"Існує певна кількість толерантних людей, хоча їх не так багато." Яким чином у Франківську функціонує ЛГБТ-організація "Інсайт"?

В Івано-Франківську вже протягом року функціонує організація "Інсайт", а точніше, її місцевий підрозділ. Основна мета цієї ініціативи полягає в об'єднанні ЛГБТ+ спільноти та їхніх підтримуючих союзників.

"Репортер" провів інтерв'ю з координаторкою організації Женею Громовою, обговорюючи питання захисту прав ЛГБТ+ спільноти та досліджуючи, наскільки справедливо вважати Івано-Франківськ гомофобним містом.

Женю, можеш поділитися, коли було засновано "Інсайт"?

Організація "Інсайт" була заснована в Києві в 2008 році, але наш регіональний ком'юніті-центр у Франківську розпочав свою діяльність лише рік тому, 16 серпня. Неймовірно, але у нас є учасники, які долучилися до нас з самого початку.

В залежності від події, кількість учасників може коливатися від 5 до 20 осіб, а іноді й більше. Цього року наші заходи відвідало приблизно 100 людей, без сумніву.

Яка суть вашої роботи?

Наша основна мета полягає в створенні безпечного простору для представників ЛГБТ-спільноти, де вони можуть бути самими собою, спілкуватися, знаходити нових друзів, висловлювати свої думки та почуватися в комфорті і безпеці.

Події вони можуть пропонувати самі, часто їх проводять саме учасники спільноти. Хтось влаштовує спікінг-клаби, хтось лекції, арт-заходи. Тобто виходить, ніби спільнота сама себе бавить, можна сказати. Але основна ціль була - взагалі, цю спільноту зібрати, показати людям, що ось ви тут не одні.

Чи призначене все це виключно для ЛГБТ-спільноти?

Ні, немає такого обмеження. Насправді, якщо людина є дружелюбно налаштованою, то може приходити, суворих правил немає. Звичайно, у першу чергу, мета - все ж таки дати простір ЛГБТ-спільноті, але можна приводити друзів, якщо ця людина толерантна до всіх.

А ще є можливість отримати психологічну, юридичну допомогу?

Так, можна подати заявку на офіційних сторінках. На нашій сторінці теж є форми, які можна заповнити й отримати цю допомогу. Єдине, фізично все розташоване у Києві, тож допомогу можна отримати в онлайн-режимі. Але люди звертаються.

Також у нас можна заповнити заявку на участь у квір-таборі у Львові. Це така резиденція для квір-людей, які хотіли б собі переключитися, перепочити, мати можливість пожити у Львові.

Читайте: Захистити вразливих. У Франківську втілюють проєкт, щоб зменшити випадки домагання у школах і вишах

А хто найчастіше відвідує? Чи буває таке, що люди хочуть прийти, але соромляться?

Доволі багато приходить внутрішньо переміщених людей. Є й місцеві, але більше ВПО. Може це пов'язано з тим, що місцеві вже мають якісь свої кола спілкування, спільноти, а от саме внутрішньо переміщеним може бракувати комунікації в принципі. А якщо ти ще й людина з глибшої спільноти, то можеш стикатися з якимось нерозумінням у соціумі.

Можливо, для деяких це не є важливим: існують більш замкнені особи. Є й ті, хто дійсно переживає, адже, на жаль, траплялися інциденти, як от з наліпками на нашій будівлі. Проте, на щастя, поки що не було серйозних нападів на членів нашої спільноти.

Коли ми знімаємо фотографії або відео під час подій і плануємо їх опублікувати, ми завжди запитуємо всіх присутніх, чи не заперечують вони. Це означає, що ми дотримуємося принципів конфіденційності.

Чи могли б ви поділитися досвідом конфліктів з мешканцями, які мають радикальні погляди?

Перший раз це сталося, коли ми тільки-но відкрили наш центр. Група молодих людей з агресивними намірами завітала до нас, висловлюючи своє незадоволення щодо нашої діяльності. Вони були у значній кількості.

Були фото у медіа, як вони нас оточили, хотіли зайти, ми сказали, що їх не пустимо. Вони говорили, що наша організація ображає їхні права як вірян. Не представлялися, але потім виявилося, що це була ГО "Тризуб".

Після цього настав тривалий період тиші. Але з січня цього року на наших вікнах почали з'являтися гомофобні наліпки. Це тривало досить довго, приблизно сім разів. Я кожного разу подавала заяву в поліцію. Вони відкрили кримінальне провадження, яке досі залишається активним. Проте не можу стверджувати, що справа просувається. На жаль, поліція реагує не так оперативно, як хотілося б, адже ці молодики виглядають як підлітки. Якщо б їхні батьки хоча б раз сплатили штраф, можливо, це б зупинило ці дії.

А потім, незадовго до Великодня, до нас завітали і розмалювали стіни за допомогою балончика. Серед написів можна було побачити "Патріархат" і "Тут працюють содоміти". Це вже виглядає серйозніше, адже одна справа - просто зірвати наліпки, а інша - оновити фасад. Це вже вимагає чималих витрат і викликає значний стрес.

Крім того, під час мітингу проти Цивільного кодексу до нас завітала голова нашої організації Олена Шевченко. Тоді праворадикальні молодики почали агресивно штовхати наших дівчат і відбирати плакати. Поліція, хоча й не відразу, все ж відкрила кримінальне провадження.

Ви родом з Харкова. Чи могли б ви провести порівняння між ставленням до ЛГБТ-спільноти у вашому місті та в інших місцях?

Звичайно, Харків - це українське місто, все одно ми маємо якісь стереотипні радянські погляди, але у Франківську все ще дуже все підсилює релігійна складова.

Отже, в цьому контексті ситуація є більш комплексною, оскільки усталені уявлення про "ідеальну" родину, схоже, сприяють зростанню нетерпимості та меншій готовності до прийняття різноманітності.

Я не кажу, що в Харкові все чудово - ні. Там проводять прайди, але туди теж приходять праві, теж є потасовки. Але не так поширено, як тут.

Ознайомтесь: Куди прямуємо? Чому в Івано-Франківську відбуваються протести проти нового Цивільного кодексу, в той час як Марцінків його підтримує.

Можливо, що заяви мера також додають пікантності до ситуації?

Отже, мова йде про мера. Яким би він не був, його думка має значний вплив на багатьох людей, які вже поділяють схожі погляди. Коли мер висловлює свою позицію публічно, це підсилює їхню впевненість у тому, що ЛГБТ є чимось негативним, і що потрібно виступати проти цього.

Безумовно, існують особи, які вміють критично оцінювати ситуацію. Я зустрічав чимало місцевих жителів, які з розумінням і толерантністю ставляться до ЛГБТ-спільноти. На жаль, таких людей не так багато.

Чи є Франківськ містом, що проявляє гомофобію, чи навпаки?

На жаль, думаю, більше так, ніж ні. Це ми бачимо і по тих наліпках, по написах на стінах.

Цікаво, що, здавалося б, саме старша генерація повинна дотримуватися більш традиційних поглядів. Проте, якщо подивитися на учнів та студентів, які часто з'являються біля нашого офісу, можна помітити, що це молоде покоління має значно більш прогресивні погляди.

Чи бачите покращення за останні роки?

Ну, я вже три роки живу в цьому місці. Важко дати точну відповідь. Коли знайомлюсь з новими людьми, завжди зазначаю, що представляю ЛГБТ-спільноту. Це свого роду тест на реакцію. І не всі його витримують. Багато хто починає зі слів: "Я не гомофоб, але...". А після цього "але" зазвичай йдуть не дуже приємні висловлювання.

Хоча радикального несприйняття в особистому спілкуванні я практично не зустрічала. Але у мене теж специфічна бульбашка спілкування. Взагалі, до того як я прийшла в "Інсайт", навіть не усвідомлювала, наскільки поширені гомофобні настрої.

Чи є у вас намір організувати освітні події для більшої кількості людей?

Насправді, ні. Зараз, мені здається, непогане просвітництво на цю тему відбувається в кіно, масовій культурі. Яка більша ймовірність: що людина прийде на нашу лекцію чи в кінотеатр, де побачить, що люди з ЛГБТ-спільноти - реальні й нормальні?

Ви говорите про просвітництво, а ваші опоненти вважають це пропагандою.

Так, я знаю. А суть ЛГБТ-пропаганди в чому? Я знаю багатьох людей, які мають друзів, родичів серед ЛГБТ-спільноти - вони що, теж починають від цього до неї належати?

Часто піднімається тема розбещення дітей. Мені важко зрозуміти, яким чином жінка, яка любить іншу жінку, може вплинути на дітей у негативному сенсі. Також існує цей стереотип, що ЛГБТ-пари не можуть усиновлювати дітей, оскільки "вони це побачать". Але ж близькість між батьками відбувається за закритими дверима, тож чому люди вважають, що в ЛГБТ-сім'ях це демонструється перед дітьми? І не варто забувати, що сексуальна орієнтація дитини формується природним шляхом, а не через "пропаганду".

Ви коли-небудь помічали, що часто говорять: "Ніхто не цікавиться ЛГБТ-сексом так, як гетеросексуали"? Це стає очевидним, коли гетеросексуальним людям здається, що все, що стосується ЛГБТ-спільноти, обертається виключно навколо сексуальних аспектів. Але насправді це звичайні люди, які мають друзів, родичів та колег. Вони прагнуть рівних прав, бажаючи мати можливість одружуватись з тими, кого люблять, всиновлювати дітей і жити без страху перед дискримінацією. І ця дискримінація, на жаль, проявляється навіть у тих аспектах життя, які не завжди помітні на перший погляд.

Ознайомтесь: Якісні автошляхи, зростання вартості комунальних послуг. Як приєднання до ЄС змінить повсякденність мешканців Прикарпаття.

Отже, наприкінці, чи існує ймовірність, що в майбутньому в Івано-Франківську відбудеться прайд?

А чому б і ні? Чи плануємо ми це найближчим часом? Ні, не плануємо. Якщо такий захід і відбудеться, то він буде схожий на той, що проходив у Львові, з охороною та огорожею, а не в умовах, де люди можуть вільно пересуватися містом. Це дещо нагадує "свободу за парканом", але, можливо, з чогось потрібно починати?

Автор: Ольга Романська

Матеріал реалізовано за сприяння RFSL - Шведської федерації за права ЛГБТІК.