Хто отримає вигоду від суперечки між вітровою енергетикою та природними екосистемами?

Чому будівництво вітроелектростанцій на високогір'ях Карпат завдасть більше шкоди, ніж принесе вигод?

Хто отримує вигоду від протистояння між вітровою енергетикою і природними екосистемами? Раніше подібні питання були маловідомі, адже основні вітрові електростанції зводилися переважно на аграрних територіях сходу та півдня України. Однак не слід забувати про вітропарки, які також існують у Карпатах, зокрема в Львівській та Прикарпатській областях.

Проте ці ініціативи були реалізовані згідно з методологією оцінки екологічного впливу, і зони з унікальною природною цінністю не були включені до списку пріоритетів для розвитку вітрової енергетики вже на етапі попереднього аналізу та визначення обсягу робіт. Це навіть враховуючи, що на цих територіях спостерігається хороший і стабільний вітер.

Отже, компанії, що здійснили впровадження вітрових енергетичних проектів у гірській місцевості, змогли обійтися без тривалих суперечок із місцевими громадами та екологами. На сьогоднішній день ці ініціативи успішно реалізовані та постачають екологічно чисту енергію до загальної енергетичної системи.

Головною метою європейської політики сьогодні є досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Це означає, що викиди парникових газів мають сягати повного "нуля". Однак будь-яка наша діяльність продукує викид парникових газів, зокрема і процес дихання кожної живої істоти.

Отже, основною метою циркулярної економіки та відновлювальної енергетики є зниження викидів парникових газів. Проте досягти кліматичної нейтральності неможливо без нашого найважливішого партнера - природи.

Природні екосистеми відіграють ключову роль у поглинанні парникових газів. Цю критично важливу функцію можуть ефективно виконувати лише цілісні природні системи, які не піддавалися суттєвим змінам через людську діяльність і характеризуються високим рівнем біорізноманіття.

Для реалізації мети кліматичної нейтральності в Європі до 2050 року, окрім впровадження циркулярної економіки та розвитку відновлювальних джерел енергії, потрібно, щоб 30% суходільних і морських територій отримали статус охоронюваних природних зон. Крім того, 20% змінених територій повинні бути відновлені до їхнього природного стану. Важливо, щоб охоронні території мали пріоритет над проектами в сфері відновлювальної енергетики.

Конфлікт між природою і вітроенергетикою виникає, коли проєкт з розвитку вітроенергетики не проходить етапу попередньої оцінки впливу на довкілля або проходить його неякісно, скоріше формально. Результатом є неправильно розставлена пріоритезація функціонального призначення територій, які мають відповідний вітропотенціал.

Таким чином, природні ділянки, що мають особливу цінність, опиняються під загрозою знищення внаслідок масштабних будівельних проектів. Гірські райони, зокрема високогір'я Карпат, найбільше потерпають від цього впливу.

Високогірні райони Українських Карпат, що розташовані на висоті 1400 метрів над рівнем моря та вище, займають менше 1% від загальної площі країни. Ці гірські простори зберегли свою природну цілісність, зокрема лісове і високогірне біорізноманіття, що робить їх важливими центрами для розвитку гірського і екологічного туризму. Такі екосистеми є надзвичайно рідкісними для України. Всі високогірні хребти в Українських Карпатах входять до складу Смарагдової мережі, яка є українським аналогом європейської програми Natura 2000.

Високогірний субальпійський пояс цих гірських систем щільно оточений буковими пралісами, а також заповідниками місцевого та національного значення і природними пам'ятками. Усі ці екосистеми знаходяться під захистом Лісового кодексу України, а також ряду законів, таких як "Про природно-заповідний фонд України", "Про Червону книгу України", "Про рослинний світ", "Про тваринний світ". Крім того, їх охоплюють міжнародні угоди, зокрема Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), Рамкова Конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат, а також Протокол, що стосується збереження і сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, і Європейська ландшафтна Конвенція.

Високогірні гірські хребти становлять рідкісні ландшафти на території України, і кожен з них має свої неповторні особливості. Будь-які зміни в їхній структурі можуть призвести до незворотної втрати цих унікальних природних утворень.

Зважаючи на велику природну цінність цих гірських масивів, їхню важливу роль у підтримці клімату, а також на важкодоступність і віддаленість від урбанізованих районів, реалізація промислових проектів, таких як вітрові електростанції, створює ряд ризиків для навколишнього середовища, яке є домом для рідкісних і зникаючих видів. Відповідно до законодавства, прокладати дороги та забезпечувати комунікації на територіях природно-заповідного фонду України категорично заборонено.

Отже, у прагненні до збільшення виробництва енергії можна зазнати значних втрат, і відновити природу до її початкового вигляду вже не вдасться. Саме тому подібні проєкти є заздалегідь суперечливими і не заслуговують на існування.

Першим конфліктним проєктом, який зіштовхнув природу з вітроенергетикою став турецький проєкт ВЕС на Полонині Боржава. Навіть попередні дискусії між представниками бізнесу та представниками туристичних спільнот, асоціацій парапланеристів, природоохоронних груп і наукових кіл не зупинили намірів забудувати один з найбільших Полонинських хребтів 34-ма вітряками, перетворивши природну та туристичну перлину українського високогір'я на промисловий майданчик.

Головними доводами противників цього проєкту стали зобов'язання України щодо охорони ландшафтів та біологічного різноманіття Карпат відповідно до Бернської, Карпатської та Європейської конвенцій, а також інших діючих законодавчих актів у сфері охорони природи в Україні.

Полонина Боржава є об'єктом Смарагдової мережі (UA0000263), тут розташовано чотири заказники. По верхню межу лісу хребет вкритий пралісами та квазіпралісами, а безліса частина хребта представлена субальпійськими луками та чорничниками. Масштабні земляні роботи важкою технікою для будівництва мережі доріг та заливання бетонної основи мали б руйнівний ефект не лише для субальпійської та лісової флори і фавни, але й для самого неповторного рельєфу Боржави. Адже сам хребет від г. Великий Верх до г. Стой має форму вузького гребеня, по якому може проїхати лише один велосипед, або пройти один турист. Для облаштування лише одного будівельного майданчика площею 1 га для встановлення однієї вітроустановки треба було б "зрізати" і розрівнювати рельєф, спотворюючи весь ландшафт назавжди.

Однак такий незворотній вплив на природу інвестором взагалі не брався до уваги. Інші ризики цього проєкту були неодноразово висвітлені в УП, зокрема у статті наукового журналіста Дмитра Симонова "Пастка для журавля...".

Внаслідок цього проєкт опинився під завалами судових розглядів. Сім років судових баталій стали насправді яскравим прикладом того, як не варто розвивати вітроенергетику в Україні. Вітроенергетика, яка є джерелом екологічно чистої електроенергії, також зазнала значних репутаційних втрат. Проте продовження цих невдалих спроб стало справжньою спокусою, від якої не вдалося втекти...

У 2022 році релокована у Закарпатті компанія "Вітрові парки України" розпочала реалізацію низки вітроенергетичних проєктів у Карпатах, майже усі з яких знову у високогір'ї.

Сьогодні під загрозою знищення опинилися Верховинський Вододільний хребет, Полонина Рівна, Остра, Лютянська Голиця, Полонина Красна, Апецька та Свидовець. Ці місця відрізняються складним рельєфом і крутими схилами, вкритими заповідними лісами та пралісами, що робить їх важкодоступними. Завдяки цій недоступності та відсутності шляхів, ці території змогли зберегтися у своєму природному вигляді і стали важливими об'єктами Смарагдової мережі.

Під егідою цієї пан'європейської мережі природоохоронних зон здійснюється охорона унікальних екосистем, а також рідкісних видів рослин і тварин, характерних для гірських регіонів. Будівництво вітрових електростанцій на цих територіях неможливе без дотримання чинного природоохоронного законодавства. Це твердження підтверджується двома яскравими випадками, коли компанія "Вітропарки України" намагалася обійти законодавчі обмеження для досягнення своїх цілей.

Перша оповідь стосується створення шляхів для техніки в заповідних лісах заказника "Привододільний" та пралісах Пашковецького лісництва, яке є частиною філії "Свалявське лісове господарство" ДП "Ліси України" у 2022 році.

Компанія "Вітропарки України" не отримала офіційного дозволу від лісових служб на прокладання дороги, оскільки це суперечить законодавчим нормам. Високогір'я Верховинського Вододільного хребта не має автомобільних шляхів, а лише пішохідні туристичні маршрути. У зв'язку з цим, шляхом залучення фізичної особи-підприємця, компанія без дозволу знищила лісові насадження вздовж наявної туристичної стежки. Внаслідок цих дій державі було завдано збитків на суму 2 мільйони гривень.

Природі завдано непоправних збитків. С постраждали не лише лісові масиви, але й ґрунтовий покрив, оскільки на крутих схилах під час дощів утворились глибокі яри. Без проведення рекультиваційних заходів запобігти ерозійним процесам буде вкрай складно. Деталі цієї ситуації можна дізнатися зі статті журналістки-розслідувачки Олени Мудри, яку можна знайти тут.

Схожа ситуація мала місце в заказнику "Тур'єполянський", що належить до лісництва "Шипіт" філії "Ужгородське лісове господарство" ДП "Ліси України" в 2024 році. Виникла необхідність у новій дорозі до Полонини Рівної. Тому було вирішено розширити існуючу триметрову дорогу, щоб забезпечити прохід важкої техніки.

Оскільки існуюча дорога через природоохоронну територію до полонини є недостатньо широкою для потреб забудовників, за участю лісників була розроблена схема для її розширення. Ця схема передбачала фальсифікацію документів з метою отримання дозволу від Міністерства екології та природних ресурсів на вирубку "сухостійних і аварійних дерев", які нібито становили загрозу для життя і здоров'я водіїв, що користуються цією дорогою.

Таким чином, під рубку потрапили 143 абсолютно здорових дерева, які росли вздовж дороги. Ці рослини знаходились на крутих схилах, особливо в зонах різких поворотів. Розширення наявної дороги для забезпечення проїзду важкої техніки вимагало також "зрізання" гірських порід для вирівнювання маршруту, що створювало ризик зсувів ґрунту. Вся ця діяльність планувалася в місцях, де ростуть види, занесені до Червоної книги України.

Спільна виїзна акція, в якій взяли участь представники громадськості, державні екологічні інспектори та лісники, призвела до зупинки вирубки дерев на визначених ділянках. Усі подробиці цього випадку детально розкриті в розслідуванні Олени Мудри, доступному за посиланням.

У той же час, представники Закарпатської обласної військової адміністрації активно інформують на різних публічних платформах про важливі проекти в галузі вітроенергетики, які зустрічають перешкоди через дії екологів і активістів. Безперечно, ініціативи в сфері "зеленої" енергетики є необхідними для розвитку регіону, з цим погоджується більшість.

Однак, представники влади або не усвідомлюють, або роблять вигляд, що не усвідомлюють, що затримки викликані не екологами або активістами, а самими проектами, які на етапі вибору ділянок для реалізації не беруть до уваги екологічні ризики. Звіт щодо стратегічної екологічної оцінки детального плану території урочища Полонина Руна не містить всебічного аналізу екологічних загроз, пов'язаних з будівництвом вітрових електростанцій.

Одним із прикладів є дорога, що проходить через природоохоронну територію "Тур'єполянський", яка виступає складовою частиною транспортної інфраструктури. Зауваження стосовно цієї дороги не були враховані в Звіті під час громадських слухань, так само як і інші важливі коментарі. На даний момент цей детальний план території разом із звітом СЕО перебуває під судовим оскарженням.

Щоб уникати таких ситуацій і не робити невиправданих спроб розвивати вітроенергетику за рахунок природоохоронних територій, важливо детально визначати усі експлуатаційні обмеження перед тим, як розробляти наступні кроки з проєктування вітроенергетичного проєкту.

Таку думку висловив колектив науковців-екологів у своїй науковій статті. Основні обмеження зумовлені наявністю природоохоронних територій та їх буферних зон, об'єктів Смарагдової мережі, прибережних захисних зон водойм, крутих схилів, близькості до житлової забудови тощо.

Завдяки використанню геоінформаційного моделювання, дослідники представили алгоритм для відбору оптимальних ділянок для розміщення вітрових електростанцій, зосередившись на гірській території Стрілківської територіальної громади у Львівській області. Аналіз показав, що даний регіон має великий потенціал для вітрової енергетики. Проте, існуючі екологічні обмеження, пов'язані з природоохоронними зонами та Смарагдовою мережею, ускладнюють реалізацію проектів у сфері вітроенергетики.

Екологічне відновлення України включає не тільки просування зеленої енергетики, але й удосконалення екологічної інфраструктури, важливими складовими якої є охоронювані природні території. Для досягнення кліматичної нейтральності площі цих зон повинні збільшуватися в пропорції до зростання обсягів виробленої зеленої енергії.

Індустріальний розвиток неминуче супроводжується викидами парникових газів. Природа виступає як наш надійний захисник клімату, і охорона природних територій повинна залишатися на першому місці перед усіма проектами, які передбачають їх модифікацію чи втручання.

Внаслідок безглуздої конфронтації між природою та вітровою енергетикою, на жаль, ніхто не отримає вигоди. Натомість, усі понесуть втрати. Захист навколишнього середовища опиниться на задньому плані, хоча й повинен займати одну з ключових позицій у екологічному відновленні країни.

Держава в особі державних органів влади усіх рівнів, не захистивши належним чином унікальні високогірні хребти Карпат, вчергове продемонструє Єврокомісії свою неспроможність захищати ландшафтне та біорізноманіття на своїй території, а отже, неефективність.