Ігор Жданов: "Чому Росія прагнула ліквідувати Андрія Юсова та що стоїть за полюванням на патріотів?"

Про це Ігор Жданов, комендант Майдану, керівник проекту Інформаційна оборона Фонду "Відкрита політика", пише у своєму блозі на Інтерфаксі. Наводимо слова автора без коментарів.

Нещодавно російські спецслужби активізували свою терористичну діяльність на українських територіях. У Львові внаслідок подвійного вибуху, організованого російською агентурою, загинула 23-річна поліцейська Вікторія Шпілька. Національна поліція вдалася до дій, ліквідувавши значну групу російських найманців, що планували теракти проти активістів в Україні.

Мета цих терористичних дій очевидна – викликати страх і створити хаос у суспільстві.

Але чому зупинилися саме на цих особах?

Я особисто знайомий з Андрієм Юсовим і впевнений, що його обрання в якості цілі для фізичної нейтралізації зумовлене як його минулим на Майдані, так і його роллю в якості офіцера ГУР Міністерства оборони.

Власне, на Андрія було здійснено три спроби вбивства.

2014 рік. В Одесі пролунали чотири постріли з пістолета Макарова. У той момент кілер помилково націлився на сусіда Юсова. Зловмисника затримали на місці події, і він отримав 15 років ув'язнення.

2018 рік. Російські диверсанти з "православного козацтва" планували вбити одразу кількох відомих одеситів із проукраїнською позицією, серед яких має бути й Андрій Юсов.

Лютий 2026 року. Це вже щонайменше третя спроба замаху на Юсова під час повномасштабної війни, яку вдалося зупинити українським правоохоронним органам.

Звідки ж береться така настирливість і прагнення росіян знищити Андрія вже більше десяти років?

Адже незважаючи на те, що зараз він - офіцер Головного управління розвідки, проте не є топ-політиком національного рівня чи бойовим генералом чи державним діячем першого ешелону.

Проте ці організовані дії противника вказують на ту ж саму системну загрозу, яку Андрій Юсов представляє для російського впливу в Україні протягом багатьох років.

Дозвольте нагадати ключові моменти його життєвого шляху.

Вперше про Андрія заговорили ще далекого 2001 року, коли той, будучи студентом Одеського національного інституту ім. Мечникова організував акції протесту проти тодішнього мера міста Руслана Боделана. Тоді у найкращих кучмівських традиціях проти Юсова одразу порушили кримінальну справу.

В столиці він швидко ввійшов до лав активістів антикучмівських рухів "За Правду!" і "Україна без Кучми!". Пізніше він заснував "Українське братство", а потім взяв участь у Помаранчевій революції та в акції "Пора", де став одним із польових лідерів.

Між Помаранчевою революцією та Революцією гідності виникла організація "Холодноярська ініціатива", яка активно виступала проти російського колаборанта, а згодом - міністра освіти Дмитра Табачника. Ця організація стала важливою частиною Революції гідності, зокрема, беручи участь в Одеському Євромайдані та подіях 2 травня. У 2021 році, усвідомлюючи загрозу "зближення" з Росією під час війни, Юсов приєднався до Руху опору капітуляції.

Отже, протягом усього свого дорослого життя він або ж активно, або ж у різних формах боровся з російським впливом в Україні та просував ідеї свідомого українського націоналізму. Це він робив, займаючи різні позиції, але без участі у державних структурах чи наявності депутатського мандату.

Це дало йому можливість підтримувати досить бездоганну репутацію, водночас здобуваючи широкий спектр контактів у різних проукраїнських колах. Саме це, зрештою, і стало причиною його потрапляння до ГУР МО вже в перші дні масштабного вторгнення.

Незалежно від того, хто займає посаду президента чи прем'єр-міністра, і в яких обставинах функціонує проукраїнський рух, вони невпинно б'ють у цю скелю, часом навіть не сподіваючись на успіх.

Це охоплює не лише Парубія, Фаріон та Юсова, а й численних інших громадських та політичних діячів, військових чи активістів, які, хоча й не завжди потрапляють на перші шпальти газет, все ж становлять серйозну загрозу для російських інтересів.

Ця загроза значною мірою саме в наполегливості, великому досвіді подібної діяльності, здатності об'єднувати середовища однодумців, діяти нестандартно та ефективно.

Їхня загроза полягає в умінні захищати українські інтереси, ігноруючи зміни у владі, спокусу зайняти комфортну позицію та відмовитися від своїх принципів. Це ще одне з можливих пояснень, чому Росія так активно прагне усунути таких особистостей.

Адже неминуче настане час миру. І якщо внаслідок конфлікту Росія спробує відновити свій вплив на територіях, які вважає складовою своєї імперії, зокрема в Україні, це не буде дивним.

Безперечно, Росія буде намагатися відновити свої впливи в політичному та інформаційному просторі України, залучаючи до цього політиків, чиновників, медіа та "активістів". Вона орієнтуватиметься на "втомлену від війни" невизначену частину суспільства, щоб знову просувати свої наративи та інтереси.

Саме "юсові" та "парубії" будуть рішуче, системно та професійно протистояти цьому, володіючи значно потужнішими інструментами, ніж під час Майданів.

З ними не вдасться домовитися, тоді як їхня протидія на критичних напрямках інформаційно-політичного виміру може стати критично важливою.

У цьому випадку супротивник потрапляє в безвихідь і змушений шукати спосіб фізично усунути перешкоду.

Інша справа, що досягти цього йому навряд чи вдасться. Справа в тому, що проблема для росіян не зводиться лише до Юсова. Він є лише одним з багатьох, хто належить до середовища, яке присвятило дві третини свого дорослого життя боротьбі проти Росії.

Це покоління пережило дві революції та події Майдану, протистояло "Беркуту" і об'єднувалося в моменти, коли соціальних мереж ще не існувало.

У той же час це середовище може стабілізувати ситуацію в країні в післявоєнний час, протидіяти гібридним провокаціям, які Росія обов'язково здійснюватиме після війни, зокрема під час виборів, захищатиме вітчизняний інформпростор і нівелюватиме російський політичний вплив.

Отже, безумовно, усунення таких осіб, як Андрій, дало б Росії певні стратегічні вигоди. Проте основна складність для росіян полягає в тому, що на їхнє місце може прийти інша фігура, адже, як співає Freel, "наша країна наполовину залізобетонна".

Справа замаху на Юсова, а також вбивства Андрія Парубія та Ірини Фаріон, призводить до не менш очевидного висновку.

Російські агенти прагнуть знищити саме затятих проукраїнських діячів, які, незалежно від посад або регалій, системно, протягом багатьох років або навіть десятиліть, лобіюють саме проукраїнський порядок денний.