Фінансові ресурси та довіра закордонних партнерів можуть зникнути, якщо не знайдеться відповідальних осіб для розслідування правопорушень.

У процесі проведення розслідувань щодо відновлення регіональні медіа відіграють ключову роль, оскільки мають можливість контролювати реалізацію обіцянок і виявляти місця, де відновлювальні роботи зазнають затримок.

28 травня відбулася віртуальна конференція під назвою "Прозоре відновлення регіонів: голос журналістів", яку організувала громадська організація "Вікно відновлення" за підтримки International Media Support (IMS). Цей захід став фінальним акордом проєкту, в рамках якого 11 медіа підготували 30 розслідувань, присвячених відновленню регіонів після війни. Всі публікації можна переглянути за наданим посиланням.

Участь у дискусії взяли представники регіональних і всеукраїнських медіа, громадських організацій і розслідувальних центрів, зокрема "Bihus.Info", ГО "Інститут масової інформації", "Слідство. Інфо", "МОСТ", "Антикорупційний вимір", "Східний варіант", "Zaxid.net", Trap Aggressor, "Кордон. Медіа", "Еспресо: Біла Церква" й інші.

Доповідачі не лише представили свої матеріали щодо відновлення, але й обговорили ключові проблеми, з якими стикаються медіа у регіонах, труднощі з отриманням інформації, відсутність можливостей для молодих журналістів, а також іноді невдалу співпрацю з загальноукраїнськими медіа. "Детектор медіа" ділиться основними висновками з виступів учасників панельної дискусії.

Як відбувалася взаємодія регіональних медіа з громадською організацією "Вікно відновлення"?

Голова організації Анастасія Руденко зазначила, що міжнародні партнери проявляють безпрецедентну увагу до відновлення України, оскільки це унікальний випадок, коли процес відновлення відбувається в умовах війни. Партнери усвідомлюють, що реальна картина відновлення не зводиться до красивих слів на форумах, а формується через історії, які створюються в громадах, де триває цей процес. Важливу роль у цьому відіграють регіональні медіа, які мають змогу перевірити, наскільки справджуються ці заяви та де процес відновлення, навпаки, стикається з перешкодами.

""Вікно відновлення" існує саме для того, щоб створювати середовище, в якому журналістика вижила та впливала. Для цього ми й об'єднуємо медіа, експертні організації, шукаємо можливості, менторимо, забезпечуємо юридичну підтримку, допомагаємо з аналітикою, аби ці матеріали були почутими", -- сказала Анастасія Руденко.

Національний радник International Media Support в Україні Роман Кіфлюк повідомив, що наразі організація намагається включити медіа, які постраждали від війни, були змушені релокуватися чи перебувають під загрозою закриття, у перелік об'єктів відновлення: "З минулого року ми намагаємося зробити так, щоб наші українські медіа -- не лише ті, що входять у мережу "Вікно відновлення", а всі якісні українські медіа -- теж стали частиною відновлення. Ми цю тему порушували торік на Міжнародній конференції з питань відновлення в Берліні, й хочемо набагато голосніше про це сказати цього року в Римі, тому що всі процеси, всі кошти, довіра іноземних партнерів можуть залишитися десь у тіні, якщо не буде кому про це розповідати".

У чому саме полягала підтримка регіональних журналістів у створенні розслідувань, розповіла координаторка проєктів "Вікно відновлення" Євгенія Стаднік. "Ми надавали фінансування на комунікаційну підтримку, розповсюдження в соціальних мережах, таргетинг, менторство від провідних українських журналістів-розслідувачів. Медіа отримували усні та письмові консультації, проходили тренінги на теми, де їм потрібно було підвищувати експертизу. Така співпраця направду неймовірна, тому що це не тільки безпосереднє навчання, а й розширення контактів".

Вона зазначила, що медіа також отримували підтримку з юридичних питань, зокрема юристи Інституту розвитку регіональної преси та фахівці з "Bihus.Info" допомагали у вичитці матеріалів.

У проєкті взяли участь 11 медіа з різних регіонів України, зокрема Херсонщини, Донеччини, Миколаївщини, Київщини, Прикарпаття, Одещини, Дніпропетровщини та Львівщини. Загалом кількість переглядів розслідувань у цих медіа перевищила один мільйон.

Число переглядів і рівень охоплення контенту в межах проєкту.

Які виклики постали перед засобами масової інформації?

Багато учасників обговорення зазначили, що запити часто ігноруються, а комунікація з місцевою адміністрацією залишає бажати кращого. Зокрема, журналістка з онлайн-видання "Східний варіант" Валерія Круподеря підкреслила, що реакцією на мовчання чи агресію з боку влади може стати підтримка з боку активістів та національних медіа. Вона зазначила: "Регулярно регіональні журналісти зазнають тиску, їх змушують прибирати певні матеріали. Якщо національні медіа візьмуть на себе розслідування і розповсюдять його, це приверне увагу і надасть захист регіональним колегам. Співпраця в цьому аспекті є критично важливою, адже вона дозволяє уникнути ізоляції в регіональному просторі, особливо в тих областях, де тривають активні бойові дії".

Головна редакторка онлайн-медіа з Одещини "Антикорупційний вимір" Олена Кравченко назвала ще низку бар'єрів, які найбільше гальмують роботу журналістів-розслідувачів, зокрема на півдні.

"На локальному рівні розслідувальної журналістики не спалахують нові зірки. Є навчальні програми, є над чим і де працювати, але молоді, амбітні, зубаті журналісти не лишаються. Наприклад, у нас у редакції -- троє журналістів-розслідувачів, у яких близько десяти років досвіду роботи. Зараз ми змушені більше займатися менеджментом, а залишити нашу журналістську роботу нам нема на кого", -- сказала Олена Кравченко.

Наступний виклик, за словами журналістки -- це посилення юридичного тиску. До редакції надходили запити на спростування інформації, посилаючись на вигадані норми закону. Або ж у журналістів вимагали спростування того, що вони взагалі не публікували. На думку Кравченко, це виглядає як вимотування їхнього ресурсу.

Вона відзначила особливу проблему, що стосується емоційного стану колективів. Якщо раніше редакції могли самостійно знаходити психологічну допомогу та організовувати ретрити, то тепер це стало значно важчим завдяки виснаженню всіх учасників команди.

Щодо фінансових викликів, журналістка зазначила, що медіа потребують не стільки проєктної, скільки інституційної підтримки. Вона підкреслила: "Коли донори зосереджуються лише на проєктному фінансуванні, ми змушені виконувати дві різні роботи: одну безкоштовно, а іншу - щоб просто вижити. Невеликі локальні медіа відчувають нагальну потребу саме в інституційній підтримці".

Вона також поділилася прикладами неетичної поведінки серед своїх колег: "В умовах зростаючої конкуренції за фінансування ми стикаємося з недобросовісними суперниками. Коли медіа, які ніколи не були незалежними і мали своїх власників, починають заявляти про можливе закриття, хоча насправді не бажають цього, вони просять про фінансову підтримку. І донори охоче йдуть їм назустріч."

Проте існує суттєва проблема, адже насправді ніхто не контролює, наскільки власник таких редакцій дійсно відійшов від управлінських справ. Часто ці видання самі мають сумнівну репутацію. Коли ми перевіряємо результати конкурсів, іноді зустрічаємо знайомі назви, і не можемо збагнути, як ці особи потрапили туди.

Є ще одне надзвичайно складне питання. Протягом минулого року ми стикалися з неналежною, а іноді навіть неетичною поведінкою окремих донорів та українських партнерів. Наша позиція щодо корупції є абсолютно нульовою, і коли під прикриттям боротьби з нею відбуваються сумнівні дії, хочеться сподіватися, що це просто безлад та людський фактор. Проте все частіше виникає бажання вжити терміни "змови" та "розподіл коштів". Ми повинні вивести це на поверхню, адже так бути не повинно.

Головною причиною браку медійників у регіонах журналістка "Слідство.інфо" Яніна Корнієнко назвала фінансування, адже молодь очевидно прагне заробляти більше. Крім того, в регіонах менше ресурсів, аби тримати велику кількість вузькопрофільних експертів, які можуть робити розслідування. Також журналістка окреслила безпекові ризики, які в регіонах є більш імовірними, ніж у загальнонаціональних медіа. Фігуранти можуть погрожувати та переслідувати розслідувачів, але на локальному рівні ці погрози отримують менше резонансу.

Однак, на її погляд, не всі аспекти впливу підпадають під відповідальність журналістів, і деякі питання після виходу розслідувань більше стосуються діяльності місцевих активістів.

"Можливо, варто зосередитися на створенні місцевих центрів антикорупційних ініціатив, які зможуть активно просувати ці питання. Якщо говорити про національний рівень, то існують такі організації, як ЦПК, але на місцевому рівні їх явно не вистачає. Це стає очевидним під час отримання коментарів. Наприклад, коли ми працювали над матеріалами з одеським медіа, постало важливе питання: хто зможе прокоментувати ситуацію з відбудовою. Всі потенційні коментатори, які приходили на думку, були зацікавлені особи й не могли бути об'єктивними спостерігачами. Тому ми змушені були звертатися до організацій, що можуть надати загальну оцінку, і це в основному були київські структури. Вважаю, що це свідчить про брак сильних громад на місцях, і, можливо, це питання виходить за межі журналістської діяльності," – поділилася думками Яніна Корнієнко.

Альона Береза, засновниця та журналістка хмельницького онлайн-видання "Жар.info", поділилася своїм досвідом у сфері отримання публічної інформації та підкреслила необхідність додаткових фінансових ресурсів: "Ми подаємо скарги і направляємо їх до омбудсмена, і 90% з них виявляються успішними. Ключ до цього полягає в тому, що не варто надсилати запити від журналістів, адже Уповноважений працює в першу чергу з громадянами. Коли ж ми подаємо скаргу як журналісти, це призводить до того, що починаються перенаправлення до поліції."

Однак існують ситуації, коли Уповноважений із прав людини не в змозі надати підтримку, і в такому випадку медіа змушене звертатися до суду. На цьому етапі постає питання судового збору, який у різних судових інстанціях може сягати кількох тисяч гривень. Якщо медіа має одразу кілька судових справ, ці витрати можуть суттєво позначитися на їх бюджеті.

Як зробити голос регіонів гучнішим

У цьому питанні думки багатьох учасників дискусії виявилися єдиними: національні медіа повинні частіше співпрацювати з регіональними колегами. Оксана Щербак, піарник і комунікаційник у "Кордон.Медіа", зазначила, що національні медіа часто подають новини у досить сухому форматі, що не викликає емоцій у глядачів. У той час як регіональні медіа не лише фіксують події, а й демонструють справжнє життя в громадах, які зазвичай залишаються поза увагою національних редакцій.

"Наші військові кореспонденти практично щодня виходять на зв’язок з національним марафоном з місця подій. Ми співпрацюємо з провідними українськими онлайн-ресурсами. Проте, на жаль, Сумщина часто залишається непоміченою в інформаційному просторі. Як на мене, причина в тому, що національні медіа часто обирають швидкість висвітлення, а не глибину аналізу", — зазначає Оксана Щербак.

Інша проблема, за словами піарниці, полягає в тому, що більшість національних журналістів не знайомі з регіональними редакціями особисто: "Необхідно створити майданчик, де регіональні медіа зможуть презентувати свої історії. Це можуть бути популярні дайджести, медіаобміни, редакційні партнерства. Бо зараз це виглядає так, що хто перший дав інформацію, того і слухають, а якісні новини лишаються без уваги.

Важливо встановити саме особисті контакти між регіональними та національними редакціями, можливо, мати координаторів у кожній області, які будуть відповідати за цю співпрацю. Треба регулярно обмінюватися контентом, щоб був якийсь зворотний зв'язок. Ми можемо навіть надсилати ексклюзивні історії з прифронтових сіл, куди більше ніхто не їздить, а нам кажуть: "Нам це не цікаво, бо це маленьке село на кордоні, ми не будемо про це писати". І це не окей.

Можна робити публікації зі спільним брендингом -- ми робимо історію, ви її масштабуєте. Це теж співпраця, що може бути вигідна".

Головна редакторка "Еспресо: Біла Церква" Катерина Головіна підкреслила переваги такої співпраці. Це медіа виступає як структурний підрозділ та кореспондентський пункт всеукраїнського телеканалу "Еспресо".

Проблема, з якою стикаються наші місцеві посадовці, полягає в їхньому незнанні способів впливу на нас. Вони могли б вийти на всеукраїнський рівень і спробувати досягти домовленості, але, на жаль, цього не роблять. Ніхто не має права перешкоджати нашій журналістській роботі, адже вони усвідомлюють, що це може викликати скандал на всеукраїнському рівні. Тому краще надати дозвіл і зробити коментар, ніж ігнорувати наші запити. Сам бренд "Еспресо" зміцнює нашу позицію як регіонального медіа у вирішенні багатьох складних питань, – зазначила редактор.

Журналістка "Bihus.Info" Наталя Лазарович також поділилася своїми думками щодо юридичного супроводу. У процесі співпраці з регіональними журналістами, які займаються питаннями відновлення зруйнованих об'єктів, вона відзначила, що вони часто не отримують відповідей на свої запити, зокрема стосовно актів виконаних робіт. У таких ситуаціях вона рекомендувала звертатися до платформи "Свої люди" від "Bihus.Info", яка надає безкоштовну юридичну підтримку для журналістів та активістів. За словами Лазарович, юристи цієї платформи вже більше двох років займаються цією проблематикою і неодноразово допомагали журналістам повторно подавати запити та обґрунтовувати їхню суспільну значущість.

"Ми також стикаємося з цією проблемою, але, можливо, не так часто, як регіональні медіа, адже тут є фактор загальнонаціональної розслідувальної редакції. Коли ми надсилаємо запит, то працює більше репутаційна історія", -- пояснила журналістка.

Оксана Романюк, директорка ГО "Інститут масової інформації", зазначила, що після початку повномасштабного вторгнення спостерігається значне зростання видимості регіональних медіа. Для покращення їхньої роботи вона рекомендує частіше продовжувати розслідування та самостійно оцінювати свій вплив і досягнуті результати.

"Ми повинні активно просувати себе. Важливо отримати коментар від прокурора, звернутися до чиновників і створити новинний сюжет. Нам слід самостійно підкреслювати свої досягнення, інакше наш прогрес буде зупинено," – зазначила керівниця ІМІ.

Вона додала, що в часи фінансової кризи на ринку в підтримці незалежних медіа має бути зацікавлений український бізнес, адже це також питання безпеки.

Безумовно, цей процес повинен проходити без впливу на редакційну політику. Я усвідомлюю, що не з кожним бізнесом можна укласти партнерство, але все ж сподіваюся, що у нас є ініціативи, здатні підтримати незалежні медіа, адже це істотний компонент стабільності держави, – зазначила Оксана Романюк.

ІМІ також надає допублікаційну юридичну підтримку, яку можна отримати за посиланням або звернутися до медіаюристів на гарячу лінію.

Задля юридичної допомоги "Bihus.Info" можна звернутися на пошту [email protected].

Аби збільшити аудиторію в темі відбудови та підключитися до агрегатора новин "Вікна відновлення" медіа можуть написати на [email protected].