Факти та значення. Королівський гамбіт Олекси Шалайського

Суботнє ранок у київських Позняках. У руках тримаю телефон, а в голові лунає: сьогодні вночі пішов з життя Олекса Шалайський.

- Серце не витримало, а подробиць я не маю - з сумом говорить товариш. І додає: - Йому ж тільки 58 років було.

Через кілька хвилин повідомлення надішле Крістіна Бердинських:

"Не можу повірити, що Олекса помер((((((( яке горе для усіх нас".

Так, відповідаю, це велике нещастя. Дуже болісно.

Мої думки сплутані, проте їх потрібно впорядкувати, адже я зобов'язаний написати про Олексу. Не можу висловити все, що хочу, але, принаймні, прагну торкнутися найважливіших моментів...

Олекса Шалайський, насамперед, був складною та розумною особистістю. По-друге, він походив зі Львова і мав глибокі галицькі корені. А по-третє, слід відзначити його візіонерські здібності. Ці слова я вимовляю майже пошепки, адже не хочу, щоб Олекса почув їх. Сам він рідко вживав подібну термінологію. Його стиль спілкування завжди був обдуманим, і це не було пов'язано з бажанням викликати емоції, як у багатьох інших. Для нього важливо було, щоб слова не спотворювали основне — факти та сенси його роботи.

Журналістська кар'єра Шалайського складається з двох етапів. У 2009 році він сам розповідав про перший з них таким чином:

"Майже 30 років я прожив у Львові і 12 чи 13 років - у Києві. У Львові працював у газеті "Ратуша", "Поступ", телекомпанії "Міст", навіть мав таке щастя паралельно викладати в університеті. А у Києві був головним редактором УТН, потім головним редактором новин СТБ, потім редактором блоку журналу "Політика і Культура", потім редактором сайтів Forum і ProUA. І от я в Інтернеті і залишився...".

Список вражаючий - і про те, які редакції будував і прикрашав собою Шалайський, в кінці цієї статті скажуть інші люди. Ну, а на мою думку, по-справжньому Олекса розкрився саме тоді, як "залишився в Інтернеті" і разом з Юрієм Ніколовим заснував "Наші гроші".

На той час для обох було важливо уникнути роботи в черговому медіа, що належить черговому олігарху. Хоча у 2010 році знайти спонсорів, і навіть не найгірших, в Україні не складало труднощів. Проте Шалайський свідомо обрав інший шлях: ми вирішили фінансуватися за рахунок грантів, щоб не підпадати під вплив українських корупційних схем. Перший грант ми отримали від фонду "Відродження", заснованого Джорджем Соросом. "Тому, - жартує зараз Юрій Ніколов, - ми завжди пишалися тим, що ми справжні соросята. Корінні!"

Досить швидко "Наші гроші" перетворилися на тендерного інспектора, борця з корупцією та просвітителя в Україні. Без їхньої діяльності навряд чи виник би той прозорий "бульйон" технологій і антикорупційних принципів, що врешті-решт призвів до заснування "Прозорро".

Чи не найголовніше з того, за що українська розслідувальська журналістика (і українське суспільство) має дякувати Олексі і "Нашим грошам", - це відкриття закордонних електронних реєстрів. У це нині важко віриться, але до Шалайського практично ніхто з наших журналістів не знав, як розкривати зарубіжну інфу по компаніях - з Британії, Нової Зеландії чи Кіпру тощо. Тепер - знають десятки, якщо не сотні - до цього і Шалайський, і Ніколов доклали свої руки, мізки і педагогічно-лекторські здібності.

Піонерська місія "Наших Грошей" надихала і допомагала зростати таким нині визнаним редакційним мастодонтам журналістики розслідувань, як "Бігус Info", телепрограма "Наші Гроші", "Схеми", "Слідство Info". Кілька людей з "НГ" згодом підсилили інші видання, і цей кругообіг "Наших грошей" у природі теж збагатив українську журналістику.

У той час, в авторитетних українських медіа (зокрема, у "Дзеркалі тижня") публікувалися вражаючі розслідування від Шалайського та його команди. Найбільш резонансними стали матеріали про корупційні схеми за часів президентства Януковича: історії про відомі "вишки Бойка", закарпатські махінації напередодні зимової Олімпіади, а також про пластикові кілочки, які за ціною нагадували золото, що їх планували використовувати для розмітки земель по всій країні. Завдяки кільком точним новинам у "НГ" вдавалось запобігти величезній афері з кілочками, вартість якої сягала пів мільярда доларів.

Улюблені напрямки антикорупційної розвідки від Олекси? Окрім тендерів це - судові реєстри, мін'юстівські корупційні схеми з державними виконавцями. Шалайський як ніхто любив і вмів працювати з документами. Ця людина взагалі обожнювала системність і елегантні точні формулювання - саме тому і любила історію, шахи, латину та інші речі, які щодня допомагають нашому мозку якось функціонувати за лаштунками всесвітнього хаосу.

"Кузьменко, ти як гуманітарій і майстер слова маєш це оцінити" - казав він з іронічним прищуром в часи нашої спільної роботи у proUA - після чого цитував чергове прислів'я часів Стародавнього Риму. І оцей прищур міг стосуватися як "майстра слова", так і, загалом, здатності "майстра" зрозуміти афоризм. Але якщо вже розумів, та ще й подобалось, Олексі було приємно.

Він не був ідеальним янголом — не терпів пафосних ідіотів та самозваних геніїв. Йому не подобалося, коли люди занадто емоційно реагували на речі, а також він не виносив тих, хто не бажав вчитися й виправляти свої помилки. Міг залишатися байдужим до старанних, але бездарних колег. Лише кількома саркастичними коментарями він міг знизити до реальності людину, яка зайшла далеко за межі, або ж просто не викликала в нього симпатії. Коли був роздратований, наприклад, на підлеглих, говорив тихо, з-під окулярів, але його слова вразливіше вражали, ніж цвяхи. Співрозмовники червоніли й думали: краще б він просто закричав.

Неоднократно я ставав свідком подібних ситуацій. Я бачив, як деякі люди, після таких бесід, лили сльози в затишних куточках редакції. Є двоє знайомих, які, усвідомивши, що все тільки погіршиться, незабаром вирішили залишити свої посади в редакції.

Водночас, моя стрічка у Фейсбуці, окрім почуття розпачу та смутку, наповнена словами поваги, захоплення та вдячності. Люди з різних куточків життя згадують його харизму, принциповість, потужний розум, а також вміння уважно слухати і розуміти суть. Його витончену іронію та, за потреби, вражаючий сарказм. Його унікальний, шалайський стиль. Його здатність створювати потужні команди. Його сяючі очі, коли він чимось особливо захоплений. Його вміння підняти настрій до небес завдяки щирій похвалі. Його редакторський хист: просто змінивши місцями абзаци та додавши кілька влучних думок, він перетворював посередні тексти на щось гарне, а з гарного робив геніальне...

У цих записах майже кожен другий згадує Шалайського як свого наставника, а себе - як його учня чи ученицю. Після прочитання таких хвалебних слів він, напевно, іронічно усміхнувся б, виголосив щось дотепне і почав протирати свої окуляри, але в глибині душі це б приносило йому задоволення.

Олекса Шалайський справді виявився великим Вчителем. Однак для досягнення успіху в цій ролі йому були потрібні не стільки педагогічні здібності, скільки вміння аналізувати ситуації. Він використовував різноманітні формати – лекції, тренінги, або ж прості бесіди за столом з журналістами з інших міст чи молодими креативними особистостями. Для багатьох із них сама можливість поспілкуватися з Гуру Олексою стала важливим етапом у їхньому житті.

Ділиться своїми думками Юрій Ніколов:

Коли я вперше зустрівся з Шалайським приблизно двадцять років тому, відразу стало зрозуміло, що він взяв на роботу половину Києва, а іншу половину звільнив. Багато людей пройшли через його руки, і, хоч як це не було, вони вбирали в себе його стилістику аналізу. Ті, хто не міг прийняти його підходи, зазвичай йшли своїм шляхом. Але те, що він надавав людям, те, що він в них знаходив і «інсталював», – це вміння мислити та аналізувати. Я завжди захоплювався, а іноді навіть заздрив його високому IQ і цій його невимушеній ясності розуму: не піддавайся емоціям, не падай у відчай. Зупинись, зроби паузу, подумай. Для журналіста це, на мою думку, є основою успіху.

В останні роки Олекса став менш помітним у медіа-просторі. Його увагу захопила нова родина з улюбленою жінкою та трьома дітьми. Можливо, вплив війни з її стресами і тривогами також відчувався. І, звісно, наближався ювілей — 60 років. Ми не знаємо, що саме крутилося в його думках і які емоції він переживав; незважаючи на свої вміння спілкуватися, Олекса Шалайський залишався інтровертом, зберігаючи свій внутрішній світ при собі. Він також носив із собою свій біль — як фізичний, так і душевний.

Особливо болісно усвідомлювати, що він пішов від нас саме в той момент, коли разом із колегами з "НГ" почав працювати над новим проєктом. "Цей проєкт буде присвячений тому, як фальшиві звинувачення у "пособництві ворогу" використовуються для знищення бізнесу і залякування тих, хто неугодний", - зазначав Шалайський всього за кілька днів до своєї смерті.

Останні пости на його Фейсбуці справили на мене сильне враження. У них відчувалася глибша емоційність, ніж зазвичай, коли він обговорював політичні маневри щодо ЦПК чи найбільш цинічні випадки "знищення бізнесу та залякування незгодних". Здавалося, що його, здавалося б, незламна броня з іронії та історичних аналогій (адже все це вже було, тож не варто зайвий раз нервувати!) починає тріскатися під впливом потужного і безпосереднього болю, що оточує нас.

Чи це я нині, вже стоячи перед віртуальною труною, підводжу задачу під відповідь? Олекса, до речі, цього не любив...

Пригадую один із вечорів, коли я завітав до редакції "Наших грошей". Там панувала атмосфера святкової розмови на безліч тем. А потім ми заглибилися в шаховий бліц, де Олекса, що має звання кандидата в майстри спорту, демонстрував невимушеність і навіть деяку авантюрність у ходах, що було абсолютно несхоже на його зазвичай стриману позиційну гру в партіях з довгим контролем часу.

"Відкриваємо Королівський гамбіт!" - з радістю вигукує він, усміхаючись, і робить свій другий хід, пересуваючи білого пішака на f.

Замість того, щоб просто зосередитися на захисті пішака, я раптом починаю захоплюватися ситуацією, сміюся разом із ним, і в результаті поступово ускладнюю своє становище.

- Ось і знову Королівський гамбіт! - з радістю вигукує він перед наступною грою.

...Дякую тобі, Королю. Це була яскрава і потужна гра.