Чиє це місто?

Чому саме місцеві громади повинні встановлювати правила у сфері містобудування.

Щоб створити міста, які відповідатимуть потребам мешканців у комфорті, безпеці та естетичному вигляді, необхідно надати громадам більше повноважень і дозволити містам самостійно впливати на свій розвиток.

Сьогодні основні повноваження міст у сфері містобудівної політики обмежуються лише визначенням функцій, щільності та висоти забудови. Цього явно недостатньо. Важливими також є матеріали, форма дахів, силуети будівель, благоустрій територій, а навіть і кольорові рішення. Усе це має значний вплив на міське середовище, і громада повинна мати можливість впливати на ці питання, керуючись демократичними принципами.

Уявіть собі, що в умовному районі Подолу діє норма: висота фасадів усіх будівель не повинна перевищувати дев'яти метрів, тоді як у глибині дозволяються споруди до 16 метрів. У плані просторового розвитку встановлюємо правило, за яким всі вікна в цій зоні повинні мати прямокутну форму і відповідати пропорціям історичних будівель.

Чому нині київська громада не здатна заборонити зведення суцільних скляних будівель із дзеркальними фасадами в історичному центрі міста? Якби вона володіла такими повноваженнями, захистити культурну спадщину було б набагато простіше.

Коли існує єдиний орган, що має право одноосібно ухвалювати рішення про дозволи чи заборони, виникає ризик корупції. Одним можуть дозволити звести чотири поверхи, іншим — відмовити. Щоб уникнути таких ситуацій, всі правила повинні бути прозорими і доступними для кожного, а також розробленими для всього міста, з урахуванням кожної зони, а, можливо, навіть для конкретних ділянок.

У містобудівельній документації повинні бути чітко зазначені всі умови, що стосуються будівництва. Вся інформація повинна бути доступною для громадськості. Ці документи можуть бути переглянуті та оновлені кожні п’ять років, під час виборів нового мера, коли вноситься його програма.

У ході виборчої кампанії кожен претендент презентує детально розроблену стратегію, яка слугує його виборчою програмою. Громадяни, віддаючи свої голоси, керуються не стільки симпатіями до особи, скільки перевагами конкретних ідей та пропозицій.

Цей фактор безпосередньо впливає на еволюцію міста з самого початку передвиборчого процесу. Програма кандидата, що здобуває перемогу, стає основою стратегії розвитку міста, яка затверджується і залишається незмінною протягом наступних п'яти років до нових виборів.

Отже, через рік, три чи навіть п’ять років, громадяни можуть звернутися до свого мера з питанням: "Ти презентував програму з пунктами а, б, в. Що з цього було реалізовано? Ми спостерігаємо, що в певному районі міського розвитку заплановано шість поверхів, тоді як стратегія дозволяє не більше чотирьох. Це порушення, відсторонюємо від посади". Всі зрозуміють, хто винен у ситуації.

У той же час, якщо громада запровадить надмірно суворі вимоги, забудовники можуть втратити інтерес до цього регіону. Це призведе до зменшення надходжень до міського бюджету, підвищення цін на житло та скорочення кількості робочих місць.

Можливо, зведення двох поверхів на Подолі не є найвигіднішим варіантом. У такому випадку, ймовірно, ніхто не візьметься за будівництво, і район залишиться в своєму первісному стані до кращих часів або до моменту, коли громада вирішить переглянути свої обмеження, за що, можливо, проголосує більшість місцевих мешканців.

Якщо попередній міський голова підтримував суворі обмеження на будівництво в місті, новий кандидат може висловити іншу думку: "Мій попередник ухвалив рішення про обмеження будівництва, і тепер у Києві практично нічого не зводиться. Девелопери переключили свою увагу на Вінницю та Львів. Це призвело до значних втрат у бюджеті, ціни на нерухомість злетіли до небес, кількість робочих місць зменшилася, а молоді люди залишають місто. Я пропоную переглянути ці обмеження і дозволити реалізацію проектів а, б, в."

Якщо місцева громада дає свою згоду, це питання виноситься на голосування, затверджується та публікується на веб-сайті міської ради. Кожен бажаючий може зайти і ознайомитися з інформацією. Протягом наступних п’яти років місто надає земельні ділянки та міські об’єкти відповідно до нових норм, за які свідомо проголосувала громада.

Розгляньмо, наприклад, вічну суперечку між тими, хто прагне зберегти історичну архітектуру, та прихильниками прогресивного розвитку "міста майбутнього".

Можливо, якась частина містян не поділяє тремтливого ставлення до архітектурної спадщини і хоче бачити в Києві Дубай. Тоді можна проголосувати за "дубайську" концепцію, якщо її представляє хтось з кандидатів. Якщо ж прихильників Дубаю десять, а свідомих захисників спадщини мільйон, позиція останніх буде визначальною. Може бути і навпаки, та головне, що це рішення ухвалює громада.

МУО можуть видаватися автоматично відповідно до затвердженої містобудівної документації. У кожній зоні є регламентовані функція, поверховість, щільність, матеріал фасаду, абрис - усе, що забажала громада, аж до форми вікон. Це написано в програмі міського голови та стратегії розвитку населеного пункту. Будь-який інвестор, забудовник, архітектор може з цим заздалегідь ознайомитися.

Головне - громаді теж легко все перевірити і проконтролювати. На цій ділянці обіцяли чотири поверхи, а дозвіл видали на шість. Хто видав? Структура міського голови. Зрозуміло, з кого питати і хто за це має відповісти.

Відповідальність виборних органів у сфері містобудування полягає у створенні та реалізації стратегій розвитку міст. Водночас, громада має обов'язок обирати найефективнішу стратегію через демократичне голосування. Для того, щоб громадяни могли приймати участь у голосуванні з цих питань, а кандидати могли надавати реальні пропозиції, необхідно надати місцевим органам влади додаткові повноваження, окрім тих, що вже визначені чинним законодавством, які охоплюють три основні параметри: функцію, щільність та висоту забудови на відповідній території.

На даний момент ми здійснюємо будівництво відповідно до загальнонаціональних стандартів і законодавчих актів. Іншими словами, ми розвиваємо міста за єдиним національним шаблоном. Чи задовольняє це всіх? Думаю, не зовсім. Кожна громада повинна мати можливість визначати, які норми можуть бути посилені на її території (наприклад, обмежувати щільність забудови або підвищувати мінімальні вимоги до озеленення).

Це сприятиме виникненню здорової та якісної конкуренції між громадами. Наприклад, умовні Нью-Васюки можуть заявити: "Шановні забудовники, у Подолі дозволяють зводити лише два поверхи, а ми готові прийняти проекти на 30! Лише півгодини до Києва – запрошуємо вас до нас, будуйте, і ми ще й залізничне сполучення з Києвом забезпечимо за рахунок місцевого бюджету".