Ексгумаційні роботи в Тернопільській області продовжаться приблизно протягом місяця, повідомив заступник міністра культури.

На Тернопільщині в колишньому селі Пужники, яке нині вже не існує, пошуково-ексгумаційні роботи триватимуть протягом трьох-чотирьох тижнів, повідомив Радіо Свобода заступник міністра культури і стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос.

Як передає кореспондентка Радіо Свобода, термін робіт залежатиме від погодних умов, адже добратися до Пужників і завезти сюди потрібну техніку було досить складно.

25 квітня на старому цвинтарі у Пужниках, де були поховані загиблі в ніч з 12 на 13 лютого 1945 року, викорчовували дерева, щоб розчистити площу для пошуку людських останків.

Поряд з локацією, де відбувається ексгумація, зводять захисну споруду.

"Ми підготували необхідне укриття, оскільки усвідомлюємо, що роботи продовжуються в умовах, коли Росія не припиняє агресію проти України. Безпека є нашою пріоритетною метою. Ми організували систему комунікації та отримуємо численні запити від польських медіа. Встановлено, що журналісти, в супроводі поліції, будуть безпосередньо направлятися на місце робіт. Я не маю на увазі, що камери збиратимуть кадри з рештками людей, але принаймні вони зможуть зафіксувати актуальні події. Експедиція працює за графіком, і ми отримуватимемо звіт про проведені роботи щодня. На цьому цвинтарі поховані переважно польські громадяни. Хоча площа значна, було обрано конкретне місце для проведення робіт, яке не є випадковим. Перед тим як надати дозвіл на ці роботи, ми ретельно вивчили звіти. Експедиція здійснила попередні оцінки, і було підтверджено, що саме в цих місцях можуть перебувати рештки людей," ‒ зазначив Наджос.

Для журналістів відведено окрему зону, звідки можна здійснювати відео- та фотозйомку; однак знімати людські рештки заборонено.

Спостереження за ексгумаційними роботами здійснюють представники Українського інституту національної пам'яті та міжвідомчої комісії, в той час як роботи проводить експертна група, що складається з фахівців з Польщі та України. Польська сторона привезла мобільну лабораторію для проведення ДНК-експертизи виявлених останків. Заступник міністра повідомив, що Україна також долучиться до цього процесу.

Згідно з даними, наданими польською стороною, в ніч на 12-13 лютого 1945 року, під час атаки куреня УПА, загинуло приблизно 80 людей. Польські дослідники історії зазначають, що серед жертв були також жінки та діти.

Польща класифікує загиблих на Тернопільщині як жертв "Волинської різанини". В Україні ж історики підкреслюють, що вони є жертвами збройного конфлікту між польськими та українськими сторонами під час Другої світової війни.

Волинські події розпочалися на межі 1942-1943 років, коли відзначалися перші акти насильства та вбивства поляків, а завершилися восени 1944 року.

"Те, що проводяться пошукові роботи, потребує фахового вивчення і дослідження, щоб з'ясувати, хто там похований: німці, совіти, польське підпілля ‒ це потрібно вивчати. На жаль, маємо політичну істерію і ці питання стали, як кажуть, на маргінесі дослідження, і це - проблема. Цим питанням займаються не історики, а більше політики, громадські діячі, які хочуть на цьому заробити певні дивіденди", ‒ говорить український історик Сергій Волянюк.

Мешканка села Садове, яке розташоване поблизу колишніх Пужників, Катерина Шмигельська була всього сім років, коли на її село скоєно напад.

"Я пам'ятаю, як горіли люди. У нашому селі люди боялися, вночі не спали, чоловіки охороняли, бо ми боялись, що тепер на нас нападуть. Всі знали, що там є цвинтар. Треба пам'ять вшановувати", ‒ каже Катерина Шмигельська.

На даний момент неясно, які дії будуть вжиті після завершення ексгумаційних робіт з рештками. Це питання наразі перебуває в обговоренні. Існує ймовірність, що рештки будуть перепоховані, а на їх місці зведуть меморіал на згадку.

На початку року з'явилася інформація про те, що в квітні на території колишнього села Пужники розпочнуться ексгумаційні роботи, присвячені жертвам Волинської трагедії. Про це повідомив фонд "Свобода і Демократія", який два роки тому виявив це місце поховання.

Невдовзі Україна та Польща обмінялися переліками локацій для пошуку та ексгумації останків "жертв історичних конфліктів між двома країнами", повідомив Андрій Наджос, заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України, відповідальний за європейську інтеграцію.

Українська сторона також надала дозвіл на виконання ексгумаційних робіт для Польщі в селі Угли, що на Рівненщині, а також у Львові.

У листопаді минулого року міністри закордонних справ України та Польщі, Андрій Сибіга і Радослав Сікорський, оприлюднили спільну декларацію. У документі зазначено, що Україна не буде чинити перешкод польській стороні у здійсненні пошукових і ексгумаційних робіт на своїй території, відповідно до українського законодавства, і позитивно оцінюватиме подані заявки з цих питань.

Цей текст стосується жертв Волинської трагедії, що відбулася у 1942-1944 роках, коли на фоні нацистської окупації спостерігалося загострення насильства, яке влітку 1943 року призвело до масових вбивств польського населення.

Волинська трагедія (1942-1944) — це кривава сутичка між українським та польським населенням. Польща класифікує ці події як геноцид, здійснений Українською повстанською армією (УПА), тоді як в Україні підкреслюють, що вину за масові вбивства як українців, так і поляків на Волині несуть обидві сторони конфлікту, а також окупаційна влада нацистської Німеччини і радянські партизани. Щодо кількості жертв, існують різні оцінки: українські джерела вказують на 20 тисяч загиблих українців і 35-40 тисяч поляків, тоді як польські надають цифри до 100 тисяч поляків і близько 5 тисяч українців.