Чому польським політикам скоро потрібно буде зменшити різкість своїх антиукраїнських висловлювань.

До завершення польських президентських перегонів залишається понад місяць, але якщо зараз назвати головні теми кампанії, то це безпека, міграція та Україна.

Безпека сприймається не лише як охорона кордонів і збільшення витрат на оборону, але й як укріплення потенціалу Європи після приходу Дональда Трампа до президентства в США. Питання міграції також стає актуальним, адже воно вимагає більш уважного контролю за прибуттям осіб до Польщі та активної боротьби з злочинністю, пов'язаною з мігрантами.

Це теми з класичного репертуару правих політиків, але тут у дебатах кандидатів на посаду президента Польщі можна почути принаймні якийсь конструктив.

Натомість заяви про Україну та українців - це приклад популізму та нагнітання негативних емоцій.

Кандидат від "Громадянської коаліції" Рафал Тшасковський, а також представник партії "Право і справедливість" Кароль Навроцький неодноразово висловлювали свою позицію щодо того, що польські війська не будуть направлені для участі в європейській миротворчій місії в Україні.

Кандидат від партії "Конфедерація" Славомір Менцен навіть спеціально поїхав до Львова, щоб оголосити про це на Цвинтарі Орлят, а при нагоді - поборотися з "бандеризмом".

Уся ця трійка, яка лідирує в соцопитуваннях, в один голос просуває ідею обмеження виплат допомоги для родин 800+ (залишити її тільки тим українським біженкам, хто працює та платить податки у Польщі), що може значно погіршити становище родин, де є особи з інвалідністю, важкохворі або літні родичі, що вимагають постійної опіки.

Є також менш значні сюжети, наприклад, звинувачення Навроцького на адресу українських мігрантів у неналежній поведінці під час очікування на прийом до польських лікарів. Проте результат залишається незмінним: Україна та українці в Польщі постійно зображуються в негативному світлі.

Поведінка політиків може бути зрозуміла через суспільні настрої: якщо польське населення все ще підтримує військову допомогу Україні, то допомога біженцям вже не викликає такої ж підтримки у більшості людей.

За переконанням поляків, Україні слід розглянути можливість укладення миру, навіть якщо це передбачає територіальні компроміси з Росією. Виборці виявляють виснаження від війни і впевнені, що вже витратили на неї надто багато ресурсів.

Однак існує ще один важливий момент: польські політики, незалежно від своїх політичних орієнтацій - правих чи центристських - не надто звертають увагу на думку українців, адже українці не є їхніми виборцями. Крім того, українські мігранти все ще нечасто отримують польське громадянство.

В Польщі насправді іноземці, включаючи українців, рідко здобувають громадянство.

Польський індекс натуралізації - співвідношення кількості мігрантів, що отримали громадянство, до загальної кількості іноземних мешканців з візами та картами перебування, виданими на строк понад шість місяців, - у 2021 році становив лише 1,7%, тоді як середній показник в ЄС - 2,2%.

У 2021 році Іспанія, співмірна з Польщею за площею та кількістю населення, надала громадянство 144 тисячам мігрантів. Франція та Німеччина визнали громадянами по 130 тисяч осіб кожна, Італія - понад 120 тисяч, Швеція - майже 90 тисяч.

Водночас у Польщі кількість натуралізованих іноземців не дотягла навіть до 10 тисяч.

Чому це відбувається? Для того щоб отримати польське громадянство через адміністративну процедуру, іноземець має відповідати кільком вимогам. Зокрема, він повинен мати стабільне джерело доходів, орендувати житло або бути його власником, продемонструвати знання польської мови на рівні В1, а також виконати одну з наведених умов:

а) протягом принаймні трьох років безперервно та легально знаходитися на території країни на основі дозволу на постійне проживання або статусу довгострокового резидента ЄС;

б) протягом не менше двох років постійно та легально жити на основі дозволу на постійне проживання або дозволу на довгострокове проживання, а також бути одруженим з громадянином Польщі протягом щонайменше трьох років;

в) протягом не менше 10 років без перерви та легально перебувати на території Польщі, маючи при цьому дозвіл на постійне проживання, статус довгострокового резидента ЄС або право на постійне місце проживання;

г) безперервно та легально проживати в Польщі протягом мінімум одного року, володіючи дозволом на постійне проживання, який був отриманий на основі польського походження або "карти поляка".

Хоча ці умови не є надто жорсткими (немає необхідності відмовлятися від "старого" громадянства, достатньо мати стабільний дохід), до нещодавнього часу їх могли виконати лише обмежена кількість іноземців.

Більшість українців та білорусів спочатку приїжджали до Польщі як тимчасові працівники, і лише після кількох, а часом кільканадцяти років оселялися тут.

Те, що більшість мігрантів негайно починає працювати, не надаючи собі часу на адаптацію, негативно вплинуло на їхню мовну підготовку. А ще, отримати можливість скласти державний сертифікований іспит рівня В1, який проводять лише чотири рази на рік, виявилося справжнім випробуванням!

Міграційні процеси українців до Польщі почали активно розвиватися у 2014-2015 роках, а на момент початку повномасштабного російського вторгнення на території Польщі вже перебувало близько 1 мільйона українських працівників. Після 2022 року їхня кількість зросла на понад мільйон біженців, деякі з яких повернулися в Україну або вирушили до інших країн Європейського Союзу.

На початку 2025 року українська громада у Польщі нараховує близько 1,7 мільйона осіб.

Це більше ніж 4% від всього населення держави.

Натомість польськими громадянами протягом останніх 10 років, з 2015 по 2024 рік, стали менше ніж 40 тисяч українців (31,9 тисячі, за даними МВС, отримали польське громадянство у 2015-2023 роках, за 2024 рік поки немає даних про країну походження заявників, але знаємо, що всього позитивних рішень було ухвалено 16,3 тисячі, а українці у попередні роки складали приблизно половину заявників).

Оскільки походження та мігрантський досвід - це не єдине, що впливає на голоси виборців, не дивно, що польські політики не працюють з цією аудиторією, не дбають про те, аби враховувати її інтереси чи принаймні їх не паплюжити.

У 2019 році польські політичні партії активно залучали іноземців, зокрема українців, до своїх виборчих списків, прагнучи продемонструвати свою готовність приймати різноманітність та міграцію. Однак на виборах 2023 року ця тенденція змістилася у більш консервативний бік.

Навіть "Громадянська коаліція" утримується від надсилання оптимістичних сигналів українцям. Єдина польська політикиня, яка відвідала Київ на третю річницю повномасштабної війни, це Магдалена Беят з лівого флангу.

Ця ситуація, коли українські голоси залишаються поза увагою під час виборчої кампанії, може кардинально змінитися в найближчі кілька років.

З плином часу українці все активніше інтегруються в польське суспільство, вивчають мову та проживають у Польщі необхідну кількість років.

Якщо у 2015 році польський паспорт отримали тільки 2 тисячі українських мігрантів, у 2019 - 3,6 тисячі, то вже у 2023-му цифра наблизилася до 5,6 тисячі осіб. Можна прогнозувати, що статистика за 2024 рік покаже 7-8 тисяч.

У період з 2021 по 2024 роки близько 39,1 тисячі громадян України отримали в Польщі статус довгострокового резидента ЄС. Оскільки для цього потрібно було прожити в Польщі не менше п'яти років, можна припустити, що більшість із них планує надалі залишитися в країні.

Це вказує на те, що в період з 2024 по 2027 рік вони отримують можливість подати заявку на отримання польського громадянства.

У 2023-2024 роках понад 23 тисячі людей українського походження здобули право на постійне проживання. Основними отримувачами цього статусу є власники "карти поляка" та подружні партнери громадян Польщі, які зможуть подавати заявку на отримання паспорта в період 2024-2026 років.

Хоча планується, що додатковим "відбором" для отримання польського громадянства стане проходження спеціального інтеграційного тесту на знання польських традицій, історії та соціальних норм, Міністерство внутрішніх справ і адміністрації не має наміру впроваджувати цю процедуру раніше 2027 року.

До речі, не можна виключити, що податися на польський паспорт захочуть і ті, хто довго проживає за кордоном, але раніше не розглядав вступу у польське громадянство через суперечливі норми українського права.

Деякі юристи трактують конституційну норму, що стосується єдиного громадянства, а також законодавчу відмову визнати подвійне громадянство, як явну заборону на отримання натуралізації в інших країнах, за умови, що перед цим відбувається відмова від українського громадянства.

Фінальну крапку в даному питанні може поставити новий законопроект "Про множинне громадянство", який Верховна Рада ухвалила в грудні 2024 року. На даний момент проект пройшов перше читання і був направлений на доопрацювання. Цей закон дозволить українцям мати множинне громадянство, якщо вони здобули його в країнах-партнерах України, зокрема в країнах Європейського Союзу та НАТО.

Такі перспективи натуралізації українців можуть стати геймченджером для польських політиків.

Наприклад, щоб потрапити до Сейму з низького місця у списку від великої прохідної партії, типу "ПіС" і "Громадянської коаліції", достатньо здобути 10-15 тисяч голосів.

А відповідно, знеохочення кількох чи навіть кільканадцяти тисяч виборців антиукраїнською та антимігрантською риторикою може дати вирішальну перевагу конкурентам.

Ця стаття спочатку була опублікована на порталі "Наш вибір" і тепер розміщується тут з дозволу власника авторських прав.