Ірина Кулинич: Чому зустріч з лікарем відбудеться не через тиждень, а вже завтра: які зміни приносить Львів.

Коли сьогодні ми згадуємо фразу: "Львівська поліклініка. Медицина за 24 години", деякі можуть розглядати це як просто вміле рекламне висловлювання. Як елегантний слоган, що звучить привабливо та легко запам'ятовується.

Проте для мене це значить набагато більше.

Це спроба дуже просто пояснити, якою має бути міська медицина. Без складних термінів і правильних визначень, а по-людськи: коли ти звернувся - і тобі допомагають. Не через кілька тижнів, не "коли буде вікно", а тоді, коли це справді потрібно. Ми відходимо від моделі "очікування" до моделі "доступності". Пацієнт має отримати фахову пораду або запис на прийом протягом 24 годин.

У 2023 році я вступила до гуманітарного блоку, покидаючи економічну сферу, і це сталося в розпал повномасштабної війни. Щиро зізнаюся: мої знання про медицину були на рівні, як у більшості людей. Я знала, що існує поліклініка, лікарня та сімейний лікар, але як знайти потрібну допомогу серед цього всього - було великою загадкою.

Не мала достатньо знань про те, як це функціонує в системному порядку.

Мені довелося освоювати нові знання на швидку руку. Я занурився у вивчення фінансування медичної сфери, розробки маршрутів пацієнтів, а також у те, чому деякі рішення приймаються без вагань, тоді як інші викликають опір, страх чи недовіру.

Я усвідомила одну ключову істину: трансформації в медицині стосуються не лише організації процесів. Вони також залежать від ресурсів. Адже без них жодна, навіть найграндіозніша ідея, не зможе реалізуватися.

Обговорюючи сьогодні новий формат функціонування поліклінік та доступ до лікарів 24 години на добу, варто усвідомити, що це не просто ініціатива, яка була реалізована навесні 2026 року. Це, насправді, підсумок багаторічної роботи, ретельного аналізу та прийняття складних управлінських рішень.

Основою для змін стала медична реформа, що стартувала в 2018 році, коли в Україні відбулася кардинальна перебудова принципів фінансування сфери охорони здоров'я. Фінансування стало здійснюватися не лише на підтримку медичних закладів, а й за рахунок пацієнтів через Національну службу здоров'я України. Це спонукало переглянути всю структуру міської медицини, враховуючи фінансові потоки, навантаження на медичних працівників, кількість звернень пацієнтів та потенційні можливості розвитку кожного окремого закладу.

Изображение Романа Балука

У Львові в той час почали активно розробляти стратегію розвитку медицини на наступні роки. Було створено медичну робочу групу, розпочалася детальніша аналітика, і стало зрозуміло, що медична система не може залишатися просто сукупністю окремих установ, які функціонують ізольовано одна від одної.

Наступним важливим етапом стало створення територіальних медичних об'єднань. Це було рішення про об'єднання ресурсів, команд і можливостей, щоб медицина міста працювала не фрагментовано, а як цілісна система. Згодом, коли практика показала, що окремі рішення потребують корекції, було ухвалено рішення про розформування Третього медичного об'єднання та його приєднання до інших ТМО. Пізніше місто пішло ще на один важливий крок - інтеграцію поліклінік у структури ТМО. Цей процес ми розпочали, але ще не закінчили. Спершу відбулась інтеграція 1-ої та 6-ої поліклінік, і як показав досвід цього року роботи - рішення було вчасним і правильним. Готуємо завершальні документи, щоб невдовзі наші поліклініки почали працювати спільно, єдино, у системі Територіальних медичних об'єднань.

І ось тепер ми спостерігаємо новий етап цього ж процесу – трансформацію основних принципів функціонування амбулаторного сектора.

Тому для мене історія "24 години до лікаря" - це про тяглість. Про реформу, яка визрівала роками і крок за кроком підводила нас до тих рішень, які сьогодні вже відчувають пацієнти.

Изображение Романа Балука

Стара поліклініка в уявленні багатьох людей - це тісні коридори, незручна реєстратура, складна навігація, відчуття втоми ще до того, як потрапиш до лікаря. Але якщо ми хочемо сучасну міську медицину, то маємо відійти від цього образу.

Сьогодні наше завдання полягає в тому, щоб поліклініки трансформувалися в клініко-діагностичні або лікувально-діагностичні центри. Це мають бути простори, де кожна людина зможе отримати більшість необхідних медичних послуг в одному місці, в комфортних умовах, з чітким алгоритмом дій і без зайвих перешкод.

Изображение Романа Балука

Однією з найяскравіших ілюстрацій є історія поліклініки на вулиці Мазепи. Кілька років тому навколо неї точилися гарячі дебати, виникали сумніви та емоційні реакції. Це був один з перших і найбільш складних випадків суттєвих змін, адже мова йшла не лише про поверхневі модифікації, а про кардинальне переосмислення функціонування закладу. Будівля була переповнена, можливості для розвитку були вкрай обмеженими, а простір давно не відповідав актуальним вимогам сучасності.

Сьогодні поліклініка на Мазепи - це вже зовсім інший приклад. Тут добудували нові поверхи, розширили площі для відділень, створили сучасні кабінети, нові можливості для лікування і реабілітації. Частину простору використовують для лікування поранених із центру UNBROKEN. І це дуже символічно: заклад, який колись був прикладом складної і болючої реформи, сьогодні сам став взірцем того, як має виглядати сучасна амбулаторна медицина.

Изображение Романа Балука

Проте важливо зазначити, що зміни не зводяться лише до одного великого прикладу. Наразі в поліклініках нашого міста триває оновлення перших поверхів та вхідних груп, адже саме тут розпочинається досвід пацієнтів. Старі реєстраційні стійки поступаються місцем відкритим рецепціям, комфортним зонам для очікування, новим навігаційним системам, безперешкодному доступу, а також спеціально облаштованим просторам для ветеранів і кімнатам для матерів з дітьми. Це, насправді, не менш важливі деталі. Яскравим прикладом такого оновлення є 4-та міська поліклініка на Сихові — сучасний простір з безбар'єрним доступом і якісним медичним обслуговуванням. Наразі ми також готуємо до відкриття оновлені вхідні зони в 5-й та 3-й міських поліклініках за адресами: вул. Виговського, 32 та Повітряна, 99. Адже сучасна медицина — це не лише фахівець і медичне обладнання, а й середовище, в якому пацієнт почувається комфортно та гідно.

Ми регулярно згадуємо про нові графіки, доступність та маршрути пацієнтів. Проте за цими термінами ховається надзвичайно суттєва і практична проблема — фінансування.

За останні роки місто системно вкладає в медицину, і це вже не поодинокі рішення, а цілеспрямована політика.

У 2023 році загальний обсяг інвестицій у цю сферу перевищив 623 мільйони гривень. Якщо заглянути в деталі, можна побачити, що понад 608 мільйонів з цієї суми було спрямовано на розвиток територіальних медичних об’єднань, що включає закупівлю обладнання, реконструкцію існуючих приміщень та створення нових медичних просторів.

Изображение Романа Балука

У прийдешні роки ця тенденція продовжить свій курс: більше 424 мільйонів гривень у 2024 році, а в 2025 році — понад 429 мільйонів гривень.

Особливо важливо для мене те, що ці кошти не просто фіксуються у звітах. Вони мають реальний вплив на життя конкретних людей. Це проявляється в новому обладнанні, відремонтованих приміщеннях, більш комфортних умовах, а також у можливості отримати послуги швидше і в кращих умовах.

Особливо хочу акцентувати увагу на тому, що інвестиції спрямовуються не тільки на лікарні, але й на поліклініки. Адже саме первинна ланка є тим етапом, де відбувається перший контакт людини з медичною системою, а амбулаторний рівень забезпечує допомогу, що охоплює все населення.

Отже, коли ми сьогодні обговорюємо концепцію "медичної допомоги за 24 години", це не просто вигадка чи спроба реалізувати щось безпідставне. Це результат рішень, що були реалізовані завдяки систематичній підтримці цієї сфери з боку міста протягом кількох останніх років.

Це рішення не народилося в кабінеті.

Це виникло з елементарних речей — бесід із людьми, які нам траплялися, та розповідей про те, як доводиться чекати тижнями на прийом до лікаря.

І водночас – усвідомлення, що війна вплинула на медицину значно глибше, ніж може здаватися на перший погляд.

Звичайно, з’явилися нові труднощі – травми, процеси відновлення, протезування. Проте поряд із цим існує щоденне медичне обслуговування для сотень тисяч громадян. Це ті, хто потребує зробити аналізи, відвідати кардіолога, оновити рецепт, отримати медичну довідку, зробити вакцинацію або звернутися до лікаря у вихідні, оскільки в будні дні у них просто не вистачає часу.

Изображение Романа Балука

Коли розглядаєш це в цілому, стає очевидним: чекати тижнями — це далеко від звичайного.

Тому ми поставили собі дуже просту ціль: якщо людина звернулася по допомогу, базові речі мають бути організовані протягом 24 годин.

Чи це необхідно? Безумовно, так!

За період роботи медичної гарячої лінії з 2 до 17 березня надійшло 362 дзвінки, і 120 звернень були передані в роботу. Це означає, що люди звертаються, ставлять питання, але водночас система їх підхоплює.

Цікавим є співвідношення, яке можна спостерігати. Наприклад, 13 березня в медичних установах міста було надано приблизно 12 тисяч послуг, в той час як на гарячу лінію надійшло всього 30 дзвінків. Це свідчить про те, що більшість проблем вирішуються безпосередньо у медичних закладах.

Ми також спостерігаємо за збільшенням кількості звернень – близько 20% до загальних лікарів та 10% до спеціалістів. Це цілком зрозуміло: коли медична система стає більш доступною, люди активніше починають нею користуватися.

Изображение Романа Балука

Важливо зазначити, що медичні установи успішно справляються з цим навантаженням. Наприклад, у 4-й поліклініці за перший тиждень було здійснено більше 9 тисяч прийомів. У 5-й поліклініці значно знизилася кількість пропущених дзвінків, а в 6-й поліклініці зареєстровано тисячі нових записів на прийом.

Отже, попит збільшується, але система здатна його витримати.

Коли ми впроваджували це рішення, певні сумніви, звісно, були присутні. Це цілком природно, адже будь-які зміни у медичній сфері зазвичай піддаються не лише словесній оцінці, а й практичному випробуванню, часто супроводжуючись певним опором. Тому я особисто відвідувала поліклініки, спостерігала за роботою рецепції, звертала увагу на черги, слухала відгуки пацієнтів і перевіряла, наскільки все відповідає нашому задуму. Аналогічно, керівники поліклінік час від часу приєднуються до своїх співробітників на рецепції, спостерігають за їхньою взаємодією з пацієнтами, слухають їхні запитання, виявляють проблемні моменти та визначають, що ще потрібно вдосконалити.

Існує ще один аспект, який не завжди обговорюється в суспільстві, проте він значно впливає на функціонування поліклінік.

Велику частину витрат, які інакше були б на відповідальності самих установ, місто компенсує завдяки спеціальним програмам. Це також є значні фінансові обсяги.

Протягом 2022-2025 років сума таких програм перевищила 327 мільйонів гривень.

Изображение Романа Балука

Мова йде про аспекти, які є життєво важливими для людей: медикаменти з пільговими умовами, інсулінові насосні системи для дітей, терапія спинальної м’язової атрофії, профілактичні медичні огляди, постачання медичних засобів, а також забезпечення стабільної роботи медичних установ.

Що це означає для поліклініки? Це насправді дуже проста річ: певну частину витрат їй не потрібно покривати самостійно. Це відкриває більше можливостей для оптимізації роботи, підтримки колективу та розвитку.

І саме це створює основу для тих змін, які ми зараз запускаємо.

Я хочу підкреслити це дуже усвідомлено. Ми можемо безкінечно обговорювати інноваційні методи, оперативність і обслуговування. Але в основі всього цього знаходяться люди. Лікарі, медсестри, адміністратори, співробітники кол-центрів.

Якщо ми прагнемо, щоб система функціонувала ефективніше, швидше та довше, нам потрібно спілкуватися не лише через очікування, а й через підтримку.

Саме з цієї причини ми займаємося розробкою рішень, що забезпечать фінансову підтримку медичним працівникам та усім, хто щодня підтримує систему.

Ентузіазм, безумовно, має велике значення. Проте він не може слугувати єдиною основою.

Изображение Романа Балука

У багатьох країнах швидкий доступ до спеціаліста не завжди є звичним явищем. Часто доводиться чекати тижнями, а іноді й довше. Це особливо стосується випадків, коли мова йде не про приватні клініки, а про планові консультації в рамках державної медичної системи.

Отже, коли у Львові йдеться про доступність консультацій та основних медичних обстежень протягом 24 годин, це дійсно є значущим кроком уперед. І його важливість виходить за межі простої зручності. Адже, коли людина не змушена чекати тижнями, вона швидше звертається за допомогою, менше піддається емоційному виснаженню, вчасно проходить необхідні обстеження і часто не дозволяє проблемам переростати в ускладнення.

Ця назва мені справді до вподоби, адже вона є водночас зрозумілою та точною.

У Львові є чудова кава, смачні круасани та характерний трамвай. І мені б хотілося, щоб з'явилася нова концепція - львівська поліклініка.

Не в формі споруди і не у вигляді знака.

А як стандарт. Як відчуття, що тут тобі намагаються допомогти. Що тебе почують.

Я спостерігаю за системою, яка освоює нові підходи до роботи. І це не завжди просто.

Спостерігаю за пацієнтами, які поступово звикають до швидшого доступу до лікарів, ніж це було раніше. Помічаю команди, які, хоча й стикаються з труднощами, все ж знаходять способи адаптуватися та підтримувати цей процес. Відзначаю, що керівники вже мислять не лише в контексті своєї поліклініки, а як частина більшої міської медичної системи.

Чи все ідеально? Звісно, ні. Чи ще багато роботи попереду? Так.

Медицина — це про гідність, людяність і шанобливе ставлення до кожної миті життя людини.

Я думаю, що відповідь тут не в одному рішенні і не в одному прізвищі. Львову вдається тому, що місто кілька років послідовно перебудовувало систему.

Ми досліджували статистичні дані, оцінювали фактичні навантаження, об'єднували установи, коригували структуру там, де вона виявилася неефективною, інвестували у ремонтні роботи, нове обладнання та створення нових просторів, підтримували медичну сферу через міські програми, а також навчилися адаптуватися до умов війни та нових викликів.

І, мабуть, найважливіше - ми весь час ставили в центр не саму систему, а людину. Запитання "чи стане простіше пацієнту". Якщо відповідь була "так", значить у цьому напрямку треба рухатись.

Саме тому ці зміни стали можливими. Не тому, що вони легкі. А тому, що до них ішли довго, свідомо і з розумінням, для чого це місту.