Кам'яні леви та безмежна тиша: містичні легенди Львова, які зазвичай залишаються поза увагою під час екскурсій (фото)

Найвищою вершиною Львова є Високий замок, який не лише вражає своєю мальовничістю, але й приховує безліч загадок. Цей район міста колись славився трагічними, містичними та часом дивними оповідями. Серед них можна знайти легенду про криницю самогубців та грот, де молоді чоловіки завершували свої останні справи з життям.

Історія свідчить, що ще в 19 столітті від вулиці Театинська (теперішня Максима Кривоноса) вела стежка, яка піднімалася вгору. На цій стежці розташовувалася криниця, з якої черпали воду для потреб місцевої кузні. Існували чутки, що саме ця криниця стала місцем для самогубців, а інколи також ходили здогадки, що не всі випадки смерті були добровільними. Коли кузня припинила своє існування, криницю закрили землею.

Місцем, де приймали рішення про прощання з життям, став грот, зведений 15 серпня 1841 року. Його охороняють два кам'яні леви, які були перенесені сюди з колишньої ратуші після її руйнування в 1826 році. Один лев тримає герб Еразма Сикста, а інший – герб Яна Юліана Лоренцовича, видатних патриціїв Львова.

Львівська міська міфологія містить дві варіації "легенди про самогубців". Перша розповідає про аристократів, які, перебуваючи на межі смерті через старість чи недуги, відмовлялися покинути цей світ власноруч. Друга версія стосується закоханих, які, незважаючи на свою нездатність бути разом під час життя, вирішили піти з життя одночасно в цьому загадковому гроті.

Легенди залишаються легендами, але це місце справді спонукає до роздумів — навколо панує тиша, розкидані камені та буйна зелень. Проте жодних письмових свідчень про насильницькі смерті, що сталися тут, не знайдено в джерелах 19 століття.

Раніше видання "Телеграф" ділилося інформацією про чотири загадкові локації в Києві, де світ живих ніби переплітається з світом мертвих. Деякі з цих легенд мають під собою цілком реальні підстави.