Голосування за 12414 повинно стати символом для всіх політиків.

Як депутати Львова ухвалили законопроект щодо скасування САП і НАБУ ZAXID.NET

Привіт, друзі! Ласкаво просимо на канал Львів 24. Я Андрій Дрозда, і сьогодні в нас важлива тема для обговорення. Ми розглянемо нову політичну ситуацію, в якій опинилися всі після резонансного голосування в парламенті. Обговоримо, як голосували депутати з Львова, їхні реакції, а також те, як на це відреагували люди, зокрема молодь, на вулицях Львова, Києва й інших міст. І, звісно, про наслідки цього всього.

Перед тим, як перейти до основної теми, неможливо не згадати про жахливу подію, яка сталася сьогодні вранці. Ми дізналися про загибель народного депутата Ярослава Рущишина у ДТП. Він був відомим підприємцем і громадським діячем не лише у Львові, але й за межами цього міста. Ярослав Рущишин був знаковою фігурою для Львова та всієї України, активним мислителем і впливовою особистістю. Наразі я не буду вдаватися в деталі аварії, яка сталася неподалік Рогатина в Івано-Франківській області, де він їхав на своєму мотоциклі, на якому часто подорожував. Це надзвичайно сумна новина.

Для тих, хто не в курсі, варто зазначити, що Ярослав Рущишин є одним із засновників мистецького об’єднання "Дзиґа" та багатьох інших важливих соціокультурних ініціатив у Львові. Він не лише ініціював ці проекти, але й забезпечував їх фінансову підтримку. Серед них – музичні фестивалі, художні виставки та різноманітні заходи, які формують унікальність Львова та сприяють розвитку української культури. Безліч поколінь зростали на цих літературних подіях і концертах, які реалізовувалися разом із Маркіяном Іващишиним та іншими однодумцями Ярослава Рущишина.

Відомо, що в юнацькі роки як Рущишин, так і Маркіян Іващишин були активними учасниками Студентського братства та брали участь у першій студентській Революції на граніті, що відбулася ще до проголошення незалежності України. Згодом Рущишин активно залучався до багатьох значущих політичних подій, зокрема під час Помаранчевої революції, Євромайдану та Революції Гідності. Це, безумовно, величезна втрата як для Львова, так і для всієї України. Соціальні мережі наповнені спогадами, вдячністю та вшануванням пам'яті Ярослава Рущишина.

Я хотів би лише додати, що кілька днів тому, коли в парламенті голосували за скандальний законопроєкт №12414, Ярослав Рущишин був одним із тих небагатьох народних депутатів, які блокували трибуну, які не дозволили статися непоправному - для нашої країни, для нашої правоохоронної системи, системи відносин у державі. І ось, на жаль, коли запустився процес суспільної реакції і з'явилася можливість якось виправити ситуацію - ми буквально за ці кілька днів побачили, що втратили одного з найяскравіших представників парламенту, який справді відстоював народні інтереси - інтереси громади Львова, інтереси наших громадян.

Давайте розглянемо події, що відбулися в парламенті цього тижня. Наш президент, разом з підконтрольною більшістю, на повному ходу в'їхав у стовп, втративши контакт із реальністю. Він вирішив скасувати незалежність антикорупційних органів, зокрема НАБУ і САП. Я особисто був вражений цим рішенням. Судячи з реакцій людей на вулицях і в соціальних мережах, а також з протестів, що виникли внаслідок цих подій, це не лише моє обурення.

Вже стало ясно, що дії президента та його команди викликані розслідуваннями та підозрами з боку антикорупційного Національного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які стосуються ексміністра Олексія Чернишова, а також його близького соратника, друга та бізнес-партнера Тімура Міндіча, і інших осіб, які мають тісний зв'язок із президентом та його Офісом. Таким чином, це ті ж самі "друзі", але в новому втіленні. Водночас на Банковій прийняли рішення, що для порятунку цих "друзів" необхідно "переконати" парламент підтримати абсолютно неприйнятний законопроєкт, до якого в останній момент були внесені поправки, що дозволяють запровадження ручного управління антикорупційними органами через Генерального прокурора, який, як відомо, призначається президентом.

Цікаво, що автором цих змін став скандально відомий проросійський нардеп Бужанський, який святкував успіх у парламенті. Спостерігати за цим було, м’яко кажучи, неприємно. Для того, щоб все виглядало ще більш переконливо для громадськості, наші правоохоронці - Служба безпеки України - здійснили спеціальну операцію, яку важко інакше назвати, з "викриття" російських агентів та інших правопорушників серед працівників вже згаданих антикорупційних органів. При цьому Бужанського, звісно, ніхто не розслідує і не затримує.

Я не маю наміру вдаватися в подробиці обшуків, нальотів або "спецоперацій" СБУ щодо НАБУ та САП. Очевидно, що навіть якщо були якісь підстави, все це було використано для дискредитації цих органів і маніпуляцій з метою забезпечення необхідного голосування у Верховній Раді. Незважаючи на швидку реакцію суспільства, наш президент затвердив цей ганебний законопроєкт №12414, хоча на той момент люди вже протестували на вулицях — тисячі в Києві, Львові та інших містах.

Наступного дня протести були ще масовішими - і засвідчили катастрофічний обвал довіри до влади. Такі протести були абсолютно немислимі під час війни - очевидно, що на це й розраховували в команді президента. Але вони жорстко - навіть жорстоко - прорахувалися. До суспільного обурення додалися ще й дзвінки з Брюсселя, Парижа, Берліна, Лондона, заяви з Вашингтона - про те, що в Україні відбувся поворот не туди. І президенту Зеленському чітко дали зрозуміти, що без незалежних НАБУ і САП перспективи України в Європейському Союзі - і в будь-якому цивілізованому товаристві - будуть намертво поховані. Це стосується і фінансування бюджету України донорами - що абсолютно критично для країни під час війни. І, здавалося б, кожен професійний політик мав би легко передбачити можливість такого сценарію. Але Зеленський, Єрмак і вся команда Банкової цього не передбачили. Що знову ж таки свідчить або про вкрай низький рівень їхньої професійності, або про повну відірваність від реальності - що дуже ймовірно.

Бажання захистити умовних "членів сім'ї" - тим паче, що там і справді є куми, і давні друзі самого президента - виявилося сильнішим за відчуття реальності, за відчуття ризику, загрози, яку створює вся ця ситуація. Ми бачимо, як у нас змінюються президенти, але з часом усі наступають на ті самі граблі. І цього разу корупційний інтерес безумовно переважив навіть ризик втратити державу під час війни. Це шокувало українців. Але наші громадяни - і європейці, які телефонували Зеленському - зрештою більш-менш привели президента до тями. Президент уже заявив, що почув кожного - напевно, так можна охарактеризувати його реакцію. Відтак Зеленський подав у парламент як невідкладний новий законопроєкт, який має повернути все, як було раніше - до фатальної помилки. 31 липня парламентарі зберуться на позачергове засідання. Їх повертають із відпусток, куди раптово відправили на місяць - аби знову проголосували. Тільки цього разу голосування справді має відповідати інтересам народу і держави України.

Я, наприклад, звернув увагу на те, як поводилися львівські нардепи. Частина - абсолютно гідна. Ми вже згадували про Ярослава Рущишина. Були й інші, хто блокував трибуну, хто голосував проти. Але були й ті, хто повелися абсолютно ганебно - зокрема, депутати від "Слуги народу" та інших фракцій. Після кількох днів ганебного мовчання ми побачили, що народні депутати поступово, коли вже з'явилася відмашка з Банкової - або явні ознаки того, що ситуація фатальна і треба розвертати - почали визнавати, що вони помилилися. Вони кажуть, що відбулася "політична помилка".

Розгляньмо кілька публікацій у соціальних мережах. Наприклад, львівський депутат від "Слуг народу" Ростислав Тістик зробив певну заяву. Також є допис від Жана Беленюка — у них усіх прослідковуються схожі висловлювання. "Я помилився" — написав Беленюк. Хоча він і не представляє Львів, його слова все ж відображають актуальну риторику. Павло Бакунець, який представляє Яворівський район Львівщини, також висловив думку про те, що ситуацію необхідно змінити, і підтримує сесію, яка має на меті посилення антикорупційних структур. Ростислав Тістик зауважив: "У політиці іноді трапляються помилкові рішення. Суть демократії полягає в тому, що голос суспільства має бути почутий політиками. Я сподіваюся на президентський законопроєкт".

Ця фраза виглядає доволі стандартно. Що насправді означає "очікую"? Власне, нардеп натякає, що рішення президента визначить все. Такі висловлювання зустрічаються часто. Я хочу зосередитися на львів'янах. Усі ті депутати, які підтримали суперечливий законопроєкт, ведуть себе подібним чином: або мовчать і чекають, або тихо обурюються, що їх втягнули в неприємну ситуацію, або публічно визнають, що це була помилка, сподіваючись на прощення з боку суспільства. Проте особливого каяття від них не чути. Вони запевняють, що не почули протестів, начебто пропустили момент, коли народ висловлював свою думку, хоча жоден з них не планував обговорювати свої дії з громадою перед голосуванням.

Цікавою є реакція іншого львівського депутата - Романа Лозинського - на всі ці вибачення і визнання помилок. Лозинський - ветеран Сил оборони, воював на Херсонщині, представляє фракцію "Голосу" і нині працює в парламенті. Він написав: "Бачу "вибачення" і прозріння колег, які голосували за ліквідацію НАБУ і САП. Викликає огиду і повагу водночас".

Мені не викликає поваги ситуація, яку описує Лозинський. "Повагу варто давати тим, хто відкрито визнає свої помилки," - зазначає він. Але насправді це всього лише спроба зберегти себе. Дехто ще сподівається, що подібні кроки допоможуть їм залишитися в політиці. Це не про мораль. Бути першими в цьому контексті - означає мати совість, стверджує Лозинський. Я ж бачу це як просту спробу змінити позицію в останню мить. Чи можна їх назвати пристосуванцями? Вірно, Романе. Адже вітри політики знову змінили напрямок. Проте, навіть така позиція краща, ніж боягузливе мовчання більшості. Ще гірше - це намагання виправдатися і шукати позитив навіть у найгірших обставинах. Це огидно, адже для визнання помилки знадобилося три дні та кардинальна зміна позиції президента. Лозинський зазначає, що в залі не було достатньо аргументів, незважаючи на проведені дебати та блокування трибуни. Але цього виявилося замало. Навіть заклики міжнародних партнерів, від яких залежить виживання країни та її євроінтеграція, не були достатніми. Перші політичні мітинги за час війни також не дали результату. Голосування за законопроект №12414 має стати символом для кожного, адже ця "помилка" могла коштувати людських життів і навіть цілісності країни. Тут я повністю погоджуюсь. Такі речі не можна прощати. Українці повинні пам’ятати про це голосування, незалежно від того, коли відбудуться вибори. Однак я не можу закликати колег до складання мандатів - в мирний час це було б єдиним правильним рішенням.

Дійсно, в даний момент звучать заклики до депутатів скласти свої мандати, і я з цим повністю погоджуюсь. Однак, існує аргумент, який наводить Лозинський: втрати кожного мажоритарного депутата призводять до ще більшої недієздатності парламенту. Відповідно до нашої Конституції, ми маємо парламентсько-президентську республіку, і роль парламенту є надзвичайно важливою. Зараз неможливо провести перевибори для мажоритарників. Що стосується депутатів зі списків, вони можуть бути замінені іншими кандидатами, які автоматично проходять. Проте мажоритарники становлять складнішу проблему. Без функціонуючого парламенту не може існувати і держава. Це добре розуміють колеги, які поводяться так, ніби їм нічого не загрожує. Вони визнають свої помилки, кажучи: "Так, ми дійсно помилились, 31-го будемо голосувати повторно – і це все швидко забудеться."

Я закликаю львів'ян, передусім: зверніть увагу на своїх народних обранців. Якщо нас дивляться люди з інших регіонів - будь ласка, подивіться, хто представляє ваш округ, ваш регіон. Як ці депутати голосували за цей жахливий, катастрофічний законопроєкт. Запам'ятайте їхні імена. У цих людей не має бути політичного майбутнього.

Ось таким видався цей тиждень. На жаль, під час війни ми втрачаємо найкращих – це стосується як наших героїв-захисників, так і Ярослава Рущишина, який загинув у жахливий спосіб. Натомість, ті, хто завдає шкоди нашій країні, залишаються при владі і продовжують діяти під куполом. Такою є наша сьогоднішня розмова. Діліться своїми думками в коментарях. До нових зустрічей в ефірі та на YouTube-каналі "Львів 24".