Кептар, ціна якого дорівнює вартості корови. У Косівському районі мати з донькою відновлюють популярність кептарів та сердаків.

Катерина і Сюзанна Словак - єдині на Косівщині та одні з небагатьох в Україні, хто шиє та розшиває традиційні кептарі й сердаки. Мама Катерина перейняла це вміння від свекрухи, а згодом передала доньці Сюзанні. І нині вони не просто виготовляють традиційне гуцульське вбрання, а й відроджують моду на кептар, пише Репортер.

Як вчилася у Львові, то вдягала найпростіший кептарик, а всі питалися, чи можна купити. Так і спродала колекцію, яку мама нашила, - розповідає Сюзанна Словак. - Це триває і нині. На каву одягаю сердак просто тому, що настрій такий, навіть коли свята нема.

Сюзанна відзначає, що традиційний кептар або сердак є верхнім одягом, який легко комбінувати з різними речами в повсякденних луках. Крім того, цей варіант одягу є надзвичайно зручним і забезпечує тепло навіть у суворі морози.

Гуцули завжди вирізнялися своєю багатошаровістю: на них можна було побачити сорочку, кептар, а зверху - сердак, і навіть манто. Сьогодні ця традиція зберігається: якщо під низ надіти термоодяг та теплий светр, то в сердаку можна комфортно почуватися навіть при -20°C. Все залежить від способу одягання, - пояснює Сюзанна.

Замовлення на кептарі й сердаки вона отримує не лише від туристів чи любителів автентики, а й від гуцулів. Сюзанна каже, не у всіх традиційний одяг є. А якщо і зберігся від діда-прадіда, то хочеться чогось нового.

Гуцули тепер неодмінно прагнуть мати сердак або кептар. Це справжні цінителі. Коли традиційний одяг зберігається на своїй історичній батьківщині, це є найціннішим, що можна уявити, - зазначає Сюзанна Словак.

На Косівщині тільки Сюзанна та її мати займаються пошиттям традиційних сердак та кептарів, зберігаючи автентичні викрійки та орнаменти. Вони реалізують свої творіння під брендом "Оксюморон". Жінки підкреслюють, що їхній одяг є синтезом традиційних ремесел і інновацій, а також поєднує мінімалістичний стиль з елементами екстравагантності.

На Верховинщині проживають ще одна або дві талановиті майстрині. Серед них Катерина Словак, яка також походить з Верховинського району. Мати й донька мають вміння розшивати кептарі як у традиційному Верховинському, так і в Косівському стилях.

Кептар — це жилетка, виготовлена зі шкіри овечої та штучного матеріалу, а також натурального каракуля, прикрашена нитками та різноманітними декоративними елементами. Для створення кептарів Сюзанна разом із мамою обирає польську овчину, оскільки вона м'якша за українську, що робить процес пошиття більш зручним.

В Україні процес обробки овчини має свої особливості - основна увага приділяється вовні, яка залишається на поверхні, тоді як якість шкіри може бути різною. У випадку з кептарем шкіра, навпаки, є видимою частиною вироби, тому її естетичний вигляд набуває більшого значення. Майстриня зазначає, що овчина повинна бути достатньо м'якою, щоб забезпечити комфорт під час вишивання та уникнути тріщин.

Ціна на кептар змінюється в залежності від використовуваних матеріалів, таких як натуральна овчина або штучна шкіра. Як зазначає Сюзанна, в середньому вартість такого виробу приблизно дорівнює ціні корови, що становить близько 30 тисяч гривень.

Сюзанна навчалася на дизайнерку-модельєрку у Львові та Києві, тому всі вироби розкроює сама - за мірками клієнтів. Відтак і шиє все виключно під замовлення.

Сюзанна розповідає: "Моя мама навчила мене вишивати. А її навчила свекруха. Мамин дядько колись працював кушніром, але не захотів навчити її цьому ремеслу, адже в ті часи це вважалося справою для чоловіків. Коли мама стала невісткою, вона здобула знання у моєї бабусі, яка була майстринею у виготовленні кептарів."

Процес створення сердака є менш складним: тканину розкроюють, зшивають і декорують вишивкою. Важливими є кольорові рішення та візерунки. Натомість, виготовлення кептару вимагає більше зусиль і уваги до деталей.

Необхідно використовувати нитки та батки, і це потребує чимало часу. Кожен відтінок, яким виконано вишивку, є баткою. А з відстані батки формують візерунок у вигляді ока, - розповідає Сюзанна.

Тож виготовлення такого виробу потребує чимало часу. Влітку в Карпатах усі зайняті роботою на свіжому повітрі, а взимку можна зайнятися шиттям – або сердаком, або кептарем. Сюзанна зазначає, що зараз разом із мамою вони мають досвід, тому на виготовлення кептаря їм потрібно приблизно два місяці, а іноді й місяць, якщо постаратися.

Сюзанна Словак демонструє кептар, якому приблизно сто років. Його кольори не вирізняються яскравістю, а леліток на ньому ще не було. Вона пояснює, що раніше виготовляли одяг з тих матеріалів, які були під рукою. У той же час кептар її бабусі, створений та оздоблений власноруч, виглядає значно яскравіше, з насиченішими відтінками – тут присутній ґудзик і лелітка, але бісеру ще немає.

Мама Катерини Словак створила свій перший кептар 25 років тому. Цей кептар, з усіх трьох, які демонструє Сюзанна, є найяскравішим за кольоровою гамою та оздобленням. На її думку, це стало можливим завдяки тому, що в той час вже з’явилася можливість купувати декоративні елементи, такі як лелітки, ґудзики та бісер.

Зимою на кептар зверху надягають сердак — короткий верхній одяг, виготовлений з вовняного сукна і прикрашений вишивкою, ґудзиками та кольоровими шнурками. Цей одяг вже має рукави і шитий не по фігурі, а злегка приталений, щоб під ним зручно вмістився кептар.

Катерина Сердаки з Словаччини освоїла шиття самостійно. Пізніше вона поділилася своїми знаннями і навчила Сюзанну.

Мамин брат йшов в коляду на Різдво і каже: "Ти кептарі шиєш, то ти не вшиєш сардак?" І мама вшила. Тепер той сардак теж у нас є, - розповідає Сюзанна.

Зараз Сюзанна займається виготовленням та оформленням сердаків у різних стилях. Хоча орнаменти залишаються незмінними, вона може створити вишневий сардак з білою або чорною вишивкою. Завдяки різноманітності кольорів, ці вироби, хоча й мають сучасний вигляд, все ж зберігають елементи традиційного мистецтва.

Для тих, хто не бажає купувати та носити традиційний гуцульський одяг, Сюзанна радить спробувати почати з аксесуарів – кольорових китичок "дармовисів", які зазвичай використовуються для прикраси сердака.