіганні зброї.

"Чому це раптово вони вирішили так вчинити – залишається загадкою," – зауважує Тетяна.

Наразі російський юрист стверджує, що в Новосибірську Кістки немає, тоді як український волонтер наполягає на протилежному, вважаючи, що Росія приховує інформацію про військовополонених. Тетяна не мала змоги побачити свого сина вже понад три з половиною роки.

Тетяна стверджує, що її віра та надія залишаються непорушними, а сил для боротьби вистачить на багато років уперед. Її мета — отримати для Кості статус військовополоненого та забезпечити його участь в обміні на території України. Що станеться далі, поки що залишається незрозумілим.

"Я готова поважати та підтримувати будь-який його вибір. Я існую для нього. Мій син — це все, що в мене є," — наголошує жінка. Тому вона не зупиниться у своїх запитах до російських органів влади і продовжить вимагати зрозумілого пояснення, чому Костю досі тримають в неволі.

"Для мене найважливіше - отримати офіційний документ, що підтверджує його місцезнаходження в новій в'язниці. Інше від Росії мені не потрібно. Я вдячна тим, хто пропонує свою підтримку. Вірю, що Костю незабаром звільнять, і Маріуполь знову стане нашим рідним домом," - ділиться вона.

З неофіційних джерел у правоохоронних органах України журналісти дізналися, що Костянтин Князєв, через свої дії 24 лютого 2022 року, вважається дезертиром. Проте, було підкреслено, що Україна прагне повернути всіх своїх громадян, щоб надати правову оцінку їхнім вчинкам на батьківщині. Його матері порадили звернутися до Об'єднаного Координаційного Штабу та сподіватися на позитивний результат.

Спростимо цензуру спільно!