Іван Щурко: Який меморіал варто встановити на честь загиблих героїв?

У Львові були представлені зразки надгробних плит для майбутнього військового меморіалу, згідно з інформацією від ZAXID.NET.

Знаю, що так не гоже казати про хрест, але саме довкола хрестів на львівському військовому цвинтарі нині здійнялася дивна буря.

Дивно, адже Христос, Син Божий і Спаситель світу, був розп'ятий на простому, грубо обробленому дерев'яному хресті. Натомість, ми, сучасні хитромудрі люди, чомусь прагнемо прикрашати свої могили дорогими мармурами та гранітами, створюючи "різнокольорові мавзолеї" і статуї у натуральну величину. На жаль, для багатьох із нас хрест на могилі перестав символізувати найвищі цінності смирення і спасіння, а також віру у воскресіння.

Пам'ятники на цвинтарях, їх розмір і матеріал стали предметом гордині, реалізації наших власних фобій, комплексів і стереотипів, збочених смаків і ницої конкуренції "би було більше і багатше, ніж у сусіда".

Де в нинішніх істеричних суперечках про матеріал, розмір чи ціну хрестів справді йдеться про християнство, де - про повагу до загиблих, де - про гідне вшанування їх пам'яті?

Де в нинішніх суперечках і фейсбучних баталіях побажання, мрії і переконання наших загиблих героїв, які мають промовляти до нас через їхні могили, давати сили, надихати продовжувати боротьбу?

Можливо, варто спробувати оцінити цю ситуацію з їхньої перспективи, поставити собі запитання: чи справді вони прагнули б тих легендарних заморських гранітів чи мармурів?

Можливо, варто відобразити їхню військову службу, героїзм, а також те, за що вони боролися і поклали життя, у вигляді хрестів на могилах?

Прагнути забезпечити, щоб їхні поховання залишалися свідченням їхніх подвигів, надихаючи та стимулюючи майбутні покоління зберігати пам'ять про них і захищати свою країну?

Військово-меморіальний цвинтар - це продовження військового чину, це військова чіткість, аскетизм і порядок, без "карнавалу" і самодурства. Армія має однострої, чітко визначену символіку, прості і промовисті нарукавні знаки. Армія шикується в лави, бо саме струнка лава додає відчуття гордості, впевненості, сили і плеча побратима. У сильній армії ніхто не вивищується, ефективними є ті підрозділи, де панує взаємоповага і взаємопідтримка. Смерть на полі бою однаково почесна як для офіцера, так і для рядового солдата - смерть робить їх рівними у найвищій гідності.

Чи вважали вони себе продовжувачами козацької традиції захисту України? Чому на могилах виправданий аскетичний, стриманий, але вишуканий стилізований козацький хрест як свідчення тяглості боротьби і продовження традиції?

Чи бажали б загиблі, щоб їхня смерть та героїзм були представлені через похмурий, грубий та безглуздий пам'ятник, що лише відображає гіркоту втрати, смуток і жалобу? А можливо, вони прагнули б, щоб їхня пам'ять була світлою, надихаючи нас на гордість і впевненість, спонукала до продовження їхнього шляху та героїчних вчинків?

Чи справді для наших загиблих важливим був би величезний бюджет на пам'ятник на їхніх могилах, чи, можливо, вони більше цінували б нашу активну пам'ять? Цю пам'ять можна виявити через постійний та якісний догляд за їхніми могилами, продовження їхніх справ, ідей та цінностей, а також підтримку їхніх товаришів, які й далі борються за спільну мету?

Тривалість каменю має значення, проте це не є пріоритетом, оскільки наше основне завдання полягає в тому, щоб створити міцну, усвідомлену та активну пам'ять.

Емоційний і довгий вийшов допис, вибачте.

Наступний буде більш організованим і професійним, ґрунтуючись на моєму досвіді та проведених дослідженнях.

Наступний пост неодмінно з'явиться, адже мені шкода, що в гучних суперечках ми втрачаємо те, що дійсно має значення.