Галицький Везувій: Як уся Європа об'єдналася, щоб приборкати полум'я 200-метрового нафтового фонтану на Львівщині.

Такої сили пожежі, як на цій галицькій нафтовій свердловині, Європа не бачила ні до, ні після цієї трагедії.

Цю інформацію поділився відомий історик з Львова Микола Бандрівський, повідомляє DailyLviv.com.

Микола Бандрівський поділився на своїй сторінці у Facebook старовинним фото, яке супроводив таким коментарем: "Ця поштівка, що датується понад століттям, не відображає події Першої Світової війни чи артилерійські вибухи. Чорний, густий дим, що піднімається в небо на сотні метрів, є наслідком вибуху галицької нафти в околицях Борислава влітку 1908 року. Такої потужної пожежі, як на цій нафтовій свердловині в Галичині, Європа не бачила ані до, ані після цієї катастрофи."

За словами історика, все розпочиналося досить буденно.

В один ясний ранок на початку 1908 року двоє агентів берлінської фірми "Браун і Берман" завітали до села Тустановичі, розташованого неподалік Борислава. Їхньою метою було знайти селян, готових надати дозвіл на буріння нафтової свердловини на своїх землях. Багато з них відмовлялися, проте Михайло Баб'як погодився на умови і підписав угоду, згідно з якою, якщо на його ділянці виявлять нафту, він отримуватиме певний відсоток від прибутку. Свердловину, яку заклали на території Михайла Баб'яка, назвали амбітно "Ойл Сіті".

Після цього до справи приступила компанія "Голендерський нафтовий синдикат". Вони доставили спеціалізоване обладнання та розпочали буріння на земельній ділянці Михайла Баб'яка, про яку вже йшлося раніше. Протягом кількох тижнів вони працювали на цьому місці, і 13 червня 1908 року, десь по обіді, свердловина зупинилася на глибині понад кілометр (1016 метрів).

Проте через хвилину з пробуреного отвору в землі вирвався потужний фонтан сирої нафти, що досягав висоти двохсот метрів. Одночасно посилився підземний гул, а з нафтою почав виходити і газ. З кожною годиною свердловина викидала на поверхню дедалі більші обсяги нафти. Лише за добу з цієї свердловини під величезним тиском викидалося понад три тисячі тонн нафти та 900 тисяч кубометрів газу. Для порівняння, за даними львівського геолога Василя Дяківа, три тисячі тонн нафти еквівалентні довгому потягу з 50 сучасних цистерн, кожна з яких вміщує 60 тонн нафти.

Усі спроби якось "закрити ту діру в землі" виявилися безрезультатними. З кожною годиною навколишня територія на відстані більше кілометра ставала все більше забруднена нафтою. Наляканий тим, що відбувається, селянин Михайло Баб'як, який надав свою землю для буріння свердловини "Ойл Сіті", впав у глибокий відчай і покінчив із собою.

У ті дні журналіст журналу Petroleum зафіксував події, що відбувалися в Тустановичах на свердловині: "...чути було гучний гул і рев нафти, яка виривалася з надр землі". Лише через чотири дні, 17 червня, вдалося направити нафтові потоки до швидко викопаних резервуарів, навколо яких були насипані дамби.

Через два тижні, четвертого липня, над Тустановичами розгорівся небачений буревій із градом, і саме в ту свердловину, відому як "Ойл Сіті", о 14:30 вдарила блискавка! Вибух і полум'я виникли настільки могутніми, що їх було видно навіть з п'ятдесят кілометрів від місця події. Фонтан нафти, охоплений вогнем, здіймався до двохсот метрів у висоту. Але найгірше тільки почалося: вогонь перекинувся на сусідні свердловини та підземні резервуари з нафтою, охоплюючи все навколо.

Тоді імператорський двір у Відні терміново відправив війська до Тустановичів, щоб спробувати приборкати вогонь. Першими на місце прибули солдати з Перемишля, а також 150 саперів, які вже о першій годині ночі розпочали будівництво величезного насипного валу навколо. Водночас Австро-Угорська імперія оголосила міжнародний конкурс на найкращий план гасіння пожежі в Тустановичах, на який надійшло понад 150 пропозицій з Англії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини та Росії. Проте, навіть після цього, свердловина "Ойл Сіті" горіла ще три тижні, і вогонь вдалося загасити лише 15 серпня 1908 року. Таким чином, пожежа тривала 42 дні. Інцидент на "Ойл Сіті" порівнювали з виверженням вулкана Везувій, що стався двома роками раніше, у квітні 1906 року, неподалік Неаполя.

З одного боку для місцевих бориславських селян праця на видобутку нафти давала змогу вислизнути із всюдисущих злиднів, а декому давала можливість й "виїхати у світи" і шукати своє щастя за океаном. Бувало й так, що бідний донедавна селянин здобувши роботу на котрійсь зі свердловин у Тустановичах вже за якийсь час міг собі дозволити крутити цигарки з банкнот у 100 корон. А за пару літ того ж селянина вже можна було бачити із простягнутою рукою біля церкви.

У 1909 році бориславські нафтові свердловини забезпечували 4% світового видобутку нафти. Лише Сполучені Штати та Росія видобували більше нафти в той період. Таким чином, Галичина займала третє місце у світі за обсягами видобутку цього цінного ресурсу.

Проте інцидент із свердловиною "Ойл Сіті" не став уроком для місцевих управлінців та бізнесменів. Безперервна експлуатація цієї свердловини тривала до 1947 року, а остаточне закриття відбулося лише у 1952 році, - поділився Микола Бандрівський.