Горобців стало важко помітити на вулицях Києва та Львова: орнітолог пояснила, куди поділися ці птахи.

Експертка поділилася кількома простими порадами, які можуть сприяти зростанню чисельності горобців.

В минулому році ряд медіа повідомляли про зникнення горобців, і ця тема все ще викликає зацікавленість серед українців. Справді, зустріти цих птахів на вулицях Львова, Києва та інших міст України стало значно рідше, ніж це було на початку 1990-х.

УНІАН вирішив розібратися, чому зникли горобці в Україні, та поговорив про це з львівським орнітологом Ганною Кузьо. Експертка зазначила, що є багато видів горобців, але у містах та селах найчастіше зустрічається горобець хатній. За її словами, людей цікавить доля саме цих птахів, оскільки вони здавна живуть поруч. Співбесідниця додала, що у XX столітті горобці у Європі були всюди, їх було настільки багато, що європейські орнітологи їх навіть не рахували. А тепер ситуація змінилася, як у державах ЄС, так і в Україні.

Сьогодні обстановка настільки змінилася, що на вулицях Львова, Києва та інших містах горобців можна навіть не зустріти. У Львові, наприклад, потрібно знати спеціальні місця, де можна спостерігати за цими птахами. Хатній горобець вже давно не є звичайним видом, який можна побачити скрізь. Це помітили ті, хто пам’ятає часи, коли горобців було справді багато.

Скорочення популяції домашніх горобців може вказувати на суттєві зміни в їхньому середовищі існування. На думку дослідників, існує кілька факторів, які можуть призводити до зменшення числа цих птахів.

В Україні системно не досліджувалося скорочення популяції горобців, але такі дослідження є в ЄС, і ми можемо лише гіпотетично порівнювати ситуацію з нашими горобцями з дослідженими щодо цих птахів у європейських країнах.

В Західній Європі існує думка, що в 1920-х роках спостерігалося зменшення чисельності горобців, оскільки в промисловості почали менше використовувати коней. Зазначається, що горобець хатній став поширеним саме в період одомашнення коней, тому може існувати певний зв’язок між їхньою чисельністю та кількістю коней.

В Україні процеси модернізації промисловості відбувалися пізніше, саме тому, ймовірно, і зміна ситуації з горобцями стала помітною лише на початку 1990-х.

Польські вчені зазначають, що першому зменшенню кількості горобців передувало разюче зменшення кількості коней у промисловості та на вулицях. Відповідно і зменшилася кількість легкодоступного вівса, яким годували коней, і яке могли їсти горобці.

У польських містах горобці почали зникати наприкінці 1990-х - на початку 2000-х. А у Західній Європі цей процес відбувався раніше - у 1980-х роках.

На думку експертів, причини скорочення чисельності горобців можуть варіюватися в різних містах, проте глобальні проблеми залишаються спільними. По-перше, брак їжі для дорослих птахів (складності з доступом до зерна та сміття) і для пташенят (зменшення кількості комах через інтенсивне використання пестицидів в аграрному секторі). По-друге, спостерігається нестача підходящих місць для гніздування, оскільки старі дуплові дерева в парках знищуються, а щільні кущі та купи гілок прибираються. Крім того, на чисельність горобців також впливають хижаки, оскільки в деяких містах кількість котів, воронових та малих яструбів зростає.

Існує також теорія британських науковців, які вважають, що електромагнітне випромінювання може чинити негативний вплив на популяцію горобців.

Європейська ініціатива з обстеження поширених видів птахів, відома як Pan-European Common Bird Monitoring Scheme, виявила, що в країнах Європейського Союзу популяція горобців щорічно знижується, причому цей показник не перевищує 5% за рік. Подібна тенденція фіксується з 1980-х років.

Дорослі горобці належать до зерноїдних птахів, проте для вигодовування своїх пташенят вони потребують комах та личинок. У разі нестачі комах, горобці не здатні забезпечити своїм потомству необхідну їжу. Сьогодні проблема з кількістю комах є надзвичайно актуальною, адже їх чисельність стрімко зменшується, особливо в розвинутих країнах. Це відбувається через інтенсивне використання пестицидів у сільському господарстві.

Я також впевнена, що на здатність горобців до репродукції та гніздування теж впливають різні фактори, які можуть бути стресовими для птахів, у тому числі вуличне освітлення та вибухи.

Ці птахи живуть поруч з людьми, оскільки люди тримають худобу, яку годують зерновими, мають городи, на яких птахам можна чимось поживитися, а також викидають сміття, в якому теж може бути щось їстівне.

В українських селах з 1990-х років занепадає тваринництво, відповідно і горобцям стало тяжче знайти зерно. У містах нашої країни цим птахам стало тяжче діставати їжу, оскільки люди почали викидати сміття в пакетах. Для санітарної ситуації в містах це добре, але де ж тепер горобцям знаходити їжу? Cизий голуб досить великий, сильний, він може роздерти пакети, а горобці - це дрібні птахи, і їм потрібна розсипана їжа на поверхні, інакше вони її просто не добудуть.

Також горобці не здатні літати на великих висотах або на далекі відстані, тому їм важливо, щоб їжа була в їхній безпосередній близькості. Натомість голуби мають можливість подорожувати по окрузі або навіть переміщатися в інші райони в пошуках їжі.

Варто звернути увагу на те, що згідно з дослідженнями українського орнітолога Андрія Бокотея, у Львові на початку 1990-х років налічувалося близько 17 тисяч пар горобців, тоді як чисельність сизих голубів становила 3-4 тисячі. Проте, за останніми підрахунками, проведеними у 2017-2018 роках, ситуація змінилася: кількість горобців зменшилася до 3-4 тисяч, а чисельність сизих голубів зросла до понад 17 тисяч. У Києві подібні дослідження щодо чисельності горобців та голубів не проводилися.

Хоча горобці харчуються зерном на полях і городах, а також отримують корм від фермерів і у приватних господарствах, їхня шкода, якщо і виникає, має обмежений характер. Натомість ці птахи приносять значну користь, адже влітку вони активно знищують шкідливих комах та поїдають насіння бур'янів.

На початку літнього сезону спостерігається активний період, коли молоді пташенята починають вчитися літати і можуть випадково випасти з гнізда. Люди часом підбирають їх, забираючи додому з наміром вигодувати і, здавалося б, врятувати. Наприклад, щоб виростити пташеня горобця, потрібно регулярно годувати його мучними черв’яками, які можна придбати в зоомагазині, роблячи це кожні 15 хвилин. Хоча теоретично вигодувати пташеня можливо, на практиці це виявляється досить складним завданням. Більш того, навіть якщо пташеня виживе, людина не може замінити природні навички, необхідні для виживання в дикій природі. Пташенята мають свої інстинкти, але також вчаться певній поведінці у своїх батьків, їм необхідний приклад, щоб зрозуміти, як знаходити їжу, куди літати і як пересуватися.

Людина не зможе навчити цю пташку, і в результаті, вирощена в домашніх умовах, вона виявиться залежною від людей. Така пташка не буде боятися людей і, опинившись у природі, навряд чи зможе вижити, адже знову повернеться до людей, що може призвести до її загибелі, наприклад, від кота або через недбалість дітей чи дорослих. Саме тому я виступаю проти того, щоб люди забирали диких пташенят додому.

Цікаво, але існує думка, що не слід брати пташенят в руки, адже батьки можуть їх потім не впізнати через людський запах. Проте це всього лише міф. Дорослі птиці не відкидають своїх малят через запах. Проте варто враховувати іншу небезпеку: якщо людина загляне в гніздо, її запах може привернути увагу хижаків, що загрожує безпеці пташенят.

Врятувати одного горобця не змінить загальної ситуації з його популяцією. Проте існують інші способи, які можуть сприяти збільшенню чисельності цих птахів у конкретному районі. Наприклад, варто зберігати території, де ростуть чагарники, що надають можливість для гніздування, замість того, щоб усе скошувати. Крім того, важливо домовлятися про зменшення використання пестицидів або навіть переходити на органічне землеробство. Ці заходи безсумнівно сприятимуть зростанню чисельності горобців.

Спів горобців називають цвіріньканням. Найчастіше співають самці у період гніздування (починається у другій половині березня), щоб позначати свою територію.

Горобці мають цілу низку звуків, які використовують для підтримання зв'язку між собою. Ці соціальні птахи потребують постійної комунікації у своїй зграї. Коли виникає загроза, наприклад, у вигляді малого яструба або кота, вони сигналізують про небезпеку, видаючи особливі крики. Також пташенята в гнізді, які просять їсти, видають характерні цвірінькання.

У зграї горобців є певна ієрархія, і її можна помітити, навіть якщо самому поспостерігати з групкою цих птахів.

У хатніх горобців самці та самки мають різні відмінності в забарвленні оперення. Самець вирізняється чорним плямою на грудях, тоді як самка має більш скромний сірий та коричневий відтінок. З роками пляма у самця стає більш виразною, і її розмір прямо пов'язаний з його статусом у зграї: чим більша пляма, тим вища ієрархічна позиція птаха. Ця ієрархія є надзвичайно важливою, особливо під час суперництва за територію. Коли горобець із значною плямою на грудях прагне зайняти місце, інші птахи зазвичай швидко відступають.

У середньому горобці живуть приблизно 5 років, але можуть і довше, якщо їх не з'їсть хижак.

Раніше УНІАН отримав інформацію про те, чи дійсно найшвидший птах України знаходиться на межі вимирання. Орнітолог Максим Гаврилюк, який є директором Навчально-наукового інституту природничих та аграрних наук Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького та співзасновником Українського центру досліджень хижих птахів, поділився, що сапсани колись дійсно були під загрозою вимирання в усьому світі, але згодом ситуація покращилася.